Розділ «1.5. Загальна схема досліджень»

При проведенні позаекономічної оцінки враховуються (у будь-якій формі, крім вартісної) соціальні, медико-екологічні наслідки; це оцінка змін якості природного середовища. Вона визначається в абсолютних показниках або умовних величинах (напр., балах). Саме позаекономічна оцінка є сферою застосування зусиль географів і геоекологів. її функція полягає в тому, щоб ще на передпроектній стадії визначити відношення конкретного суб'єкта до майбутніх змін природного середовища та виявити фактори, які лімітують можливості використання території для того чи іншого виду господарської діяльності. У цьому оцінка пов'язана з прогнозом і служить ніби перехідною ланкою від прогнозу до проекту.

III. На третьому етапі досліджень виконується ландшафтно-екологічний прогноз, який має тісні двобічні зв'язки з проектом: з одного боку, у проекті передбачається характер майбутніх змін у природі, господарстві та населенні; з іншого - у прогнозі розглядаються розміри та масштаби наслідків цих змін, що далі визначає саму припустимість проектних рішень або примушує вносити до них корективи, проектувати додаткові заходи із застереження або пом'якшення несприятливих наслідків, виявлених прогнозом. Географічний прогноз -це наукова розробка уявлень про природні географічні системи майбутнього, про їхні докорінні властивості та різноманітні змінні стани, у тому числі обумовлені результатами діяльності людини.

Прогнозування - це система досліджень для виявлення напрямів, ступеня, швидкості та масштабів майбутніх змін у перебудові компонентів та їхніх зв'язків, а також у перебудові ландшафту в цілому. Одним з найголовніших завдань комплексних географічних прогнозів є запобігання можливим руйнівним природним процесам, які посилюються технічними засобами, а також створення раціональної структури території, виявлення вторинних впливів і можливих довготривалих змін. Ландшафтно-екалогічне прогнозування можна визначити як виявлення напряму, ступеня, швидкості й просторових масштабів майбутніх змін природних систем (комплексів) з метою розробки заходів з оптимізації природного середовища.

Виходячи з властивостей природних геосистем як об'єкта прогнозних досліджень, можна сформулювати такі принципи ландшафтно-екологічного прогнозування:

- комплексність прогнозу, тобто необхідність передбачення змін деяких компонентів природи в їхньому взаємозв'язку або всього комплексу в цілому;

- динамічний підхід до прогнозованого об'єкта;

- просторово-часова єдність прогнозу, що відображає одночасність змін геосистем у часі й просторі;

- урахування природної диференціації середовища (шляхом фізико-географічного районування та ландшафтного картографування);

- якісно-кількісний характер прогнозу, який відображає відповідний рівень описання природних геосистем.

Терміни прогнозу зіставляються не лише з часом активного функціонування ГТС, що проектується (від декількох років до десятиріч), але й з тривалістю можливих побічних впливів, які можуть виявитися через десятки, а в окремих випадках - через сотні років. За тривалістю найчастіше розрізняють короткотермінові прогнози (до одного року), середньотермінові (1-5 років), довготермінові (5-15-20 років), далекотермінові (більше 20 років). Прогнозування на різних стадіях проектування має різний ступінь детальності й точності - просторової та часової. У природокористуванні найбільший практичний інтерес являють собою середньотермінові та довготермінові ландшафтно-екологічні прогнози, які мають локальний і регіональний характер.

IV. На наступному етапі досліджень проводиться еколого-географічна експертиза, головна мета якої - оцінка надійності теоретичних передумов проекту, перевірка відповідності їх сучасному рівню знань про закономірності географічних та екологічних явищ на конкретній території. Експертиза передбачає оцінку можливих наслідків у випадку реалізації проекту. її головним завданням є не просто виявлення прямих змін і наслідків, але й ретельне вивчення взаємодії, побічних впливів використання нової техніки і технології.

Еколого-географічною експертизою називають науково-практичну діяльність фахівців, яка полягає в аналізі змісту проектних матеріалів та їхній оцінці з позицій вимог охорони природи та раціонального використання її ресурсів. Головна мета цієї діяльності - попередження можливих негативних впливів господарських об'єктів на природне середовище та забезпечення його сприятливого стану. Саме тому експертиза тісно пов'язана з питаннями районного планування, охорони природи та управління природокористуванням в умовах конкретних регіонів.

Еколого-географічна експертиза покликана встановити ступінь відповідності обговорюваного проекту основним геоекологічним принципам проектування. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на такі моменти: а) урахування принципів комплексності та регіональності (зокрема, узгодженість планів господарського розвитку з природно-ресурсним потенціалом території); б) рівень геоекологічного обґрунтування намічених заходів; в) достовірність виявлених наслідків спорудження об'єкта; г) відповідність природоохоронних заходів очікуваним негативним наслідкам у природі. Серед конкретних питань, які оцінюються в процесі експертизи, виділяють такі основні:

- мета проекту та актуальність її досягнення;

- повнота і достовірність вихідної інформації;

- надійність теоретичних передумов проекту та їхня відповідність сучасному рівню знань;

- обґрунтування вибору місця для спорудження об'єкта;

- характеристика ресурсних показників проекту (землеємність, ресурсоємність та ін.);

- прогноз можливих змін природи та його достовірність;

- гострі проблемні ситуації й можливості їхнього розв'язання;