Розділ «Тема СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ»

ü подолання країнами, які розвиваються, всебічної відсталості;

ü боротьба з небезпечними хворобами;

ü проблеми освоєння космосу і світового океану;

ü проблема подолання кризи культури, занепаду духовних, в першу чергу моральних цінностей, формування і розвиток нової суспільної свідомості з пріоритетом загальнолюдських цінностей.

Докладніше охарактеризуємо останню з названих проблем. Проблема занепаду духовної культури давно називається серед основних глобальних проблем, але саме зараз, з кінця XX-го - початку XXI століть все частіше вченими і суспільними діячами вона визначається як ключова, від якої залежить вирішення всіх інших. Найстрашніша з катастроф, що загрожують нам, - це не стільки атомний, тепловий і тому подібні варіанти фізичного знищення людства, скільки антропологічна

- знищення людського в людині.

Андрій Дмитрович Сахаров у своїй статті "Світ через півстоліття" писав: "Сильні і суперечливі почуття охоплюють кожного, хто замислюється про майбутнє світу через 50 років

- про те майбутнє, в якому будуть жити наші онуки і правнуки. Ці почуття - пригніченість і жах перед клубком трагічних небезпек і труднощів безмірно складного майбутнього людства, але одночасно надія на силу розуму і людяності в душах мільярдів людей, яка тільки одна може протистояти хаосу, що насувається," Далі А.Сахаров попереджає, що... "навіть якщо буде усунута головна небезпека - загибель цивілізації у вогні великої термоядерної війни - положення людства залишиться критичним.

Людству загрожує занепад особистої і державної моралі, що проявляється вже зараз у глибокому розпаді в багатьох країнах основних ідеалів права і законності, у споживчому егоїзмі, у загальному рості кримінальних тенденцій, націоналістичному і політичному тероризмі, який став міжнародним, у руйнівному поширенні алкоголізму і наркоманії. В різних країнах причини цих явищ дещо різні. Все-таки мені здається, що найбільш глибока, первинна причина лежить у внутрішній бездуховності, при якій особиста мораль і відповідальність людини витісняються і придушуються абстрактним і нелюдським по своїй сутності, відчуженим від особистості авторитетом'".

А. Печчеї, розмірковуючи над різними варіантами рішення глобальних проблем, головною також називає "Людську революцію" - тобто зміну самої людини. "Людина підкорила собі планету, - пише він, - і тепер повинна навчитися керувати нею, осягнути непросте мистецтво бути лідером на Землі. Якщо вона знайде в собі сили повністю і до кінця усвідомити всю складність і нестійкість свого нинішнього положення і прийняти на себе певну відповідальність, якщо вона зможе досягти того рівня культурної зрілості, що дозволить виконати цю нелегку місію, тоді майбутнє належить їй. Якщо ж вона впаде жертвою власної внутрішньої кріпи і не впорається з високою роллю захисника і головного арбітра життя на планеті, що ж, тоді людині призначена стати свідком того, як стане різко скорочуватися число подібних, а рівень житія знову скотиться до оцінки, пройденої кілька століть назад. І тільки Новий Гуманізм здатний забезпечити трансформацію людини, підняти її якість і можливості до рівня, що відповідає повій відповідальності людини в ньому світі"2. На думку Печчеї три аспекти характеризують Новий Гуманізм: почуття глобальності, любов до справедливості і нетерпимість до насильства'.

Від загальної характеристики глобальних проблем перейдемо до методології їх аналізу і прогнозу. В сучасній футурології, глобалістиці робляться спроби вивчити глобальні проблеми в комплексі, у взаємозв'язку. Класичним прикладом глобальних прогностичних моделей дотепер вважається модель "Межі росту", виконана проектною групою Массачусетського технологічного інституту під керівництвом доктора Д.Мсдоуза. Результати роботи групи були представлені як перша доповідь Римському клубу в 1972 році.

Дж.Форрестер запропонував (а група Медоуза реалізувала цю пропозицію) вирахувати зі складного комплексу глобальних соціально-економічних процесів декілька вирішальних для долі людства, а потім "програти" їх взаємодію на кібернетичній моделі за допомогою електронно-обчислювальної машини (ЕОМ). У якості таких були вибрані: зростання світового народонаселення, а також промислового виробництва, продовольства, зменшення мінеральних ресурсів та посилення забруднення природного середовища.

Моделювання показало, що при існуючих темпах росту населення світу (понад 2% в рік, з подвоєнням за 33 року) і промислового виробництва (в 60-х роках XX століття - 5-7% в рік, з подвоєнням приблизно за 10 років) протягом перших десятиліть XXI століття мінеральні ресурси виявляться вичерпаними, зростання виробництва припиниться, а забруднення природного середовища стане безповоротним.

Щоб уникнути такої катастрофи і створити глобальну рівновагу, автори рекомендували різко скоротити темпи росту населення і промислового виробництва, звівши їх до рівня простого відтворення людей і машин за принципом: нове тільки замість вибуваючого старого (концепція "нульового росту").

Відтворимо деякі елементи методології і методики прогнозного моделювання.

1) Побудова базової моделі.

Нагадаємо основні індикатори базової моделі в розглянутому нами випадку:

Населення. В моделі Д.Медоуза тенденції росту населення екстраполюються на прийдешнє десятиліття. Виходячи із цього формується ряд висновків: (1) не існує можливостей для вирівнювання кривої росту населення до 2000 p.; (2) більшість імовірних батьків 2000 р. уже народжені; (3) очікується, що через 30 років населення світу складе близько 7 млрд. людей. Іншими словами, якщо знижувати смертність так успішно, як і колись, і, як і раніше безуспішно намагатися знизити плодючість, то в 2030 році кількість людей у світі зросте в 4 рази в порівнянні з 1970 роком.

Виробництво. Існував висновок, що зростання виробництва випереджає ріст населення. Висновок цей неточний, тому що був заснований на гіпотезі, що зростаюча промислова продукція світу рівномірно розподіляється серед всіх землян. В дійсності ж більша частина світового росту промислової продукції припадає на промислово розвинені країни, в яких темпи росту населення досить низькі.

Розрахунки показують, що в процесі економічного росту невпинно збільшується розрив між багатими і бідними країнами світу.