РОЗДІЛ 7. МОРАЛЬНІ КОЛІЗІЇ СУЧАСНОСТІ

Особливо складними моральними проблеми, які вважаються надзвичайно перспективними у сфері захисту навколишнього середовища, є проникнення новітніх технологій практично у всі альтернативні галузі сільськогосподарської промисловості. Що у своїй цілісності, як не парадоксально містять загрози, що вимагають особливої рефлексії та врахування всіх можливих ризиків негативного впливу як на довкілля, так і на саму людину.

Наприклад, на сьогоднішній день, внаслідок застосування різноманітних пестицидів та генномодифікованих культур відбувається деградація верхнього шару землі, що у 16-30 раз перевищує здатність ґрунту до природного відновлення, окрім того понад 100 млн. акрів землі насаджено генномодифікованими культурами, що викликає стурбованість. Тому існує небезпека легковажного застосування здобутків молекулярної біології - це порушення рівноваги та саморегуляції біосфери - цілісної системи, де не можна змінити жоден із елементів ( це своєрідні терези - де з однієї сторони - благо, а з іншої - жахлива перспектива від небаченої досі біологічної зброї, так як надання нових якостей рослинам та тваринам несе в собі серйозну стурбованість, чи не буде даний ген передаватися бур'янам та чи не перетворить культурну рослину в дику? ( до речі саме з такими наслідками вже зіткнулися у Луганському природоохоронному заповіднику НАЛ України "Придонецька заплава", де було виявлено колонію незвичного для наших земель злаку(агресивна рослина, яку не їдять тварини) - результат був приголомшливим, адже батьківщиною даного злаку є Північна Америка; або наприклад наслідки токсинів, ксенобіотиків, хімікатів та пестицидів для навколишнього середовища (синтетичні сполуки впливають та змінюють структуру біоценозів, екосистем) та самої людини - поява в природі нових інфекційних хвороб, онкологічних захворювань, що небезпечні, як для людини так і тварин).

Що в цілому свідчить знову ж таки про серйозні проблеми, а саме про насилля над законами природи. Тому, потрібно підкреслити, що новітні технології вимагають їх етичної оцінки на стадії наукової розробки ще до втілення в практику. Саме тому, потрібно досить відповідально відноситися до використання технологій, щоб всебічно оцінити їх можливі негативні наслідки.

7.4. Етичні проблеми в контексті розвитку біотехнологій

В останній третині XX ст. на зміну взаємовідносин у системі люди-на-природа вплинув розвиток біотехнологій, стрімкий розвиток яких створив вихід поза межі як природного, так і людського світу створюючи нові моральні дилеми "вихід за межі буденного досвіду людей, з однієї сторони, дозволяє людям оволодівати такими силами природи, яким без науки оволодіти було б неможливо і які є більш потужнішими, ніж ті, якими раніше володіла людина. З іншої сторони, тут ховаються серйозні небезпеки для людства в цілому" , що нагально поставили питання захисту прав людини та її гідності.

В даному контексті мова йде, перш за все про біомедичні технології, які певним чином актуалізували етичну складову та разом з тим трансформували традиційне уявлення про природу та характер самої медицини, можливості, та сутність самого людського життя.

В кінці 60-х питання "що таке людина і в чому її суть" стали предметом зацікавленості не лише філософії, а й інших сфер наукового знання та практики. Адже розвиток біотехнологій став загрозою трансформації людини як біологічного виду. Біотехнології не лише "рятують" людину, а в процесі соціалізації виконують деякі "репресивні" функції (відкрито нові напрямки генетики - геноміка та протеіноміка, клітинна біологія (механізми рецепції, фузії, трансмембранний перенос і ін..); молекулярна імунологія, розшифровані механізми клітинної кооперації, імунної системи; прогресивними напрямками стали фармакологія, комп'ютерні методи синтезу лікувальних препаратів і ін.. (що характеризує активне втілення наукового знання в клінічну медицину); розвиток реаніматології та анестезіології, що стало поштовхом до появи нових ланок сучасної хірургії - сердечної, судинної, пластичної і ін..; розроблено методи імуномодуляції, гемодіалізу та інші методи очищення організму і т.п.)

Подібні технології дають можливість роками підтримувати життєві процеси в тілі людини, до якої вже ніколи не повернеться свідомість. Вони так діють на людину, що дозволяють боротися з спадковими хворобами, а також змінювати, модифікувати саму природу людини

Ще одним витком проблем є надзвичайний стрибок в розвитку репродуктивних технологій в акушерстві та гінекології (в 1978 р в (Кембриджі, Англія) вперше вдалося втілити спосіб in vitro (в пробірці), внаслідок чого з'явилась перша дитина "з пробірки" - Луїза Браун, тим же способом у 1997 р. було клоновано вівцю Доллі (Шотландія). Технології, які допомагають стати батьками парам, що не можуть мати дітей, але створюють проблему "зайвих" ембріонів, які потрібно знищувати.

Ці та інші проблеми все частіше стають початком та об'єктом гострих дискусій, так як зачіпають просту людину, її потреби, прагнення, надії - виникає ситуація своєрідного "заглиблення" людини в світ, що спроектований для неї науковими технологіями (де до речі, загрозу несе не просто обслуговування людини, а проникнення "в середину") - це проектування не лише для людини , а й її самої. Як наслідок, людина опиняється перед необхідністю самостійно приймати рішення, і головне брати відповідальність за власний вибір який, можливо, не дає чіткого уявлення про тонку грань між допустимим та недопустимим з етичної точки зору.

