Як відзначав В.М.Сукачов (1964), кожен ярус - це не лише окрема морфологічна структура. Це - також окрема матеріально-енергетична система, котра специфічно сприймає речовини та енергію й функціонує у відмінних від інших ярусів режимах освітлення, вологи, тепла, концентрації вуглекислого газу, мінерального живлення, аерації, руху повітря, діяльності фауни та мікроорганізмів. Кожен ярус також відіграє специфічну роль у функціонуванні цілої системи і має різне господарське значення.
Біогеоценотичними горизонтами називають вертикально виокремлень і в цьому напрямі далі неподільні структури, які характеризуються специфічними складом компонентів, трансформацією речовин та енергії і різними ролями у функціонуванні цілої екосистеми. Вони не перекривають один одного, їх сумарна товщина дорівнює висоті рослинного угруповання (рис.3.2). Наприклад, на основі експедиційного вивчення угруповання вологої мезотрофної зеленчуково-волосистоосокової бучини, на її мертвопокривній парцелі було виділено чотири біогеогоризонти: 1) інтенсивної матеріально-енергетичної трансформації, який займає верхню частину лісостану товщиною 6,6 м; 2) послабленої матеріально енергетичної трансформації - у затіненій частині кронового простору, товщиною 4 м; 3) кроново-стовбурової акумуляції - у нижній частині кронового шару товщиною 5 м; 4) стовбурової акумуляції - у нижній, підкроновій частині парцели, товщиною 20 м. Залежно від складності будови лісостану, наявності трав'яного і чагарникового ярусів можна виділяти й інші біогеогоризонти (на цьому зупинимося нижче).
Біогеоценозні екосистеми
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ“ на сторінці 3. Приємного читання.
