Розділ «5.2. Головні причини та наслідки інфляції»

Структурні теоретичні основи інфляційного таргетування, як і грошово-кредитної політики в цілому, були закладені першим Нобелівським лауреатом з економіки – Яном Тінбергеном*118.

*118: { Туган-Барановский М.И. Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причина их ценности / М.И. Туган-Барановский // Юрид. вестн. – 1890. – № 10. – 24 с.}

Під таргетування м розуміють застосування інструментів економічної політики для досягнення кількісних орієнтирів цільової змінної, які входять до сфери відповідальності органу регулювання*119.

*119: { Большой экономический словарь / под ред. А.Н. Азрилияна. – М. : Ин-т новой экономики, 1997. – С. 714.}

Таргетування інфляції

Таргетування інфляції – це концепція монетарної політики, якою передбачено наявність трьох основних елементів:

– законодавчого закріплення цінової стабільності як прямої мети монетарної політики в довгостроковій перспективі;

– офіційного оголошення центральним банком кількісних цільових показників інфляції на визначений період та відповідальності за їх дотримання;

– роз'яснення дій органів монетарної влади громадськості.

У міжнародній практиці найбільшого поширення набули кілька варіантів таргетування:

– таргетування інфляції: проміжної мети грошово-кредитної політики або немає, або вона збігається з кінцевою метою, або нею є прогноз інфляції;

– таргетування валютного курсу: проміжною метою є курс обміну національної валюти;

– грошове таргетування: проміжною метою є грошово-кредитні агрегати;

– таргетування номінального доходу: як проміжна мета – приріст номінального ВВП*120.

*120: { Mishkin F.S. International Experiences with Different Monetary Policy Regimes / S.F. Mishkin. – Stockholm: Institute for International Economic Studies, 1998. – P. 14.}

Світовий досвід показує, що країни з відносно низьким рівнем ВВП на одну особу, запровадивши режим інфляційного таргетування (IT) з перехідним періодом, успішно використали його переваги, підняли довіру суспільства до економічної і монетарної влади, пришвидшили реформи, досягли низької інфляції та сталих темпів економічного зростання.

З табл. 5.5 видно, що кількість таких країн постійно збільшується. За 17 років дії режиму IT жодна з держав, яка його ввела, не відмовилась від нього. Лише Іспанія та Фінляндія із входженням до зони евро формально скасували цей режим.

Таблиця 5.5. Країни, в яких застосовується інфляційне таргетування

Контроль над інфляцією не є самоціллю монетарної політики. Довгострокова цінова стабільність важлива лише в тому аспекті, що вона забезпечує прискорення темпів економічного зростання, підвищення добробуту населення, зниження безробіття. За запровадження таргетування інфляції довгострокова цінова стабільність проголошується прямою метою грошово-кредитної політики, яка сприятиме досягненню зазначених опосередкованих цілей.

Таргетування інфляції дає монетарній політиці "номінальний якір" – чіткий цільовий орієнтир на довгострокову перспективу. Це дозволяє суттєво знизити інфляційні очікування економічних суб'єктів, довівши їх до рівня інфляційної цілі, і внаслідок цього зменшити як саму інфляцію, так і її мінливість. Крім того, "номінальний якір" забезпечує більшу свободу дій центральному банку, водночас чітко окреслюючи сферу його відповідальності та сприяючи послабленню політичного тиску на його рішення.