• По-перше, тварини користуються зовнішньою природою, у той час як людина вносить зміни в зовнішнє середовище, перетворює природу, змушуючи її в новому вигляді служити людині.
• По-друге, тварини, використовуючи зовнішню природу, пускають у хід зуби, роги, копита і інші органи свого тіла. Людина, перетворюючи природу, крім енергії ніг, рук, голови надає руху знаряддям праці, що доповнюють, посилюють її природні органи.
• По-третє, деякі тварини теж застосовують різні предмети, як зброю або знаряддя, але спорадично. Людина застосовує їх постійно, систематично, а головне, що недоступно тварині, вона створює ці знаряддя.
• По-четверте, людська праця на відміну від тваринно-інстинктивної діяльності носить суспільний характер.
Історично у взаємозв'язку суспільства і природи праця відіграє двояку роль: з одного боку вона з'єднує людину із природою, будучи основою обміну речовин між ними, з іншого боку - виділяє суспільство із природи, породжуючи специфічні закони суспільного розвитку.
У вирішенні проблеми взаємозв'язку, взаємодії суспільства і природи виділяється три основних методологічних підходи або три моделі (дивись схему 24).
Докладніше про натуралістичні соціологічні концепції.
Соціальний дарвінізм - рух у суспільствознавстві кінця ХІХ-початку XX століття, якому властиве зведення закономірностей розвитку суспільства до законів біологічної еволюції і висування принципів природного добору, боротьби за існування і виживання найбільш пристосованих як визначальних факторів громадського життя. Попередником соціал-дарвінізму був Т.Мальтус (1766-1834), а безпосереднім засновником - Г.Спенсер (1820-1903).
В епоху великих географічних відкриттів виникає географічний напрямок у соціології, який отримав найменування - географічний детермінізм. Прихильники цього напрямку визнають географічне середовище головним, визначальним фактором розвитку суспільства. Видним представником географічного детермінізму був Ш.Л.Монтеск'є (1689-1775) у Франції, що у своїй книзі "Про дух законів" стверджував, що долю людства визначають чотири фактори: клімат, їжа, грунт, ландшафт і що властивості географічного середовища ділять суспільство на багатих і бідних. У Росії- представниками географічного детермінізму були С.М.Соловйов і Л.Л.Мечников. До географічного напрямку в соціології примикав і Г.В.Плеханов, який стверджував, що розвиток продуктивних сил саме визначається властивостями географічного середовища, яке оточує людей. На думку представників цієї теорії, географічне середовище є визначальним чинником у всіх сферах жит тя суспільства: економічної, політичної, духовної.
З погляду діалектико-матеріалістичної концепції географічне середовище відіграє важливу роль у житті суспільства, але не вирішальну, тому що є зовнішнім чинником (дивись схему 25).
Схема 25
Взаємозв'язок суспільства і природи
(діалектико-матеріалістична концепція)
Пояснення до схеми 25.
Людина не живе в "дикій" природі, вірніше, чим більше вона розвішається, тим далі від неї віддаляється. Перетворюючи природу, людина її "одухотворяє", накладає "печатку своєї свідомості". Природа, яка включена в сферу людської діяльності (прямо або побічно) позначається поняттями: "географічне середовище", "олюднена природа", "навколишнє середовище". Але і від географічного середовища людина як би "відгороджується ковпаком цивілізації", тобто створює матеріальну культуру (житло, зелені насадження, дороги, засоби зв'язку і т.п.), яку ще називають "другою природою" (підкреслюється її матеріально-речовинний характер).
У взаємодії суспільства і природи виділяється три основних історичних етапи, які обумовлені характером і рівнем розвитку виробництва.
I - перший етап пов'язаний з таким станом суспільного виробництва, коли людина як знаряддя праці застосовувала видозмінений предмет природи. Тоді процес освоєння навколишнього середовища носив головним чином екстенсивний характер, і природа справлялася з відновленням своїх ресурсів, як правило, без втручання людини.
II - промислова революція кінця XVIII - початку XIX століття поклала початок наступному етапу взаємодії суспільства і природи. На цьому етапі людина у процесі виробництва застосовує не просто предмет природи, перетворений у знаряддя праці, а природний процес, перетворений у промисловий. При цьому освоєння природних ресурсів набуває все більше інтенсивний характер.
III - новий період освоєння природних ресурсів пов'язаний з розвитком сучасної науково-технічної революції. Сили суспільства сьогодні настільки великі, вони роблять на навколишнє середовище такий тиск, що можна говорити про виникнення якісно нового рівня протиріч людей із природою. Стрімкий розвиток продуктивних сил створив цілий ряд конфліктних ситуацій у розвитку системи " суспільство-природа", багато з яких мають глобальний характер.
Одна із глобальних проблем сучасності - екологічна проблема, яка виникла у зв'язку зі зростаючими негативними наслідками освоєння людиною природних ресурсів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ: ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
