Розділ «ЧАСТИНА VI. РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ»

С. В. Куцепал

"СЛОВА ТА РЕЧІ: АРХЕОЛОГІЯ ГУМАНІТАРНИХ НАУК"

"СЛОВО І ОБ'ЄКТ"

("Word and Object", 1960) - книга представника амер. неопрагматизму В. Куайна, яка є результатом його досліджень проблем теорії мови впродовж 1953-59. Це одна з найвпливовіших праць з аналітичної філософії - збірка, до якої увійшли лекції з курсу філософії мови, прочитані Куайном у багатьох ун-тах світу. "СіО.", яку присвячено Р.Карнапу, трактується як спроба синтезу поглядів Карнапа та Нейрата. Основна проблематика праці - теорія значення, інтерпретація та переклад, онтологічна проблематика.

Теорія значення Куайна окреслилась вже в роботі "З логічної точки зору" (1953). Спираючись на прагматичний аспект мови, Куайн виходив з поведінкового методу дослідження. Оскільки ми не можемо проникнути в голову суб'єкта-інформанта, то мусимо робити висновок про лінгвістичні значення по тому, що спостерігаємо — поведінці суб'єкта. Вводячи поняття "стимульне значення", К, у першій главі книги сказав: "Наші зовнішні подразнення - наш ключ до зовнішнього світу". "Стимульне значення висловлювання" - клас стимулів визначеного роду, що спонукають людину погодитись із висловлюванням.

Важливі аспекти інтерпретації та перекладу розкриваються в ході рішення проблем перекладу текстів на іншу мову (теза Куайна про неможливість перекладу). Куайн наводить приклад вивчення європейським антропологом іншої мови. Антрополог, вказуючи на предмети (метод остенсії), запитує аборигенів, як вони називаються їхньою мовою. Так складається словник для розуміння іншої мови. Але, за Куайном, радикальний переклад залишається все ж неможливим. Такі переконання Куайна вплинули на Девідсона з його твердженням про неможливість радикальної інтерпретації.

Куайн вказав на три причини неможливості точного перекладу: невизначеність поняття істини (різні теорії істини передбачають різні підходи до перекладу); невизначеність логічної форми речень (навіть всередині співмірних теорій функціонують різні сингулярні терміни); невизначеність референції. Він наголошував, що концептуальна схема мови визначає онтологічні характеристики світу. Мовні словники не перекладаються, оскільки мають різну онтологічну базу. У цьому зв'язку Куайн зауважував, що про розумові об'єкти мало що можна сказати, коли не закріпити їх словами, оскільки те об'єктивне, яке ми можемо отримати, з'являється тільки після слів. Слова супроводжують думки про що завгодно, і лише тією мірою, в яких думка відбита у слові, ми можемо чітко усвідомити її.

Критично аналізуючи погляди Куайна, рос. філософ В. А. Лекторський звертав увагу на те, що насправді, будь-яке відношення елементів даної мовної системи може розглядатися і як відношення значень (важливо не забувати, що з погляду Куайна значення не знаходяться поза лінгвістичною сутністю, а належать даній мові і відбивають взаємовідношення її елементів) і як фіксація певного поза лінгвістичного змісту, тобто, знання про світ. Поза знанням про світ не існує значень елементів мови.

О. А. Зубчик

СЛОТЕРДАЙК ПЕТЕР

СМЕРТЬ

Один із сюжетів сучасної філософської парадигми, що тематизується при осмисленні категорій "людське існування", "час" ("темпоральність"), "доля", "конечність" та ін. У філософії Гайдеґґера С. — визначальний екзистенціал людського життя, яке тлумачиться як "життя-що-прямує-до-С.". С, отже, є позитивним критерієм життєвості (і суб'єктивності як такої), оскільки безпосередньо фіксує межі екзистенціювання індивідуальної ("своєї") самості (selbstein) людини, конкретизуючи напрям плину людського існування в майбутнє; останнє є справжнім (справді притаманним Dasein) типом часовості, на відміну від "світового" і "вульгарного" часу. У Сартра С. (як і народження) є абсурдом, оскільки не є предметом свобідного вибору і тому не є специфічно людським "проектом". Адже вибір діє в межах людського існування, а С. лежить за рамками цих меж. Подібним же чином С, як негація життя, стає знаком позбавленості будь-якого сенсу і в Камю (див. питання про самогубство як "основне питання філософії" в праці "Міф про Сизіфа"). Істотну роль відіграє несвідомий потяг до С. ("Танатос") і в психоаналізі З. Фройда.

І. В. Бичко

СМЕРТЬ СУБ'ЄКТА

СТАЛІН (СТАЛИН) (СПРАВЖ. ПРІЗВ. - ДЖУГАШВІЛІ) ИОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ

СТАЛІНІЗМ

СТРОСОН (STRAWSON) ПІТЕР ФРЕДЕРІК

(1919-2006) - брит. філософ-аналітик. Проф. Оксфордського ун-ту (1968-88).

У ранніх роботах критикував теорію дескрипцій Б.Рассела за неврахування розмаїття способів і контекстів уживання речень, а також семантичну теорію істини А. Тарського з позицій лінгвістичної філософії. За С, поняття істини не фіксує фундаментальних семантичних характеристик, а використовується насамперед для вираження нашої згоди щодо того, що говориться. Він вважав, що формально-логічні числення висловлювань і предикатів недостатньо багаті для вираження структури і властивостей природної мови. Також критикував спроби дати строге логічне обґрунтування принципу індукції, вважаючи його необхідною стороною людської раціональності як такої.

С. є ініціатором "реабілітації" традиційної філософської проблематики в англосаксонській аналітичній філософії. З 50-х pp. його наукові інтереси зосереджені на розробці теорії "дескриптивної метафізики". У книзі "Індивіди" (1959) відповідно до позиції "здорового глузду" стверджує базисний характер понять, матеріального об'єкта й особистості в "концептуальній схемі" пізнання. Без першого поняття, на його думку, була б неможлива ідентифікація одиничних об'єктів (партикулярностей), без другого - ідентифікації різних станів свідомості людини. "Дескриптивну метафізику" він протиставляє "ревізуючий", котра намагається змінити зв'язку між елементами концептуальної схеми. Для нього характерне пристосування окремих положень кантіанства (теорія досвіду, "трансцендентальна аргументація") для цілей аналітичної філософії. Він дав оригінальну інтерпретацію "Критики чистого розуму" Канта, що викликала широкий резонанс. У ряді пізніх публікацій досліджував проблеми етики, розробляв типологію різних видів філософського натуралізму, до якого відносив й свою власну позицію, підкреслюючи її нередукціоністський характер.