План викладу і засвоєння матеріалу
• 4.1 Психологічні особливості теорії поведінки особистості
• 4.2 Поведінка особистості в групі
• 4.3 Суть і різновиди дисципліни
• 4.4 Механізм та методи управління дисципліною
• 4.5 Управління трудовою дисципліною и поведінкою персоналу
Психологічні особливості теорії поведінки особистості
Управління персоналом вимагає узгодженості управлінських дій з психологічними закономірностями поведінки людини. Нехтування цими закономірностями призводить до виникнення психологічних конфліктів, що сприяє плинності кадрів, порушенню трудової дисципліни та зниженню продуктивності праці.
З давніх-давен філософи, соціологи, менеджери намагалися з'ясувати, чому з однією людиною легко спілкуватись, знайти порозуміння, а з іншою – немає такої можливості, і чим саме визначається логіка поведінки окремої людини.
Поведінка – це форма взаємодії особистості з оточуючим середовищем, яке визначається рядом факторів: природними властивостями особи, її індивідуальністю.
Індивідуальність – це сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від іншої. Вони залежать від умов життя і діяльності людини; системи потреб, інтересів та мотивів; системи управління особистості та її "я в уяві".
Особистість – це соціальне явище. Вона є продуктом спілкування людей. Щоб зрозуміти людину як особистість, а значить ефективно управляти нею, потрібно скласти картину її особливого погляду на світ. Така картина формується в еталонній групі: родині, серед друзів по навчанню і роботі та під їх впливом. Людина формує свою картину світу в спілкуванні з іншими людьми.
Природні властивості особистості – це те, що закладено в неї від народження і, як правило, характеризується тією чи іншою мірою вираженності таких динамічних рис, як активність та емоційність.
Активність – це чітко виражене бажання до різного роду діяльності, ствердження себе. Крайніми вираженнями активності є, з одного боку – сильна енергія, бажання чимось займатись, діловитість, мова, а з другого – в'ялість, пасивність психічної діяльності, жестикуляції.
Емоційність проявляється в різній мірі нервовим збудженням особистості, динаміці її емоцій та почуттів, які характеризують відношення до навколишнього світу. На початку 20-х років XX ст. швейцарський психіатр К.- Г. Юнг запропонував характеризувати психологічні особливості індивідууму через поняття "екстраверсія" – "інтроверсія".
Екстраверсія – це зосередження інтересів особистості на зовнішніх об'єктах, інколи навіть за рахунок власних інтересів, приниження особистого значення. Екстравертам властива імпульсна поведінка, активність у жестах, висока ініціативність (інколи зайва), соціальна адаптивність, контактність, відкритість.
Інтроверсія – зосередження особистості на своїх власних інтересах, своєму внутрішньому світі. Інтроверти своїм інтересам надають особливого значення, ставлять їх на перше місце. Вони не контактні, замкнуті, для них характерна соціальна пасивність, здатність до самоаналізу, досить складна соціальна адаптація.
Поєднання екстраверсії-інтроверсії з емоціональними характеристиками визначають темперамент особистості.
Термін "темперамент" був уведений ще у Стародавній Греції, коли Гіпократ виявив відмінності у поведінці людей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ“ на сторінці 1. Приємного читання.
