Історія розвитку кадрових служб

Економіка підприємства

Історія розвитку кадрових служб, тобто підрозділів, які займаються комплектуванням та обліком персоналу, входить у глибину віків. Так, перше згадування про розрядний указ (військовий опис ратних людей із зазначенням їх посад) з питань комплектування, обліку грошових окладів для особового складу армії Руської держави, датується 1478 роком. На основі особових оглядів, які проводились відповідно до указу, визначалася придатність призовників до військової служби. Крім воєнних функцій, указ виконував і адміністративні, з питань особового складу державного апарату. Згідно з указом призначались воєводи, посли, судді та інші чиновники.

Промислова революція XIX століття кардинально змінила характер організації праці і роль самих працівників. Зростання масштабів виробництва і поведінка працівників, яких не задовольняють умови праці, примусили керівників організації наймати спеціалістів, які б займалися виключно працівниками. В Англії їх називали секретарями благополуччя, в США і Франції – громадськими секретарями, основними функціями яких було:

• слідкувати за умовами праці;

• протистояти створенню профспілок;

• влаштовувати хворих працівників у лікарні, а дітей – у дошкільні заклади.

Розвиток машинного виробництва, яке об'єднує велику кількість робітників у межах промислових підприємств, сприяло створенню профспілок. Профспілки стали основною силою, здатною організовувати працівників відстоювати свої інтереси різними способами (страйки, бойкоти і т.д.). Це змусило державні

органи створювати національні системи з проблем соціального страхування, виплат компенсацій з безробіття, встановлення мінімальної заробітної плати, скорочення робочого дня. У зв'язку з цими змінами в компаніях з'явилася потреба у спецвідділах, які б були експертами в галузі трудового законодавства і забезпечували контроль за діями адміністрації підприємства. Організації почали створювати спеціальні відділи, що займатись даними питаннями.

У 20-30-ті роки XX століття виникли спеціалізовані відділи з питань управління людськими ресурсами, які виконували в основному рутинну роботу, пов'язану з веденням документів, розбором конфліктів, виплатою заробітної плати. Усі питання, пов'язані з управлінням людини, вирішувалися вищим керівництвом без відділу кадрів.

У роки Другої світової війни перед відділами кадрів промислових підприємств (у США, Великобританії) було поставлено грандіозне завдання – в найкоротший термін прийняти на роботу і навчити сотні тисяч нових працівників усіх видів професій, щоб заміняти тих, хто пішов на війну. Це завдання було виконано, і з цього часу питання підбору, навчання, перенавчання стали важливим напрямом роботи відділу управління людьми.

У передреволюційній Росії управління персоналом здійснювали керівники підприємств, а спеціальні чиновники займались питаннями робочого побуту, охорони здоров'я, праці та освіти.

У радянський період відділи кадрів з'явилися практично в усіх організаціях, але їх функції зводились тільки до підготовки та видачі різних довідок, анкет, звітів. Вони повинні були забезпечити вищі організації всіма видами інформації про персонал. Три фактори суспільного життя того періоду визначали цю специфіку: централізоване керівництво народним господарством, політизація економіки і тоталітарна ідеологія.

Історія розвитку кадрових служб тісно пов'язана з розвитком служб організованого працевлаштування населення. Виникнення останніх у країнах Західної Європи було зумовлено масовим безробіттям. На першому етапі вони являли собою сукупність органів трудового посередництва, яке здійснювалося профспілками і спілками підприємців. Пізніше були створені державні служби працевлаштування – біржі праці, агентства, контори. У Франції перша державна біржа праці була створена 1897 р., в Англії – 1909 р., а в Царській Росії 1917 р.

Організація державного розподілу робочої сили при радянській владі почалася зі створення служби працевлаштування, основними ланками якої згідно з декретом Раднаркому, були біржі праці. Вони реєстрували всіх громадян, які шукають роботу, наявність робочих місць, займалися соціальним страхуванням і виплатами допомоги у зв'язку з безробіттям. Ці служби створювались у населених пунктах з двадцятитисячною кількістю населення і більше, і найм працівників підприємствами міг здійснюватись тільки через біржі праці.

