Раціоналізм опирається на дедуктивний і аксіоматичний методи пізнання світу, об'являючи математику взірцем строгого і точного знання, якому повинна наслідувати і філософія. Декарт, наприклад, висунув грандіозний проект перебудови "універсальної математики". Сучасну йому науку Декарт порівнював із древнім містом, для якого характерна хаотичність, різноплановість забудови. Науку майбутнього філософ бачить як велике гарне місто, забудоване за єдиним планом. Центральною організуючою ланкою в цьому плані є метод. Раціональний метод здатний звільнити пізнання від випадків, суб'єктивних помилок, перетворити наукове знання з кустарного промислу в промисловість, з випадкового виявлення істин - у систематичне і планомірне їх виробництво.
Основні принципи раціоналістичного методу Декарт формулює наступним чином:
замість більшого числа правил, складових логіки, я уклав, що було б досить чотирьох наступних...
Перше: не приймати за істинне, що б то не було, перш ніж не визнав це, безсумнівно істинним, тобто старанно уникати погрішності і упередження, і включати у свої судження тільки те, що представляється моєму розуму так ясно і чітко, що ніяким чином не може дати привід до сумніву.
Друге: ділити кожну із розглянутих труднощів на стільки частин, на скільки буде потрібно, щоб краще їх вирішити.
Третє: керувати ходом своїх думок, починаючи із предметів найпростіших і легко пізнаваних, і підніматись помалу, як по щаблях, до пізнання найбільш складних, допускаючи існування порядку навіть серед тих, які в природному порядку речей не передують один одному.
І останнє: робити всюди настільки повні переліки і такі широкі огляди, щоб бути впевненим, що нічого не пропущене1.
Спіноза також вважав, що увесь світ являє собою математичну систему і може бути до кінця пізнаний геометричним способом. Його "геометричний метод" полягає: по-перше, у формулюванні аксіом - очевидних положень, істинність яких вбачається інтуїтивно і, по-друге, у доказі теорем, виведених шляхом строгого дедуктивного висновку з аксіом (аксіоматичний метод).
І раціоналісти, і емпірики, розробляючи проблеми наукового методу, вплинули на розвиток науки і просвітництва.
Ознайомившись із фрагментами філософських текстів, визначте, яку методологічну позицію відстоює автор емпіризм або раціоналізм. Аргументуйте свою відповідь. У чому Ви згодні з автором, а в чому - ні.
Варіант 1.
"Людський розум у силу своєї схильності легко припускає в речах більше порядку і однаковості, чим їх знаходить. І в той час коли багато чого в природі одиничне і зовсім не має собі подоби, він придумує паралелі, відповідності і відносини, яких немає. Звідси толки про те, що в небесах все рухається по доконаних колах. Спіралі ж і дракони зовсім відкинуті, якщо не вважати назв. Звідси вводиться елемент вогню зі своїм колом для того, щоб скласти чотирикутник разом з іншими трьома елементами, які доступні почуттю. Довільно вкладається в те, що зветься елементами, міра пропорції один до десяти для визначення ступеня розрідженості і тому подібні бредні. Ці марні твердження мають місце не тільки у філософських навчаннях, але і у простих поняттях".
Бекон Ф. Новий Органон
Варіант 2.
"Два шляхи існують і можуть існувати для знайдення і відкриття істини. Один відразу запалюватися від відчуттів і випадковостей до найзагальніших аксіом та, йдучи від ...непохитної їх істинності, обговорює і відкриває середні аксіоми. Цим шляхом користуються і нині. Інший же шлях виводить аксіоми з відчуттів і часткового, піднімаючись безперервно і поступово, поки нарешті не приходить до найзагальніших аксіом. Це шлях істинний, але не випробуваний.
Обидва ці шляхи виходять із відчуттів і випадковостей і завершуються у вищих спільностях. Але розходження їх незмірне. Тому що один лише швидше стосується досвіду і випадковостей, інший належним чином затримується на них. Один відразу ж установлює деякі спільності, абстрактні і марні, інший поступово піднімається до того, що дійсно більш притаманне природі".
Бекон Ф. Новий Органон
Варіант 3.
"Причина, в чому багато хто переконані, що важко пізнати бога і урозуміти, що таке душа, полягає в тім, що вони ніколи не піднімаються вище того, що може бути пізнане почуттями, і так звикли розглядати все за допомогою уяви, що являє собою лише певний рід мислення про матеріальні речі, що все, чого не можна уявити, здається їм незрозумілим. Це виявляється також з того, що філософи тримаються у своїх вченнях правила, що нічого не може бути у свідомості, чого не було колись у почуттях, а ідей бога і душі ніколи не було. Мені здається, що ті, хто хочуть користуватися уявою, щоб зрозуміти ці ідеї, діють так, якби хотіли користуватися зором, щоб почути звук або запах, але з тією, втім, різницею, що почуття зору переконує нас у вірогідності предмета не менш, ніж почуття слуху і нюху, тоді як ні наша уява, ні почуття ніколи не можуть переконати нас у чому-небудь, якщо не втрутиться наш розум".
Декарт P. Міркування про метод
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Губар О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дилема емпіризму і раціоналізму у філософії Нового часу“ на сторінці 2. Приємного читання.
