Буттєва сутність, інтенційна структура будь-якого тексту, зважаючи на все згадане, не обмежується фактом того, що він "уже є", вже існує, вже має постати перед нами цілком, а нам залишається тільки споглядати його чисту присутність. Будь-який твір культури в принципі можна зрозуміти в його поставанні, тобто в аспекті його внутрішнього часу. Він є становленням, де те, що постало, є тільки наслідком його. Так, музичний твір у своїй повноті живе в процесі його виконавського, конкретно-інструментального здійснення, так само — поетичний чи драматичний твір: усі вони живуть у "пориванні виконання", що може бути інтеріоризоване уже post factum.
Навіть сенс так званих просторових мистецтв — скульптури, архітектури, живопису, малюнка, — так само можна зрозуміти через їх виконавське здійснення. Наявна просторова форма — це тільки наслідок її творення рукою майстра. У цій остаточній формі досвідчене око прочитає процес її народження. Це експресивно-матеріальне поставання навряд чи можна відділити від загального змісту тексту.
Загалом, поставання предмета мистецтва, як будь-якого культурного тексту, можна розуміти як діяльну єдність суб'єкта-майстра та живого об'єкта-матеріалу. Інакше кажучи, естетичний об'єкт з'являється як творчий об'єкт, що володіє діяльною виконавсько-інтенційною структурою. Тому зрозуміло, що тут виконавський процес постає не стільки у вузько інтерпретаційному аспекті, скільки в аспекті онтологічному.
Звернімося ще раз до ідей М. М. Бахтіна, що здобули загальне визнання. Текст — це будь-який зв'язний знаковий комплекс; він передбачає загальнозрозумілу систему знаків (хоча й містить моменти, позбавлені знаковості). Кожний текст є індивідуальний, знаково неповторний, має суб'єкта, автора. Проте не менш значущою є проблема другого суб'єкта (адресата), що сприймає, коментує, оцінює, заперечує тощо. Утім у певних межах текстуальний аналіз може відволікатися від авторства, бо текст (як своєрідна монада) віддзеркалює всі тексти певної смислової царини. Й будь-яка система знаків, і текст передбачає переклад на інші знакові системи (інші мови). Але текст ніколи не можна перекласти остаточно, вичерпно. Дослідження й зрозуміння тексту—це запитування й бесіда, тобто діалог (див.: 8).
Підсумовуючи, сформулюємо такий висновок: як текст можуть і мають бути прочитані будь-які здобутки культури. Проте саме аналіз оповіді виробив підстави для повного й остаточного визнання потреби в аналізі, й саме в аналізі текстуальному.
Наративна функція культури
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія культури» автора Гатальська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ ЯК ФІЛОСОФІЯ ТЕКСТУ ТА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ“ на сторінці 3. Приємного читання.
