Розділ «Тема 15. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ В СИСТЕМІ МОНЕТАРНОГО ТА БАНКІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ»

4) відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій;

5) застосування рішення про реорганізацію або ліквідацію банку тощо.

Національний банк України для комерційних банків і кредитних установ визначає форми звітності і порядок їх складання, що необхідні для ведення грошово-кредитної та банківської статистики і здійснення валютного контролю.

Європейська система центральних банків

Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) – система, до якої входять Європейський центральний банк та центральні банки країн ЄС і яка створена передусім для забезпечення стабільності цін. ЄСЦБ розробляє і проводить узгоджену валютну політику країн-учасниць і закордонні валютні операції, а також розрахункові операції в межах платіжного балансу, затверджує банкноти, надає відповідні консультації та ін. Європейська система центральних банків створена згідно з умовами Маастрихтського договору.

ЄСЦБ – відносно незалежна система, що виявляється передусім у неможливості примусу з боку урядів щодо покриття ними зовнішніх і внутрішніх боргів. Діяльність ЄСЦБ ґрунтується на принципах саморегулювання (співвідношення попиту і пропозиції на валютні ресурси, дотримання вимог вільної конкуренції тощо) і державного та наддержавного регулювання економіки. Про результати своєї діяльності ЄСЦБ звітує перед Комісією ЄС, Радою ЄС та Європарламентом.

Ідея створення Європейського центрального банку (ЄЦБ) виникла ще понад 20 років тому, а в 1988 р. Комітет "За валютний союз в Європі" опублікував детальні пропозиції щодо механізму функціонування ЄЦБ. Подальшого розвитку проект ЄЦБ набув у доповіді Ж. Делора, представленій у квітні 1989 р. У ній було розроблено питання щодо мандата, організаційної структури, функцій та статусу вищого органу валютного союзу – Європейської системи центральних банків, яка складається з ЄЦБ і центральних банків країн – членів ЄВС. Статут ЄСЦБ і ЄЦБ було прийнято у рамках Маастрихтського договору. 25 травня 1998 р. уряди 11 країн – учасниць ЄВС обрали президента, віце-президента і чотирьох членів виконавчої дирекції, повноваження яких набрали чинності 1 липня 1998 р. Цей день вважається днем створення Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку, який розташований у м. Франкфурт-на-Майні (Німеччина). 1 січня 1999 р. разом із запровадженням єдиної валюти – євро – почала функціонувати Європейська система центральних банків. Статутний капітал ЄЦБ становить 5 млрд євро. Єдиними акціонерами ЄЦБ є національні центральні банки (НЦБ) Європейського валютного союзу. Квоти країн-учасниць залежать від обсягу ВВП і чисельності населення. Найбільшу частку в капіталі ЄЦБ з країн єврозони має Німеччина (24,5 %), на другому місці з великим відривом перебуває Франція (16,8 %). Найменша квота припадає на Фінляндію (1,4 %), Ірландію (0,85 %) і Люксембург (0,15 %).

Основною метою ЄСЦБ, проголошеною у ст. 2 Статуту, є підтримування цінової стабільності, що передбачає створення такої економічної ситуації, коли рівень інфляції не перевищує 2 %. За орієнтир кредитно-грошової політики взято саме показник інфляції, а не зміни грошової маси, оскільки в ЄВС існують єдині стандарти вимірювання інфляційних процесів, що збільшує достовірність і полегшує аналіз отриманих даних.

Враховуючи тісний взаємозв'язок інфляції з грошовою масою, ЄЦБ встановив межу темпу приросту грошового агрегату М8 (готівкові кошти, чеки, будь-які вклади) на рівні 4,5 %.

Стабільності курсу нової валюти на початковому етапі відводиться другорядна роль.

У ст. 3 Статуту ЄСЦБ визначено основні завдання Європейської системи центральних банків:

– розробка і втілення кредитно-грошової політики ЄВС;

– емісія євробанкнот;

– збереження й управління офіційними резервами в іноземній валюті країн – членів ЄВС;

– здійснення операцій з іноземною валютою;

– забезпечення чіткого функціонування розрахункових систем.

До основних спеціальних інструментів, які ЄСЦБ використовує у здійсненні монетарної політики, належать:

– процентні ставки;

– кредитно-депозитні операції на відкритому ринку з комерційними банками для підтримування їх ліквідності;

– рівень обов'язкових резервів комерційних банків і контроль за його додержанням.