Що я повинен робити?
На що я можу сподіватися?
Ці три питання знання, моральності і віри концентруються в одному головному: Що таке людина і чим вона може сама стати?
Кант поставив і глибоко розробив проблему активності суб'єкта в пізнанні. Свідомість людини не пасивно споглядає об'єкт, а творить, конструює його, повідомляючи пізнавальному предмету ту форму, у якій він може пізнаватися - форму загального і необхідного знання. Звідси слідує висновок: образ речі і сама річ поза нашою свідомістю не те саме і можуть істотно відрізнятися, тому, речі як такі залишаються непізнаними "речами в собі". На підставі твердження про суб'єктивний характер образу Кант робить висновок про неможливість пізнання світу (агностицизм). Але як у такому випадку можливе наукове знання, яке має ознаки загальності і необхідності? Цю проблему Кант вирішує, звертаючись до апріорізму (аргіогі - знання, яке передує досвіду і незалежне від нього). У свідомості людини, по Канту є апріорні логічні форми, за допомогою яких можливе загальне (чисте) теоретичне знання. Такі форми Кант називає трансцендентальними .
Інтелектуальні здатності суб'єкта розвиваються на трьох рівнях: чуттєвість, розсудок, розум. Всяке людське пізнання, - пише Кант - починається зі споглядань, переходить від них до понять і закінчується ідеями"'. Кожному рівню відповідають свої апріорні форми організації знання, свій розділ гносеології і галузь науки, яке переважно використовує ці форми (дивись схему 10).
В основі розсуду 12 основних категорій, що організують знання на цьому рівні (дивись схему 11). Вони підрозділяються на математичні (кількісні та якісні) та динамічні (відношення та модальності).
На рівні розуму можливий вищий синтез знання і збігу протилежностей. Протиріччя пізнання Кант називає антино-міями2. В космології (вчення про світ) Кант виділяє чотири основних антиномії (дивись схему 12).
Використовуючи антиномії розуму, Кант висловлює геніальні діалектичні ідеї і здогадки про протиріччя як джерело розвитку не тільки пізнання, але і світу в цілому.
Схема 10
Апріорні форми пізнання по Канту
| Пізнавальні здатності суб'єкта | Чуттєвість здатність сприймати почуттями, споглядати об'єкт | Розсудок здатність розуму до категоріального пізнання | Розум прагнення мислячої свідомості до повноти наукового синтезу, до ідеалу пізнання; здатність до утворення ідей |
| Розділ гносеології, яка вивчає вид пізнання | Трансцендентальна естетика (від естезис -здатність сприймати почуттями) | Трансцендентальна аналітика | Трансцендентальна діалектика |
| Апріорні форми, характерні для даного рівня пізнання | Простір і час - чисті форми споглядання, які спричиняють загальність і необхідність математичного знання | Категорії В основі розуму 12 основних категорій, які організують знання на цьому рівні (див. схему 11) | Ідеї в основі розуму три головні ідеї: Психологічна - ідея душі. Космологічна - ідея світу, Теологічна - ідея бога (див.: схему 12) |
| Галузь знання, яка використовує даної апріорної форми | Математика В основі геометрії - просторові уявлення; алгебри - тимчасові ряди чисел і величин | Теоретичне природознавство | Філософія |
Схема 11
Система апріорних категорій розуму по Канту1
| Математичні (однорідні) | Категорії кількості Єдність Безліч Загальна цілісність | Категорії якості Реальність Заперечення Обмеження |
| Динамічні (різнорідні) | Категорії відносини Субстанціональність і присущність (акцидентальносгь) Причинність Взаємодія | Категорії модальності Можливість Існування Необхідність і випадковість |
Схема 12
Антиномії космологічної ідеї по Канту2
| Математичні антиномії | Тезис | Антитезис |
| 1. Світ має початок (межу) у часі і просторі | 1. Світ у часі і просторі нескінченний | |
| 2. Усе у світі складається із простого | 2. Немає нічого простого, все складне | |
| Динамічні | 3. У світі існують вільні причини | 3. Немає ніякої свободи, і усе є природа |
| 4. В ряду причин світу є якась необхідна сутність | 4. У цьому ряді немає нічого необхідного; усе в ньому випадкове |
У центрі Кантівської філософії стоїть людина, її гідність і її доля. В "Критиці практичного розуму" Кант викладає оригінальну етичну теорію. Вихідним принципом етики Канта є принцип гуманізму, який стверджує, що всяка особистість -самоціль і ні в якому випадку не повинна розглядатися як засіб здійснення яких би то не було завдань, хоча 6 це були завдання загального блага. Основний закон стики - категоричний імператив (формальне внутрішнє веління, обов'язкове для кожного індивіда): "...поводься згідно до такої максими, керуючись якою ти в той же час можеш побажати, щоб вона стала загальним законом"*. Вчинок людини, по Канту, є моральним, якщо він зроблений єдино з поваги до морального закону. В випадку конфлікту між людськими пристрастями і моральним законом Кант вимагає безумовного підпорядкування моральному боргу.
Філософія І. Г. Фіхте
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема: ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XIX СТОЛІТТЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
