Розділ «ЧАСТИНА VI. РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ»

РАЦІОНАЛЬНЕ ТА ІРРАЦІОНАЛЬНЕ

РЕАЛІЗМ

РЕАЛІЗМ КРИТИЧНИЙ

РЕЛІГАЦІЯ

РЕЛІГІЙНА ФІЛОСОФІЯ XX СТОЛІТТЯ

РЕ-СУБЛІМАЦІЯ

Згідно з М. Шелером, - зворотний сублімації процес, який характеризується обмеженням притоку енергії, сприйнятої організмом, областю мозку, відповідно інтелектом, в річищі яких відбувається вся духовна діяльність. Сучасний процес Р.-с. існує тільки в обмеженій скарбниці духовних цінностей, витворів духу, і в тих соціальних сферах, які являються його носіями. Цей процес є "систематичним бунтом потягів людини нової світової доби проти односторонньої сублімації, проти надмірної інтелектуальності наших батьків і їхніх багатовікових вправ в аскетичності, а також технік сублімування, що стали вже несвідомими, в котрих формувалась західноєвропейська людина. Боги так званого „життя", здається, прийшли на змиту царства Богів духу... Бунтом природи в людині і всього того, що є в ній темного, поривчастого, імпульсивного, - дитини проти дорослого, жінки проти чоловіка, мас проти старих еліт, кольорових проти білих, усього несвідомого проти свідомого, самих речей проти людини і її розсудку".

М. Д. Решетник

РИЗОМА

РІКЕР (RICOEUR) ПОЛЬ

"РОЗБРАТ"

("Le Différend", 1986) - праця Ж.-Ф. Ліотара, яку він називає своєю головною книгою. Л. показує, яким чином можна уникнути придушення однієї парадигми іншою при владарюванні гетерогенності форм мислення та життя. Аналізуючи різноманітні мовні ігри, франц. філософ уводить поняття "режим речення", розуміючи під цим набір правил, згідно з яким одержують смисл речення тієї чи іншої функціональної орієнтації (палітра функцій досить різноманітна - від функції розмірковувати до функції приписувати, при цьому кожне речення визначається своєю функцією і не може бути переведеним в інший функціональний режим). З "режимом речення" пов'язаний "жанр дискурсу" - це як раз і є сукупність правил, завдяки яким "такі, що не перекладаються одне в одне" речення різного функціонального режиму можна узгодити одне з одним, щоб мати можливість досягнення визначеної мети (оціниш, виправдати, контролювати). Речення, котрі представляють різні функціональні режими, не можна перевести одне в одне, проте з них можна побудувати ланцюжок, якщо це припустимо жанром дискурсу, до якого вони належать.

Речення, на дотику Ліотара, представляє собою унікальну подію, зв'язок котрої з певним положенням справ відбувається через "функціональний режим", вони являють собою ефекти поверхні, відділені одне від одного за допомогою "ніщо"; тому, коли відбувається забуття "ніщо", виникає можливість поєднання речень у межах конкретного "жанру дискурсу", одне речення отримує статус "попереднього", а інше — "наступного". Кожне речення оточене розривами "ніщо", які маскуються системами пов'язаних одне з одним випадкових речень різних функціональних режимів, смисл яких розкривається завдяки наявності подій.

Коли речення певного режиму вимовлене (або в термінах Ліотара - "трапляється"), воно перетворюється на подію, котра викликає необхідність вибору продовження. Саме тут виникає конфлікт між режимами речень, оскільки, обираючи один з режимів, обов'язково відбувається "обмеження в правах" нереалізованих можливостей наступної побудови ланцюжка речень. Для вирішення конфлікту режимів, що виникає в межах одного жанру, використовується судова процедура - "тяжба" Оitige). Між реченнями різних жанрів виникає "розбрат" (différend, рос. "распря"), що характеризується принциповою нерозв'язністю, тому що не існує єдиного метаправила для різних жанрів дискурсу. Щоб уникнути подібної ситуації, Ліотар пропонує не допускати можливості абсолютного розриву між жанрами дискурсу, а також боротися проти спроб одного жанру перетворитися у домінуючий та підкорити собі усі інші.

У концепції Ліотара мова веде своєрідну "онтологічну гру", бо речення пов'язане з подією, відбувається, воно є репрезентацією Всесвіту. Але, вже відбувшись, речення забувається, щоб бути витісненим із ріки часу іншим реченням, котре, репрезентуючи його, у свою чергу, забуває себе. Буття, щоб бути наявним, повинно бути представлено, репрезентовано, те, що не представлене, не є існуючим. З цієї причини постмодерна філософія уявляється Ліотаром як філософія відмінності, розриву, розбрату, "распри".

С В. Куцепал

РОЗУМІННЯ

РОЛЗ РОУЛЗ ДЖОН

(нар. 1921)- амер. філософ у галузі політичної філософії і соціальної етики. Висунув оригінальну концепцію, яка базується на формалізації ідеї суспільного договору як основного засобу визначення справедливості суспільних установ.

Осн. праці: "Теорія справедливості" (1971), "Політичний лібералізм" (1993).