Відповідно до постанови Наркомату праці СРСР № 377 від 28 грудня 1930 р. біржі праці реорганізовуються в управління кадрів, завданням яких було забезпечення народного господарства робочою силою, а також планування та підготовка кадрів робітничих професій. Управління кадрів організовуються в усіх промислових районах, а в непромислових – спеціальні органи з питань вербування. Структура управління кадрами включала такі підрозділи (секції): планування потреб кадрів; міського ринку праці; сезонного ринку праці; підготовка робочої сили; профвідбору; профконсультації та перевірки кваліфікації. При управлінні кадрів створюються ради з ринку праці, які розробляють і затверджують оперативні плани забезпечення підприємств робочою силою і плани її підготовки та розподілу, організованого залучення робочої сили із села. Знову вводиться порядок обов'язкового найму робітників і службовців через управління кадрами за винятком окремих категорій (працівники апарату управління, працівники, які обслуговують грошові та товарні цінності).

У 1933 р. відповідно до рішення ЦВК, РНК і ВЦСПС, спеціальні державні органи управління з питань працевлаштування ліквідовуються. Організованими формами розподілу й перерозподілу робочої сили стали займатися господарські органи всіх підприємств і організацій, де створюються бюро найму і звільнення працівників – прототипи сучасних кадрових служб, які виконують функції обліку і комплектування кадрів.

У період 1941-1945 pp. питаннями кадрів займалося бюро при Радах народних депутатів.

В 1946-1953 pp. питаннями підготовки працівників, керівництвом організованого набору робочої сили і працевлаштуванням населення займається Міністерство трудових ресурсів. Після його ліквідації 1953 р. питання перерозподілу робочої сили були розподілені між різними центральними і республіканськими органами державного управління. Такий стан зберігався до 1969 р., і вже в період 1969-1970 pp. у містах були організовані бюро з працевлаштування та інформації населення. У 1987 р. відповідно до рішення ЦК КПРС створюється державна служба з працевлаштування, перенавчання і профорієнтації населення, підрозділи якої (центри в республіках, областях, великих містах і бюро в районах) функціонують за рахунок відрахувань виконкомів місцевих Рад народних депутатів і засобів згідно з договорами.

Таким чином, органи з працевлаштування населення і кадрові служби підприємств та організацій протягом усієї історії існування, змінюючись і доповнюючи один одного, займались вирішенням одного державного завдання – забезпечення галузей народного господарства потрібними кадрами, а також реалізації прав людини на працю.

З розвитком ринкової економіки у великих містах, обласних і районних центрах створені Державні служби зайнятості, біржі праці, які працевлаштовують і організовують перепідготовку персоналу. В останні роки зросла кількість різних служб з проблем персоналу. Управління людьми має практично таку ж давню історію, як і людство, оскільки воно з'явилося з виникненням перших форм людських організацій – племен, общин, кланів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Історія розвитку кадрових служб“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

  • Зміна завдань управління підприємством

  • Стратегічне планування та стратегічне управління

  • Предмет, зміст і завдання курсу

  • ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ТА ПОСЛІДОВНОСТІ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН

  • ЕТАПИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

  • Основні етапи циклу реалізації

  • Стратегія диференціації

  • РЕСУРСНО-КОМПЕТЕНЦІЙНА БАЗА СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН

  • Розподіл ресурсів за окремими складовими

  • Етапи складання бюджету

  • КОГНІТИВНІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

  • ВПРОВАДЖЕННЯ ЗМІН НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ЗМІН НА ПІДПРИЄМСТВІ

  • Носії опору

  • Стилі проведення змін

  • ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН

  • Розробка окремих видів стратегій

  • Розробка окремих бізнес-стратегій та їх систем

  • ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК СТРАТЕГІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

  • Варіанти взаємодії стратегії і структури

  • Класифікація ОСУ

  • Проектні структури

  • ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА Й УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМИ ЗМІНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

  • УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЗМІН

  • Тенденції розвитку загального керівництва

  • Тенденції розвитку загального керівництва

  • МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ

  • Склад і структура персоналу

  • Управління персоналом: суть, завдання, основні принципи

  • МЕТОДОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ. КАДРОВА СЛУЖБА ТА КАДРОВЕ ДІЛОВОДСТВО

  • Система управління персоналом

  • Історія розвитку кадрових служб
  • Завдання і напрямки роботи служб управління персоналом

