Розділ «ЧАСТИНА VI. РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ»

В інтересі до онтологічної проблематики позначився вплив Ф. Брентано і його послідовників, що розробляли загальну теорію предметів. Онтологія розумілася як виявлення можливих структур буття, тоді як метафізика досліджувала онтологію, реалізовану в дійсному світі (Я. Лукасєвич). Були створені системи формальної онтології (Ст. Лесьневський) і однокатегоріальної онтології (реїзм Котарбіньського).

Всесвітню популярність Л.-В. ш. отримала завдяки результатам у галузі логіки. Три представники школи - Я. Лукасєвич, Ст. Лесьневський і А. Тарський - визнані найвидатнішими логіками XX ст.

У галузі психології представники Л.-В. ш. дотримувалися традиції брентанівської дескриптивної психології, концентруючи увагу головним чином на аналізі різних ментальних актів, таких як сприйняття, уява, відчуття (В. Ауербах, Л. Блауштейн). Аналізувалася психофізикалістська природа людини (К Айдукевич, X. Мельберг), використовувалися емпіричні методи (С. Балей, С. Бляховський та ін.), критично сприймалася психофізіологія В. Вундта (Твардовський, С. Ігель). Неотомізм у Л.-В. ш. був представлений так званим "Краювським гуртком" (Ю. Бохенський, Я. Саламуха, Я. Древновський, Б. Собоциньський), що діяв у 30-х рр. Члени гуртка ставили своїм завданням застосувати сучасну формальну логіку до томізму. Коло розроблюваних питань містило в собі формалізацію доказів безсмертя душі й існування Бога, проблему аналогії, аксіоматизацію метафізики відповідно до сучасних епістемологічних і логічних вимог.

Мова розглядалася Л.-В. ш. як витвір людини і знаряддя пізнання (прагматична концепція мови). Від мовних знаків вимагалась семантична прозорість. Визнавалася інтенціональна теорія значення та екстенсіоналізм (теза про те, що зміст складних виразів є функцією їх складових). Представники Л.-В. ш. стверджували, що буденна мова - це конгломерат різних мов (Айдукевич, Тарський) і є дуже недосконалою, однак логічний аналіз здатний її поліпшити.

Велике місце займала етична проблематика. Вона охоплювала соціологію, психологію моралі, загальну метаетику. Детальний аналіз одержали етичні поняття і проекти систематизації нормативної етики (Чежовський, Котарбіньський). Розпочалися спроби формальної побудови етики (Чежовський). Помітне місце посіла праця В. Татаркевича в галузі етики "Про щастя", що містить розгляд фундаментальних концепцій щастя і шляхів його досягнення.

Школа розпалася в 1939 з початком 2-ї світової війни. Деякі представники школи загинули, інші емігрували. Після війни частина представників школи активно брала участь у культурному відродженні країни, в розвитку польської вищої школи. Ідеї, розроблені Л.-В. ш., залишаються актуальними в сучасній філософії, логіці й математиці

О. В. Руденко

ЛЬОВІТ КАРЛ

(1897-1973) - нім. філософ. У 1934 емігрує (у зв'язку з приходом нацистів до влади в Німеччині) до Італії, потім до Японії і США; в 1952 повертається до Німеччини. Зазнавши істотного впливу на формування своєї позиції від пізнього Гуссерля, Шелера і К'єркеґора, головними поняттями Л. вважає "життя" та "екзистенцію". Важливий наголос робить на переживанні фізичної і метафізичної "бездомності" людини в сучасному світі, подолання якого Л. вбачає в історизмі та філософії релігії. Людина, акцентує Л., "загубилася" в універсумі сучасного природознавства. Якщо в античній і християнській традиції світ (Космос) орієнтовані на природу, то сучасна людина - поза природою, а її (людини) світ є світом без природи. Людина, будучи природною істотою, втягнута одночасно і в історичний процес. Розв'язання проблеми - в чіткому осмисленні ситуації "Бог-світ-людина", де "світ" означає природний, космічний і соціальний виміри, а людина - природну і трансцендуючу істоту.

І. В. Бичко

ЛЮДИНА МАСИ

МАДРИДСЬКА ШКОЛА

МАЙНОНҐ (MEINONG) АЛЕКСІУС ФОН

МАКІНТАЙР (MACINTYRE) АЛАСДЕР

(нар. 1929) - амер. філософ ірландського походження. Сфера наукових інтересів: проблеми етики та природи практичної раціональності. Осн. праці: "Коротка історія етики" (1965), "Проти самоіміджу століття: есе про ідеологію та філософію" (1971); "Після доброчесності: Дослідження теорії моралі" (1981).

М. є представником "комунітаризму" (від англ. community - спільнота) - вчення, яке протистоїть ліберальному індивідуалізму в обґрунтуванні демократичних цінностей. Комунітаристська філософія взагалі і погляди М. зокрема ґрунтуються на уявленні про історичність та відносність моралі - на противагу поглядам, що спираються на той чи інший різновид кантіанства, екзистенціалізм)' та аналітичної філософії і стверджують позаісторичність моральної автентичності людини. М. пропонує теорію функціонування моральних практик, що зумовлюють моральне філософування, при цьому вони вкорінені в історичному і соціальному контекстах, є неспівмірними і, водночас, конкуруючими одна з одною.

Значну увагу М. приділяє історико-філософським концепціям функціонування моральної традиції взагалі і становленню ліберального індивідуалізму як моральної філософії ("проекту Просвітництва") зокрема. М. стверджує, що спроби обґрунтувати моральні цінності, спираючись на первинність індивіда як морального суб'єкта, які характерні для філософії Модерну (Нового Часу) і знайшли найбільш послідовне вираження у філософії Ніцше, зазнали провалу. Вони відкрили теоретичне вираження в емотивізмі аналітичної філософії, яка звела моральні норми до індивідуальних емоційних схильностей, і це є свідченням кризи і розпаду моральних практик, на яких ґрунтується Західна цивілізація.

Як альтернативу "проекту Просвітництва" М. пропонує погляд на етику, заснований на фундаментальних засадах Арістотелевої етики: соціальну природу чеснот, принципово пов'язаних із певною спільнотою, історичність морального наративу, несумірність і боротьба моральних традицій, де лише практика розкриває їх справжній сенс.

М. С. Кириченко

МАК-ТАҐҐАРТ (MCTAGGART) ДЖОН ЕЛЛІС