Розділ «ЧАСТИНА VI. РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ»

ментальність (від. лат. mens - глузд, мислення, спосіб мислення, духовний склад) — інтерсуб'єктивна, багатовимірна щодо глибинного рівня локалізації в людському існуванні (раціонально-розумова, емпірично-повсякденна, несвідома та ін.) форма духовної реальності, притаманна як людським спільнотам (віковим, статевим, етнонаціональним, суспільно-виробничим, професійним та ш.), так і окремим особистостям. Термін "М." зустрічаємо ще в Р. Емерсона (в 1856), використовує його і М. Пруст, так само й Л. Леві-Брюль, який у праці "La mentalité primatoven" (1892) розрізняє "дологічний" і "логічний" М. Франц. історик Ж-Лефевр досліджує поведінку "революційних юрб", показуючи, що за нею приховується її глибинне джерело - "колективний" та "індивідуальний" М., який тлумачиться ним у біологічному дусі. Всупереч останньому франц. історики-медієвісти М. Блок і Л. Февр - засновники часопису "Аннали" (1929), навколо якого склалася впливова школа істориків (Р. Мандру, Ж. Дюбі, Ж. Ле Ґофф та ін.), - тлумачать М. як структуру думки, почуттів і поведінки людей, що складається історично. М. є духовною інтенцією людської спільноти (особистості), що поєднує вищі рівні суспільної свідомості (філософію, науку, релігію, мистецтво та ін.) зі структурами несвідомого та неусвідомлюваних культурних кодів. Визначаючи цілісний духовний образ людської життєдіяльності, М. поєднує, стаючи своєрідною "точкою перетину", природно-соціальні, свідомо-несвідомі, індивідуально-суспільні опозиції "життєвого світу" людини. М. великою мірою відіграє не тільки світоглядну, але й методологічну роль у філософських (взагалі гуманітарних) дослідженнях. У цьому плані M. е своєрідним "каноном інтерпретацій" ("outillage mentale", за термінологією учасників "школи Анналів"), який синтезує (переважно на дораціональному, емоційно-латентному рівні свідомості і несвідомого) традиції, вірування, звичаї певної людської спільноти (чи особи) в їх реальному і "уявному" (марновірства, фантазії, міфи, символи, ритуали, фобії та ін.) вимірах. М., отже, є ніби своєрідним контекстом ("ефіром", "горизонтом"), в якому знаходить вияв специфічний, унікально-неповторний спосіб бачення ("прочитування") навколишнього світу.

І. В. Бичко

МЕРЛО-ПОНТІ (MERLEAU-PONTY) МОРІС

МЕТАМОВА

Мова опису, мова "другого порядку", за допомогою якої описуються мови-об'єкти. Термін "метамова" виник і в математиці, і в математичній логіці, де як М. виступають формальні символи, зв'язки, квантори й оператори. Значення М. полягає в тому, що вона відрізняється від мови-об'єкта і виступає як більш проста, однозначна і ясна.

О. В. Руденко

МЕТАНОНІЯ

МЕТАФІЗИКА

МІД (MEAD) ДЖОРДЖ ГЕРБЕРТ

"МІФОЛОГІКИ"

("Mythologiques", v. 1-4, 1964-71) - праця, що стала підсумком багаторічних етнографічних досліджень К.Леві-Строссом відносин між "природою" і "культурою", і позначила переворот у дослідженнях міфології. Складається з чотирьох томів: "Сире і варене", "Від меду до попелу", "Походження Застольного етикету", "Оголена людина".

За Леві-Строссом, дослідження міфів - один із шляхів самопізнання людського духу. Спираючись на субстанційну подібність людського мозку у всіх типів Homo Sapiens, він передбачає певні універсальні характеристики самого мозку. Оскільки всі культури є продуктом людського мозку, то вони повинні мати в собі загальні риси. Універсали людської культури існують на рівні структур, а не на рівні видимих фактів.

Для розгляду міфів широко застосовує структурний метод (в праці не описується). Взявши за основу один міф, що належить одному суспільству, Леві-Стросс аналізує його спочатку в етнографічному контексті, а потім у порівнянні з іншими міфами того ж самого суспільства. На думку Леві-Стросса, аналіз міфології можна почати з будь-якого міфу. У першому томі дослідник вибирає міф індійців племені бороро про Руйнівника Гнізд, як референтний міф, що являє собою досить розвинуту трансформацію інших. Порушення гармонії у відчутті природи спричиняє народження міфу як роз'єднання певних елементів, а їх возз'єднання відбувається завдяки введенню проміжного члена як того елемента, виникнення якого пояснює міф (напр., вода як медіатор між небом і землею).

Леві-Стросс демонструє, що міфічна думка оперує широким набором бінарних опозицій (близький—далекий, великий-маленький, старий—молодий, верхній—нижній, лівий—правий, сирий-варений і т. ін.). Висхідним матеріалом цих опозицій слугують чуттєві якості, що пізнаються п'ятьма органами відчуттів. Людина оперує чуттєвими характеристиками природних об'єктів, Леві-Стросс вбачає в цьому іманентну властивість людського мозку, бо знаковий характер культури передбачає (за Леві-Строссом), здатність мозку проводити розрізнення бінарного типу. Вихідним моментом виділення людини з природи виступає введення правил, що не диктувалися міркуваннями необхідності. Наприклад, приготування їжі не було викликане біологічною необхідністю. Кухня — символ культури, на противагу природі. Далі аналіз переходить до міфів сусідніх суспільств, також розглянутих в етнографічному контексті. Поступово дослідження простягається до суспільств більш віддалених за умови, що між всіма розглядуваними суспільствами можна встановити реальні історичні або географічні зв'язки.

Новий ступінь дослідження — співставлення опозицій, що виражають логіку форм: порожній-повний, внутрішній-зовнішній, включений-виключений. За логікою чуттєвих якостей відкриваються більш глибокі шари, не відношення членів, а відношення відносин. Розвиток первісної логіки - розмежовуючий феномен між природою і культурою. Первісну логіку Леві-Стросс вважає основою сучасної логіки.

І. П. Дедяєва

МОВНА ГРА

МОДЕРН

Поняття, яке в науковій літературі пов'язане із поняттям "постмодерн". Нім. філософ Ю. Габермас, який виступає опонентом постмодерністського мислення, розглядає дане поняття в трьох значеннях, що відповідають різним історичним епохам.

1) М. як християнська епоха. Поняття "modernus" вперше використовують Отці церкви наприкінці V ст. н.е. Вони протиставляють християнський світ як "modernus" язичницькому світові як "anticus". Таке розуміння призвело до ототожнення понять "сучасний" та "християнський" і протиставлення понять "античний" та "сучасний".