  • Професійно-кваліфікаційні вимоги до працівників кадрових служб

  • РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ

  • Від управління персоналом до управління людськими ресурсами

  • Теорія людського капіталу

  • СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ

  • Поведінка особистості в групі

  • Суть і різновиди дисципліни

  • Механізм та методи управління дисципліною

  • Управління трудовою дисципліною й поведінкою персоналу

  • ПЛАНУВАННЯ І ФОРМУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ

  • Методи визначення потреб персоналу

  • Види планів з питань персоналу

  • Методи підбору персоналу, їх характеристика

  • Суть контрактної форми найму

  • Оптимізація чисельності персоналу

  • РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ТА РУХ ПЕРСОНАЛУ. СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ ПРАЦІ

  • Організація системи професійного навчання персоналу

  • Методи і форми професійного нанчаннн

  • Типи, етапи і цілі кар'єр

  • Управління кар'єрою

  • Організація професійно-кваліфікаційного просування виробничого персоналу

  • РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ТА УПРАВЛІННЯ РОБОЧИМ ЧАСОМ ПРАЦІВНИКІВ

  • Управління плинністю кадрів в організації

  • Організація і способи звільнення персоналу

  • Нормування праці

  • Суть робочого часу, шляхи скорочення його витрат

  • Гнучкі режими праці

  • ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ. ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ

  • Принципи та процедури оцінювання персоналу

  • Методи оцінювання персоналу

  • Модель оцінювання працівників та їх праці

  • Комплексна оцінка керівників і спеціалістів

  • МОТИВАЦІЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ

  • Управління мотивацією

  • Організація мотивації на підприємстві

  • СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Система регулювання соціально-трудових відносин в організації

  • Колективний договір – основа соціального партнерства

  • Зарубіжний досвід соціального партнерства

  • МІЖНАРОДНИМ МЕНЕДЖМЕНТ

  • Функціональний та предметний підходи в менеджменті

  • Принципи міжнародної діяльності

  • СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • Багатосторонні міжнародні інститути регулювання

  • Напрямки міжнародного менеджменту: середовище міжнародного маркетингу, система міжнародної торгівлі, економічне середовище, політико-правове середовище, культурне середовище

  • СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

  • Розробка стратегії поведінки корпорації на міжнародному ринку

  • Місія і цілі корпорації

  • Аналіз зовнішнього середовища

  • ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

  • Сфери міжнародного бізнесу

  • ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Міжнародний лізинг

  • Регулювання міжнародної діяльності

  • Чинники управління міжнародною діяльністю

  • Досвід

  • Організаційна структура міжнародних корпорацій і культура їх діяльності

  • УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Чинники управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях: розбіжності ринків праці, проблеми переміщення робочої сили, стиль і практика управління, національна орієнтація, контроль

  • Мотивація персоналу

  • УПРАВЛІННЯ І КОМУНІКАЦІЇ В МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

  • Поняття та загальна характеристика управління

  • Форми влади

  • Теорії лідерства

  • Факторно-аналітична і ситуаційна теорії лідерства.

  • Стилі керування

  • Адаптивне управління

  • "КАНБАН"-СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЗАПАСАМИ

  • Поняття і загальна характеристика комунікацій

  • Інформація, її види та роль у міжнародному менеджменті

  • Роль інформації

  • Сучасні вимоги до інформації

  • Визначення вартості інформації для організації

  • КОНТРОЛЬ І ЗВІТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Процес контролю

  • Забезпечення ефективності контролю

  • Система контролю виробничих процесів міжнародних корпорацій

  • ТЕХНОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА МІЖНАРОДНОЇ КОРПОРАЦІЇ

  • Напрями допомоги міжнародних корпорацій

  • Енергетика

  • Суть проектів і політики міжнародних корпорацій

  • Сутність маркетингових досліджень

  • Об'єкти досліджень

  • Сучасна цінова стратегія фірми

  • Ціни зовнішньоторгових контрактів і методики їх розрахунку

  • ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Міжнародні розрахунки

  • Міжнародні валютні ризики

  • Фінансування зовнішньої торгівлі

  • Ризики у міжнародних розрахунках

  • ТОРГОВЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Загальні принципи організації і управління виробничо-збутовою діяльністю міжнародних корпорацій

