Контрактна форма трудового договору є основою у всіх країнах світу в багатьох галузях і видах діяльності.
У трудове законодавство України поняття й визначення змісту контракту було впроваджено 1991 р. (ч. 3 статті 21 Кодексу Законів про працю України). Відповідно до цієї статті, контракт є особливою формою трудового договору, в якому термін його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися за згодою сторін.
В узагальненому вигляді особливість контракту як виду трудового договору полягає в тому, що він є одночасно і юридичною формою найму працівників, і формою, що регламентує трудові обов'язки й права, та формою, яка визначає умови оплати праці.
Трудовий контракт являє собою узгодження між організацією і працівником, згідно з яким працівник зобов'язується виконувати роботу відповідно до своєї спеціальності, кваліфікації або посади з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а організація зобов'язується виплачувати заробітну плату, забезпечувати умови праці, передбачені законодавством України та діючими угодами.
У контракті містяться положення про взаємні права, обов'язки і відповідальність сторін, окремі з них конкретизуються відповідно до певного працівника. Контракт має таку типову структуру:
• загальні положення (сторони, термін дії, умови, термін випробувань);
• обов'язки працівника;
• обов'язки підприємства (умови праці, соціальні гарантії, винагороди);
• відповідальність сторін;
• умови і порядок призупинення дії контракту;
• порядок розв'язання трудових конфліктів.
Контрактна система найму працівників дозволяє закріпити трудові відносини з окремим, конкретним виконавцем: йому встановлюється обсяг роботи, який тільки він має виконувати за певний період часу, і форми винагороди за виконання.
Завданням контракту є створення і закріплення індивідуальних умов праці за виконавцем чи їх групою. У контракті точно обумовлюються місце, рід і термін роботи, режим праці та відпочинку, технічне забезпечення праці, обов'язки адміністрації відносно оплати і соціальних пільг, можливості підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників, відповідальність за невиконання обов'язків, збереження комерційної таємниці і т.д.
Згідно з трудовим законодавством України трудові договори (контракти) можуть укладатися в трьох варіантах: на невизначений термін; певний термін, не більше 5 років; на час виконання певного виду діяльності.
Контракт, на відміну від трудового договору, оформлюється письмово у двох примірниках, і на його основі видасться наказ адміністрації. Одночасно працівника знайомлять з умовами праці, колективним договором, правилами внутрішнього розпорядку. Незалежно від того, коли був оформлений найм на роботу, фактичним зарахуванням працівника до складу персоналу організації вважається час підписання контракту (договору).
Отже, контракт завжди є строковим. У ньому, на відміну від звичайного трудового договору, дасться як поелементна характеристика обов'язків працівників, так і визначається конкретний результат, якого треба досягти. Контракт завжди укладається в письмовій формі. Контракт як форма трудового договору має не тільки переваги перед звичайним трудовим договором, а й певні недоліки. Контрактна форма побудована на строковому характері трудових відносин і посилює залежність найманого працівника від роботодавця, через що з'являється невпевненість у майбутньому, що негативно впливає на психологічний стан працівника. Невипадково, що фахівці з проблеми управління персоналом підкреслюють доцільність використання цієї форми лише за умови високого рівня культури трудових відносин.
Сфера застосування контракту визначається законодавством України. На основі аналізу змісту чинних законодавчих актів можна чітко визначити сферу застосування контракту. Слід зазначити, шо останніми роками в зарубіжних фірмах відмічаються тенденції до обмеженого впровадження контрактної форми найму персоналу.
У процесі укладання контрактів доцільно керуватись рекомендацією МОП № 166 від 2 червня 1982 р. У випадку потреби виконання контрактної разової роботи, яку' не можуть виконати власні працівники, виконавців не обов'язково включати до штату організації, їх можна залучити на основі договору цивільно- правового характеру, форму якого розробляє організація. Предметом усіх цивільно-правових договорів є результат праці або робота за замовленням.
Згідно з угодою підрядник зобов'язується на свій страх і ризик виконати певну роботу замовника зі своїх чи його матеріалів, а той прийняти й оплатити її.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть контрактної форми найму“ на сторінці 1. Приємного читання.
