• гететрофної біосфери з домінуванням прокаріотів;
• автотрофної біосфери, зосередженої у водному середовищі;
• загальнопланетної біосфери після освоєння живими істотами суші;
• ноосферний;
-соціосферний.
Перший етап - гетеротрофної біосфери бере свій початок у межах 4,25-3,5 млрд. років і закінчився десь коло 2,9-2,5 млрд. років тому. Він приурочений в основному до архею. Його визначальною рисою є поява перших примітивних мікроскопічних нитковидних і кулько видних, анаеробних, без'ядерних одноклітинних організмів, що існували, головним чином, у глибоких водоймах, де, з одного боку, був можливий речовинний обмін між твердою, рідкою і газовою фазами, а другого - забезпечений захист від короткохвильового опромінення певною товщею води, в умовах відновлювальної атмосфери. Ці організми, за визначенням Б.С.Соколова та І.С.Барскова (1988), характеризувалися прокаріотною енергетикою. Це були перші кроки формування найпростішої плівки життя, найбіднішої за біорозмаїттям і запасами живої речовини та перших ознак біотичного кругообігу (Заварзин, 1987). У кінці етапу виникають перші автотрофні організми - синьозелені водорості, які взяли на себе функцію першого революційного перевороту в біосфері - накопичення в атмосфері кисню. Завдяки їх діяльності вміст кисню в атмосфері зростає до 1% від сучасного його вмісту (точка Пастера), що дало змогу факультативним анаеробам перейти до факультативного дихання (рис.4.3).
Другий етап - формування автотрофної біосфери у рамках планетної гідросфери, тобто етап розгортання і розпливання життя у водних просторах планети. Його початок - десь близько 2,7-1,8 млрд. років тому співпадає з нижнім протерозоєм, а кінець - коло 400-360 млн. років тому
з першою половиною девону і є другою революційною перебудовою в біосфері - освоєння життям суші. Це етап найістотніших біотичних трансформацій. У ньому відбувається повільне накопичення кисню в атмосфері, що сприяло виникненню еукаріотів (1,8 млрд. років тому), далі багатоклітинних організмів і врешті, в кінці докембрію - тварин. З ним пов'язане формування всіх основних типів організації, всіх типів і класів органічного світу. У його найпізнішому періоді (кембрій, ордовик) виникають майже всі відомі типи скелетних тварин. У кінці ордовика можлива навіть поява перших мохів і плауновидних, а в кінці силуру - перших спроб виходу живих організмів на сушу.
Це був етап формування потужної планктонної і донної плівок життя, величезного різноманіття біоти і потужної геохімічної роботи живої речовини, котра зумовила зміну хімічного складу атмосфери, накопичення в ній такої кількості вільного кисню (10% від його вмісту в сучасній атмосфері; рис.3.5), яка була достатньою для забезпечення необхідних умов існування рослинних і тваринних організмів на суші. Протягом цього етапу також було завершене формування біотичного кругообігу та енергетичної трансформації у водних екосистемах і біотичних факторів еволюції (природного добору в процесі боротьби за існування). Іншими словами, це був етап формування водної чи океанічної частини біосфери.
Рис. 4.3. Схема розвитку органічного світу (за Соколовим, 1986).
Третій етап - розтікання життя на сушу і формування суцільної глобальної плівки життя, загальнопланетної біосфери. Його початок пов'язаний з переходом від силуру до девону (400-360 млн. років тому), а кінець з появою нової геологічної сили на планеті відчутної виробничої діяльності людини, яка почала впливати на латеральну структуру біогеоценотичного покриву (плівку життя) та біогеохімічні процеси в біосфері. Цей кінець загалом для планети, очевидно, можна пов'язати з переходом між другим і першим тисячоріччям до нашої ери з початком залізного віку, рільництва, розпаду первісного общинного ладу. Характерними рисами цього етапу є ґрунтовна перебудова біоти і середовища її існування на планеті. Виникають нові групи організмів, спроможні жити в повітряному середовищі, З'являються тварини з двояким диханням, що дало їм змогу вийти на сушу. Формування потужного рослинного покриву з плаунових, папоротевих, а згодом голонасінних і покритонасінних спричинилося до докорінних змін біогеохімічного та енергетичного обміну в біосфері, заповнення організмами нових екологічних ніш, виникнення нових трофічних зв'язків, зміни клімату, потужності й характеру не лише малого біотичного кругообігу, але й великого геологічного. Біосфера поступово насичується величезною кількістю безхребетних (зокрема комах), риб, плазунів, птахів, ссавців, деревних рослин, а в кайнозойській ері - трав. Опанування живою речовиною суші призвело до формування ґрунтового покриву, накопичення вільної енергії не лише у вигляді живої і мертвої органіки, але й ре синтезованої органічної речовини - ґрунтового гумусу. У сприятливі ґрунтово-кліматичні періоди біотична продуктивність була настільки високою, що внаслідок випадання органіки з біотичного кругообігу утворилися великі поклади вугілля та інших горючих копалин (карбон), накопичилися потужні відклади карбонатних порід (крейда). Рослинний покрив зумовив припинення ентропійних процесів на суші, водної та вітрової ерозії, знесення великої кількості дрібнозему і розчинних хімічних речовин у водні екосистеми. Земна поверхня вкрилася суцільною плівкою життя - водною й ґрунтовою.
В кінці неогену домінування переходить до плацентарних ссавців, значного поширення досягають людиноподібні, а в антропогені - людина, виробнича діяльність якої згодом стає визначальним екологічним фактором. Протягом одного-півтора мільйонів років людський розум і керована ним праця, згідно з В.І.Вернадським, стають потужною геологічною силою, що зумовлює новий революційний злам в еволюції біосфери - перехід її до ноосферного етапу розвитку.
Четвертий етап - ноосферний бере початок у першому тисячолітті до нашої ери, коли стає помітним вплив виробничої діяльності людини на структуру біогеоценотичного покриву, зокрема, знищення лісів, розорювання степів і лісових згарищ, розгортання промислового мисливства, скотарства, ремісництва. Кінець етапу припадає на другу половину 20 сторіччя - часу освоєння людиною довколаземного космічного простору, потужного використання горючих копалин, синтезу великої кількості чужих для природи речовин і матеріалів, формування поряд з біотичним кругообігом потужного соціального обміну речовин, забруднення атмосфери, гідросфери і ґрунтів, антропогенного зубожіння видового складу рослин і тварин, просторової і функціональної структури плівки життя. В кінці цього етапу біосфера переходить у суттєво нову якість, новий п'ятий етап розвитку - соціосферний: вона стає підсистемою соціосфери.
Два останні етапи розвитку біосфери детально описані в наших попередніх монографічних працях (Голубець, 1997а, 19976).
Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюція екосистем“ на сторінці 3. Приємного читання.
