– теорії міжнародних комунікацій – науці, що розглядає такі різновиди діяльності, як урядові переговори, переклад як засіб міжнародного спілкування, менеджмент конфліктних міжнародних ситуацій.
• 3. Прикладний підхід, що виходить із:
– психоаналізу – науки, котра розглядає комунікативні процеси як такі, що дають можливість зазирнути у підсвідоме, у ту частину нашої психіки, яку звичайно закрито для інших індивідуальною цензурою;
– ділової комунікації – науки, яка вивчає найраціональніші способи розв'язування ділових проблем;
– теорії інформації – суто прикладної математичної науки;
– теорії комунікативних обмінів – науки про стратегію і тактику людської поведінки під час обміну інформацією.
Так, сильний не дає інформацію слабому, оскільки не розглядає його як вартого уваги співрозмовника (ділового партнера). Під час обміну інформацією сильний весь час вимагає зворотного зв'язку, оскільки він не впевнений, чи розуміє його партнер; слабкий, навпаки – легко віддає свою інформацію, сподіваючись отримати від сильного хоча б мінімум корисної для себе інформації.
• 4. Фізіологічний підхід з використанням:
– лінгвістики – науки про мову, яка пояснює мовні форми, що з їхньою допомогою саме й відбувається комунікація;
– семантики – науки, що вивчає значення мовних одиниць, бо без формалізації семантики неможливе будь-яке комп'ютерне моделювання людського мислення та спілкування. На ній базується комп'ютерна лінгвістика, штучний інтелект;
– соціолінгвістики – науки, яка досліджує зв'язок соціальних і мовних структур;
– психолінгвістики – науки про еквіваленти нових процесів у психіці;
– паралінгвістики – науки про процеси, які супроводжують мовну комунікацію, тобто про невербальні комунікації.
• 5. Психологічний і соціологічний підхід, що використовує:
– психологію – науку про поведінку окремого індивідуума, групи людей або народу в цілому згідно з менталітетом;
– соціологію – науку, що вивчає відносини соціальних структур.
Існує багато теоретичних моделей комунікації, і всі вони зробили внесок у практичний розвиток таких комунікацій.
Так, комунікацію на рівні особи відтворює трансактивна модель К. Барклунда (1970). Складовими цієї моделі є особа (комунікант), повідомлення, процеси кодування-декодування та чотири типи сигналів: сигнали суспільного рівня, особистого рівня і два типи поведінкових сигналів (вербальні та невербальні).
Сигнали суспіпьного рівня – це вплив на особу різних чинників навколишнього середовища й техногенної цивілізації; особистого рівня – міжособистісні, взаємодія між людьми, які входять до комунікативного простору; сигнали поведінкового рівня – це реакція особи, зумовлена впливом на неї сигналів суспільного та особистого рівнів. Усі групи сигналів перебувають у постійній взаємодії.
Сучасна теорія комунікацій створила та ускладнила колишні моделі, переходячи від лінійних до нелінійних, а від них – до об'ємних (спіральних, мозаїчних тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття і загальна характеристика комунікацій“ на сторінці 2. Приємного читання.
