Розділ «ЧАСТИНА VI. РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ»

ГЕЙЗІНҐА (HUIZINGA) ЙОГАН

(1872-1945) - нідерланд. філософ, історик та теоретик культури. Гуманістичні ідеї Г. споріднені з ідеями Г. Гессе, X. Ортеґи-і-Ґассета, Т. Манна. Осн. праці: "Осінь середньовіччя" (1919), "У тіні завтрашнього дня" (1935), "Ното Ludens" (1938).

У концепції Г. виділяється три аспекти: по-перше, історіографічний аналіз пізнього Середньовіччя в Нідерландах, європейської культури XV ст.; по-друге, аналіз поняття Гри у виникненні й розвитку культури всіх часів і народів; по-третє, аналіз духовної кризи західної культури, духовної трагедії людства, пов'язаної з фашизмом і тоталітаризмом.

Для Г. властиве ствердження надтерміністських тенденцій у витлумаченні історії. Універсальність історичних явищ, з його точки зору, робить неможливим пізнання законів історії. Завдання історії полягає лише в описі діяльності людей, констатації різноманітних фактів, поєднаних спільними явищами. У витлумаченні історичних факторів виявляється свобода вибору людини. Г. намагається звільнити історію від пут природничо-наукового і соціологічного мислення. Він вірить в історію як об'єктивне знання і в моральну місію історичного пізнання як однієї з форм подолання людиною меж власного життя, трансценденції особистих можливостей.

Головним змістом історії, за Г., є історія культури. Розглядаючи процес виникнення історії він спирається на "теорію гри", за якою Гра постає як всезагальний принцип становлення людської культури; її цивілізаційна функція - в слідуванні добровільно встановленим правилам і нормам, у приборканні стихії пристрастей. Культура виникає у формі Гри, визначально вона "розпарується" і тим самим закрилюється в житті суспільства, передається з покоління в покоління. Так було у всіх архаїчних суспільствах. Культура і Гра нерозривно пов'язані між собою. Але в процесі розвитку культури провий елемент може витіснятись на другий план, розчинятись у сакральній сфері, кристалізуватись в науці, поезії, праві, політиці. Але можлива і зміна місця Гри в культурі: вона може знову з'являтись у повній мірі. Оскільки Гра проявляється у всіх культурах, то Г. робить висновок, що

Гра міститься в глибинних основах душевного життя людини і життя людського суспільства.

Підґрунтям кризового стану західної цивілізації, за Г., є тенденції до ірраціоналізму та інтуїтивізму у філософії і суспільному житті, в культі міфу. Це призводить до релятивізації цінностей, колективного егоїзму, що втілюється в міжнародній політиці. Вихід із такої ситуації вбачається ним в інтернаціоналізмі, який має зберегти все індивідуально-національне, віддаючи егоїстичні інтереси в жертву загальнолюдському благу і миру.

Н. А. Аверкіна

ГЕРМЕНЕВТИКА

ГЕРМЕНЕВТИЧНЕ КОЛО

Особливість процесу розуміння, пов'язана з циклічним характером останнього — щоби щось зрозуміти, його спершу треба пояснити, але щоб його пояснити, треба спершу його ж зрозуміти. У такому плані ідею Г. к. зустрічаємо вже в Шляйєрмахера і Дільтея (і ще раніше). У Гайдеґґера Г. к., оскільки воно виражає взаємообумовленість тлумачення буття людиною і людського самовитлумачення, набирає характеру проблеми не стільки виходу з Г.к., скільки пошуку вірного способу входження в нього. У Ґадамера Г. к. виявляє себе в судженні, що мовна традиція, в якій укорінена людина, становить одночасно і предмет розуміння і його основу: людина має зрозуміти те, всередині чого вона відпочатково перебуває.

І. В. Бичко

ГІЛЬДЕБРАНД ДИТРІХ, ФОН

"НОМО LUDENS"

ГОРИЗОНТ

Одне з фундаментальних понять феноменології Е.Гуссереля, що означає мінливе, залежне від інтенцій свідомості, нетематичне (до чого свідомість актуально не звернута) "тло" даності сприйманого предмета. Г. визначається співприсутністю актуально неданого і актуально даного в сприйнятті. Відпочатковим Г. є внутрішня часовість Я (адже усяка даність в актуальному сприйнятті перебуває в потоці на перетині минулого і майбутнього). Такий часовий Г. перетинається з зовнішнім Г., в якому актуально та імпліцитно співіснує все розмаїття "фонових" даних. Актуально людина завжди бачить, наприклад, максимум дві (з чотирьох) стіни будинку, решта ж є лише співприсутніми і актуалізуються лише завдяки руху тіла суб'єкта (конституююча діяльність Я полягає в "злитті" різних Г.). Межею Г. будь-якого предмету є "світ". Г. позначає відкритість часових екстазів екзистенційно інтерпретованих "минулого", "майбутнього" і "теперішнього".

І. В. Бичко

ГОРКГАЙМЕР (HORKHEIÏNER) МАКС

ГУССЕРЛЬ (HUSSERL) ЕДМУНД

ГЬОСЛЕ ВІТТОРІО