РОЗДІЛ 2. Загальний порядок та основні етапи досліджень

У ландшафтній структурі Південно-Придніпровської височинної лісостепової області переважають вододільні слабохвилясті місцевості з чорноземами типовими, сильнохвилясті місцевості з чорноземами опідзоленими і темно-сірими лісовими ґрунтами. Вони мають незначні ухили і є орними землями високої потенційної продуктивності. Південно-Придніпровська схилово-височинна степова область є однією з найбільших фізико-географічних областей степової зони України і відрізняється значним антропогенно-техногенним впливом, зокрема гірничодобувної промисловості (Олександрійський буровугільний басейн, родовище урану, гранітні кар'єри тощо). У ландшафтній структурі області переважають лесові еродовані рівнини з чорноземами звичайними середньогумусними, які сформувалися під різнотравно-типчаково-ковиловими степами.

Оскільки процес перетворення ландшафтів здійснюється безперервно протягом історичного часу, і антропогенний фактор можна розглядати як фактор, що закономірно змінює ландшафтну структуру господарсько освоєних регіонів, створена раніше схема фізико-географічного районування потребує коригування. Саме тому в основу виділення одиниць ландшафтного районування покладено ступінь однорідності типологічних ландшафтних структур, що й привело до зміни визначених раніше їхніх конфігурацій та границь. Крім цього, були змінені і назви ландшафтних районів, оскільки районування здійснювалося в межах однієї адміністративної області. Для зручності користування (і щоб не плутати з адміністративними районами) назви складаються із назв двох великих населених пунктів.

Ландшафтні місцевості утворюють первинну сітку ландшафтних контурів, які використовуються на всіх стадіях обґрунтування для прийняття проектно-планувальних рішень. Лісостепові ПТК у межах Кіровоградської області розповсюджені на площі 1063,93 тис. га, що становить 43 % всієї її території. Для них притаманні такі основні риси:

- посилення хвилястості рівнин із заходу на схід;

- переважання у ґрунтовому покриві чорноземів типових мало-і середньогумусних;

- збільшення потужності пухких осадових відкладів із заходу на схід;

- збільшення частки яружно-балкових комплексів також із заходу на схід.

Відповідно до неоднорідності ландшафтної структури Південно-Придніпровської височинної лісостепової області в межах Кіровоградського планувального регіону виділено три ландшафтні райони: Гайворонсько-Ульянівський, Маловисківсько-Новомиргородський, Знаменсько-Світловодський.

Степові ландшафти Кіровоградської області розповсюджені на площі 13 949 км2, що становить 57 % її території. їм притаманні такі основні риси:

- повсюдний розвиток лесоподібних суглинків як ґрунтоутворювальних порід;

- значно менша мозаїчність ґрунтового покриву порівняно з лісостеповими ПТК;

- переважання чорноземів звичайних мало- і середньогумусних;

- загальний нахил поверхні рельєфу на південь і південний схід;

- чітка означеність у сучасній ландшафтній структурі піднесеності докембрійського фундаменту;

- більша посушливість клімату, збільшення частоти східних і північно-східних вітрів, а також кількості днів із посухами. Відповідно до неоднорідності ландшафтної структури Південно-Придніпровської схилово-височинної степової області в межах Кіровоградської області виділено чотири ландшафтні райони: Вільшансько-Новоукраїнський, Кіровоградсько-КомпанивськиЙ, Олександрійсько-Онуфріївський, Бобринецько-Долинський (рис. 7).

Рис.7. Схема ландшафтного районування Кіровоградської області(легенда на рис.8)

А - Південна лісостепова область Придніпровської височини.

Ландшафтні райони: 1 - Гайворонсько-Ульянівський; 2 — Маловисківсько-Новомиргородський; 3 - Знаменсько-Світловодський.

Б - Степова область південних відрогів Придніпровської височини.

Ландшафтні райони: 4 - Вільшансько-Новоукраїнський; 5 - Кіровоградсько-Компаніївський; 6 - Александрійсько-Онуфріївський; 7 - Бобринецько-Долинський.