Розділ «2. Онтологія середньовічної філософії»

Доказ від необхідності і випадковості. У світі випадкових явищ "... необхідно покласти якусь необхідну сутність, необхідну самою по собі, що не має зовнішньої причини своєї необхідності всіх інших; по загальній думці, це є бог"1.

Доказ від ступеня досконалості виходить із передумови, що в речах проявляються різні ступені досконалості (добра, краси); про різні ступені можна судити лише знаючи абсолютну досконалість і її ми іменуємо Богом.

Доказ від божественного керівництва світом. Зі спостережуваної доцільності і гармонії світу варто зробити висновок, що"... є розумна істота, яка є ціль для всього, що відбувається в природі, і її ми іменуємо Богом"2.

Бог у християнській онтології - уособлення сутності буття. Виходячи із сутності, Фома Аквінський вибудовує онтологічну ієрархію залежно від того, наскільки ця сутність актуалізується в тих або інших речах. У класифікації основних сфер буття (дивись схему 7) Аквінат використовує арістотелівські поняття. "Матерія" і "Форма", розуміння під формою активний, організуючий початок пасивної матерії.

Із трактування сутності буття випливають і певні гносеологічні принципи, рівні і форми пізнання. У зв'язку із цим Фома пише: "Міркую про тіло, щоб міркувати про душу, а про неї міркую, щоб міркувати над окремою субстанцією, над нею ж міркую, щоб думати про Бога"3.

Схема 7

Онтологічна ієрархія в концепції Фоми Аквінського