Розділ «Тема 15. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ В СИСТЕМІ МОНЕТАРНОГО ТА БАНКІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ»

У ст. 100 Конституції зазначено: "Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради Національного банку України визначається законом"*245.

*245: { Конституція України. Основний закон України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.}

Провідними інструментами дії Національного банку є облікова ставка процента і норма обов'язкового резервування коштів комерційних банків (рис. 15.2)*246.

*246: { Демківський А.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. –528 с.}

Обов'язкові резерви – це ті кошти комерційних банків, які вони зобов'язані передати в центральний банк і можливість розпорядження котрими для них дуже обмежена або її взагалі немає. Вперше цю норму введено у практику в США. Середньою межею норми резервів вважається 10–12 %. В Україні загальні принципи і методи формування норми обов'язкових резервів визначаються Положенням "Про порядок формування у банківській системі України обов'язкових резервів".

Облікова ставка – це норма відсотка, яку встановлює центральний банк і яка визначає ціну наданих комерційним банкам кредитних ресурсів під облік векселів.

У функції банкіра і фінансового агента уряду центральний банк тісно взаємодіє з фінансовими органами держави у вирішенні загальних проблем монетарної та фіскальної політики. Йому належить провідна роль в організації касового виконання державного бюджету. В умовах незбалансованості бюджету уряд може вдаватися до фінансування дефіциту трьома методами:

– борговим фінансуванням;

– податковим фінансуванням;

– емісією.

Національний банк України також виконує такі основні функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України положень визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) є кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення і методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

Рис. 15.2. Інструменти Національного банку

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) встановлює напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, систем автоматизації та комп'ютеризації банківської діяльності і засобів захисту банківської інформації;

8) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;