О, Истина, дай нам ответ,
Чем ты пленишь людей
И кто ты?
Шли за тебя на эшафоты, Твердя как заклинанье: нет.
Всегда стояли за тебя, И ты была всего дороже. Стою за Истину И строже смотрю на мир И на себя!
А. Стовба.
Як розглядається основна проблема істинного знання в гносеології? Істина визначається як знання відповідне (адекватне) об'єкту. Об'єкт же, світ навколо нас, перебуває в постійній зміні, розвитку. Отже, і істина, щоб відповідати мінливому світу, повинна увесь час видозмінюватися (відносна істина). У той же час ми звикли розуміти істину як щось стабільне, перевірене, те, на що можна опиратися в пізнанні різноманітних і мінливих речей (абсолютна істина). Так якою ж все-таки повинна бути істина: абсолютною або відносною?
Це питання також є традиційним у гносеології і так само є кілька варіантів відповіді на нього (Дивись схему 21).
Як розрізнити істинне знання і помилку? Традиційна гносеологічна проблема - проблема критерію істини (тобто способу перевірки). Людству відомо два основних способи перевірки істинності: логічний і практичний.
Логічний доказ істинності знання заснований на двох основних напрямках (правилах): необхідно, щоб вірними та несуперечливими були посилки, вихідні тези, аксіоми і дотримувалися логічні правила висновку з вихідних посилок - наслідків. Логічний критерій має істотні обмеження. Він не дозволяє вийти за межі пізнання і працює в рамках старого, перевіреного, устояного знання. Коли ж відбувається прорив у нове, незвідане, логічний спосіб може бути недійсним, тому що іноді нова теорія вимагає нової логіки доказу. .
Практика як критерій істини може вважатися абсолютного у тому розумінні, що якщо ми використовували отримане знання про об'єкт у практичній діяльності і досягли бажаних результатів, то із упевненістю можна сказати, що це знання -істинне. Однак практика одночасно і відносний критерій, тому що вона історично обмежена.
Наприклад, твердження, що земля кругла відомо давно, але можливість перевірити його практично з'явилася у людини недавно. Сучасний рівень розвитку суспільної практики, наприклад, не дає можливості перевірити багато положень теорії відносності та інших нових теорій.
Таким чином, процес пізнання - надзвичайно складний, суперечливий і нескінченний. Людина завжди буде прагнути глибше і ширше пізнати світ і себе, але ніколи це прагнення не досягне завершення. Це вселяє оптимізм, тому що будь-яке покоління зможе сказати: "Ми внесли свій внесок в пізнання світу, ми дізналися про нього більше, ніж наші предка". Тільки дурень може сказати: "Я знаю все". Чим більше ми знаємо, тим більше межа непізнаного - це ще один з парадоксів процесу пізнання, що становить джерело його розвитку.
Специфіка наукового пізнання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні“ на сторінці 2. Приємного читання.