  • Організація експортних операцій

  • Організаційні форми торгово-посередницьких операцій: торгові фірми, комісійні фірми, агентські фірми, брокерські фірми, фектори

  • ІНВЕСТИЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Чинники отримання прибутку від прямих іноземних інвестицій

  • Податкові стимули, їх типи та зміст

  • Міжнародні аспекти податкових стимулів

  • Інвестиційний аналіз капіталовкладень

  • Фінансовий аналіз інвестиційних проектів

  • СТАНОВЛЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ. ЕТИКА І СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

  • Типові контракти

  • Підготовка до укладення контракту: вибір ринку та його вивчення, вибір контрагента, проведення переговорів чи трактація угоди

  • УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

  • Система управління проектами

  • Фази життєвого циклу проекту

  • Структура, оточення та учасники проекту

  • ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ПРОЕКТУ

  • Оцінка життєздатності проекту

  • ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПРОЕКТУ

  • Критерії вибору організаційної структури

  • Типи організаційної структури проекту

  • ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЮ ПРОЕКТІВ

  • Цілі, призначення та види планів

  • Фінансове планування за проектом

  • Розробка проектно-кошторисної документа ції та контроль за нею

  • Вибір і завдання проектних фірм

  • СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОЕКТУ

  • Завдання структуризації проекту

  • СІТКОВЕ І КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ ПРОЕКТУ

  • Календарне планування проекту

  • Оптимізація проекту

  • ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСІВ, ВИТРАТ І ПРОЕКТНОГО БЮДЖЕТУ

  • Категорії витрат проекту

  • Порядок планування витрат за проектом

  • Розробка бюджету проекту

  • КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ

  • Види контролю виконання проекту

  • Регулювання процесу реалізації проекту

  • УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ПРОЕКТІ

  • Принципи управління проектними ризиками

  • Методи аналізу ризиків проекту

  • Можливості зниження та протидії ризикам

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОЕКТІВ

  • Норми і стандарти якості

  • Управління забезпеченням якості проекту

  • Контроль якості проекту

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ТОРГІВ ЗА ПРОЕКТАМИ

  • ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ПРОЕКТНОЇ КОМАНДИ

  • Мета створення проектної команди і завдання проект-менеджера

  • Етапи формування проектної групи

  • Координаційна група проекту

  • ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТОМ

  • Автоматизовані системи управління проектом

  • Класифікація програмного забезпечення управління проектом

  • PLAN PROFESSIONAL

  • PROJECT

  • PROJECT PLANNER (P3)

  • УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

  • Сутність і формування потенціалу підприємства

  • Методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу підприємства

  • ОПТИМІЗАЦІЯ СТРУКТУРИ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

  • Класифікація видів потенціалів

  • ПАРАДИГМА УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ЗА ВАРТІСНИМИ КРИТЕРІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

  • Поняття вартості та її модифікації

  • Принципи та основні етапи оцінки потенціалу підприємства

  • ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ СКЛАДНИМИ ВИРОБНИЧИМИ СИСТЕМАМИ

  • Сучасні технології управління складними виробничими системами

  • УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

  • Поняття та склад матеріально-технічного потенціалу підприємства

  • Система показників використання матеріальних ресурсів

  • Резерви та шляхи раціонального використання матеріальних ресурсів

  • СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ, ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

  • Методологія оцінювання та використання трудового потенціалу підприємства

  • Основи управління трудовим потенціалом підприємства

  • УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

  • Методи оцінювання конкурентоспроможності потенціалу підприємства

  • СИСТЕМА АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

  • Функціональний менеджмент і необхідність антикризового управління

  • МЕХАНІЗМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ПРОТИДІЇ КРИЗОВИМ ПРОЦЕСАМ

  • Особливості прогнозування та планування в анти кризовому управлінні

  • Концептуальна модель

  • Фактори і принципи антикризового управління

  • УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

  • Резерви і чинники управління результативністю використання потенціалу підприємства

  • ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

  • Класифікація й ідентифікація машин та обладнання

  • Методичні особливості оцінки машин та обладнання

  • ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО ВІДТВОРЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

  • Інноваційний потенціал і стратегія підприємства

  • Інноваційне відтворення потенціалу підприємства

  • ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

  • Методи результативного підходу до оцінки вартості бізнесу

  • Методи оцінки вартості бізнесу, шо базуються на порівняльному підході