Звичайно, що новий рівень подібних проблем поставив як перед науковцями так і перед простими людьми нові етичні проблеми, які потрібно вирішувати на практиці щоденно. Окрім того, особливу тривогу викликало те, що всі існуючі етичні системи були не в змозі осмислити дані проблеми з етичної точки зору. Потрібно було пройти складний шлях намагаючись не порушити невидиму межу між добром і злом і знайти етичні системи, які б були дієвими в сучасних реаліях.

Відповіддю на цей своєрідний виклик, яка хоча б частково могла обґрунтувати відповіді на різноманітні проблеми, стала поява біоетики (науки виживання, яка включає у сферу наукової зацікавленості не лише людину з її тілесністю та ціннісними вимірами, а й весь світ живого (за В.Р.Поттером) . Потрібно зазначити, що біоетика вважається одним із шляхів, що допоможе вирішити сучасні проблеми людства. Так, як: по-перше орієнтує на проблеми охорони здоров'я (а саме взаємодію лікар-пацієнт,), по-друге: досліджує вплив наукового знання та біотехнологій на людину та всю сферу живого; по-третє: намагається дати відповідь на глобальні проблеми людства шляхом задіяння у практику моральних імперативів.

Але й тут нас очікують принципові проблеми морального характеру.

В усіх біоетичних проблемах, що стоять перед людиною є необхідність приймати рішення та брати на себе відповідальність за зроблений вибір, вибір не лише за самого себе, а й за долі своїх близьких. Тому з особливою гостротою сприймаються існуючі проблеми в суспільстві, наприклад правові та етичні норми, що необхідні при проведенні біомедичних експериментів з участю людини; клонування (наслідком є створення за допомогою генетики абсолютно "нового" типу людей, які будуть на декілька рівнів вище сучасної людини у плані фізичних та інтелектуальних здібностей);чи потрібна правда про невиліковну хворобу, і чи є потреба у дозволі родичів при трансплантації органів? Адже забезпечуючи продовження життя людини, породжуються надзвичайно гострі моральні проблеми що стосуються насамперед критеріїв етичності. І нарешті, чи є це злочином або можливо спасінням людини, які, до речі, у переважній більшості отримують різноманітні відгуки викликані відповідно різними цінностями та інтересами людей.

Наприклад, розглядаючи технологію штучної репродукції людини ми спостерігаємо моральний конфлікт, що стосується насамперед начал людського життя . Інакше кажучи, що або кого вважати "людиною": запліднену яйце клітку, зародиш чи ненароджений плід (ембріон); чи можливо це лише частинка матері? Ми опиняємося перед складною проблемою етичного характеру, що стосується насамперед поваги до ненародженої людської істоти, чи визнаємо ми цінність ембріона (ще до імплантації в материнське лоно). Під поняттям статус ембріона - розуміється сукупність характеристик, які визначають його стан з онтологічної позиції (буття), етичний статус стосовно нього (обов'язок та відповідальність), юридичний статус (закон). Ці позиції є взаємопов'язаними, адже відповідь на одне запитання тягне за собою відповідь на інше, окрім того вони є взаємозалежними: наше ставлення до ембріона залежить від того, в першу чергу, що ми маємо на увазі під природою ембріона - це особова форма існування або така форма людського життя, що має або не має прав.

Ці та інші питання, щодо біологічного та особливо етичного статусу перебувають у центрі багатьох дискусій.

Власне кажучи, визнання або невизнання ненародженої людської істоти вирішує саме суспільство (а не будь-який окремий "авторитет" медичний, богословський, політичний) встановлюючи певну "межу" людського існування. Саме ця межа і є відправною точкою, з якої істота що знаходиться ще в материнській утробі розглядається не як частина жіночого тіла, а як соціально визнаний суб'єкт моральних відношень.

Надзвичайно складною та суперечливою з морально-етичної точки зору є реальна можливість продовження життя людей на 100-150 років ( про що до речі свідчать надзвичайні можливості молекулярної біології . А також стрімкий розвиток фармакології (що спрямована на геннотерапію), що може призвести до трагічних наслідків для людства. Саме по собі застосування даних апаратів вже є експериментом над людиною, хоча загальна Декларація ЮНЕСКО про біоетику та права людини (2005р.) завбачає отримання максимальних благ пацієнтами або учасниками досліджень від розвитку і застосування наукових знань і зведення до мінімуму будь-якої шкоди. Тим не менш, за останні 10 років лише в Україні проведено більше 2200 клінічних досліджень (вдвічі більше ніж у будь-якій іншій європейській країні). Наявні факти свідчать про, те що в одних випадках це приносить позитивний результат, а в інших випадках є показником недостатньої контрольованості втілення препаратів у практику, що призводить до трагічних результатів, які не можливо виправити.

Чимало питань наукового, юридичного та особливо морального характеру має проблема клонування. Що, на думку більшості, знецінює людське життя як таке, навіщо, наприклад рятувати людину, якщо є реальним з однієї її клітини створити копію?

Якщо з однієї сторони клонування це наукове дослідження, яке потрібно здійснювати щоб отримати об'єктивну інформацію про можливі наслідки і про те, чим буде клонований об'єкт. Адже приписування клону якості "людський" є лише припущенням, що тягне за собою низку як наукового, так і релігійного доведення. Хоча в реальності це буде зовсім інша особа, просто схожа на оригінал. Наскільки вона буде собою? І що в цілому будуть означати такі поняття як " особистість", "індивідуальність"?