Розділ «1.3. Вплив людини на природні геосистеми»

Таким чином, під впливом людини природні геосистеми зазнають істотних, а в багатьох випадках і докорінних змін. Загальну схему порушення геосистеми від механічного" термічного та хімічного впливів зображено на рис. 3. У деяких випадках трансформація геосистем досягає такої стадії, що подальший розвиток їх за зональним типом є нереальним.

Рис. 3. Загальна схема порушення геосистеми від різних зовнішніх впливів (механічного, термічного та хімічного)

У наш час процеси виснаження природних ресурсів, забруднення середовища та порушення структури геосистем часто сполучаються в межах однієї території. їхнє накладання один на одного створює антропогенні навантаження, які багатократно перевищують допустимі межі, що призводить до спустелення ландшафтів і виникнення гострих ландшафтно-екологічних ситуацій. Термін спустелення трактується значно ширше свого буквального змісту. Під ним розуміють сукупність природних і антропогенних процесів, що призводять до порушення рівноваги в ландшафтно-екологічних системах і деградації всіх форм органічного життя. У різних фізико-географічних умовах процеси спустелення проявляються по-різному. Вони можуть бути приуроченими до невеликих територій (тобто мати локальну розмірність) і захоплювати регіони площею в десятки та сотні квадратних кілометрів.

Поняття гостра ландшафтно-екологічна ситуація розглядається як стан порушення геосистем, який негативно впливає на життя і діяльність людини. Саме це поняття характеризує негативний аспект взаємовідносин людини і ландшафту. Як наслідок нераціонального природокористування такі ситуації формуються в межах територій різного призначення - сільськогосподарських, урбанізованих, гірничопромислових та ін. Гострі ландшафтно-екологічні ситуації можуть виділятися за різними критеріями - сполученням (набором) видів впливів, ступенем проявлення окремих видів порушень (забруднення середовища, виснаження ресурсів тощо), ступенем зниження природно-ресурсного потенціалу, стану здоров'я населення.

Найбільш розповсюдженою ознакою класифікації ландшафтно-екологічних ситуацій є ступінь "критичності" стану природних геосистем. Виділяють три основні рівня гострих ситуацій:

- На першому рівні перевищення екологічних нормативів, як правило, не приводить до порушення структури природних геосистем. Тому при зменшенні або припиненні антропогенних впливів та проведенні природоохоронних заходів можлива нормалізація екологічної обстановки, підвищення якості окремих ресурсів, часткове відновлення ландшафтів.

- Другий рівень характеризується порушенням структури природних геосистем і розвитком незворотних змін у природі. На даній стадії необхідні інтенсивні заходи зі стабілізації екологічної обстановки, розв'язання протиріч природокористування, прийняття

управлінських рішень.

- На третьому рівні незворотні зміни структури геосистем призводять до руйнування природних комплексів і відповідно системи природокористування, що склалася. Тут уже необхідні "пожежні" заходи з тим, щоб призупинити різко негативні процеси. Наприклад, райони Чорнобильської катастрофи можна оцінити саме як третій рівень гострої ландшафтно-екологічної ситуації.

1.3.3. Групи природно-технічних геосистем

Кожний тип природно-технічних геосистем як варіанта інтегральних геосистем має особливості й властивості, притаманні тільки йому. Ці особливості й властивості можуть бути критеріями (основними ознаками) поділу ГТС на певні групи. Серед таких ознак можна виділити найголовніші:

- особливості будови та функціонування ГТС;

- роль природної складової (провідна чи підлегла);

- глибина змінності цієї природної складової під впливом технічної частини геотехсистеми.

За цими ознаками всі геотехсистеми можна поділити на три великі групи. Першу групу утворюють промислові, транспортні та міські ГТС. Вони більше за інших насичені технічними елементами. Що стосується ГТС промислового призначення, то їхні технічні елементи відрізняються найбільш високим ступенем (інтенсивністю) впливу як на геосистеми, що до них входять, так і на сусідні. Технічні елементи ГТС транспортного призначення - автомобільні дороги, залізниці, трубопроводи - інтенсивно змінюють природу на невеликих площах, їхня специфіка проявляється в переважанні впливів лінійного характеру: з одного боку, вони відіграють роль бар'єрів, що перешкоджають розповсюдженню тварин і деяких видів рослин, порушують структуру природних геосистем; з іншого - біологічних коридорів, що сприяють просуванню мас комах, бур'янистих рослин та ін.

Специфіка міських ГТС, особливо великих, полягає в тому, що в них співіснують і взаємодіють між собою різні функціональні типи ГТС. Місто є своєрідною інтегральною комплексною геотехсистемою. Відмінність полягає ще і в тому, що одним з рівноправних елементів міських ГТС є населення, людина. Особливості функціонування їх значною мірою, ніж інших ГТС, пов'язані із соціальними факторами, тому міста точніше називати соціально-природно-технічними ГТС. Одним з найважливіших аспектів територіального проектування в урбанізованих і промислових районах є проблема видалення побутових і промислових відходів, які сильно забруднюють середовище.

До другої групи входять прямо протилежні ГТС - це території, які особливо охороняються, або природоохоронні геотехсистеми. І хоч інтенсивність діяльності людини в них невелика, роль людини як керуючої підсистеми є достатньо значущою - догляд за лісом, інтродукція деяких видів рослин і тварин та ін. Тому вони розглядаються також як своєрідні природно-технічні геосистеми.

До третьої групи відносять усі ГТС, які займають проміжне положення між першими двома групами. Роль людини і технічних засобів в їхньому створенні велика, але функціонування цих ГТС значною мірою визначається природними процесами саморозвитку і саморегулювання, хоч і залежить від керуючої антропогенно-техногенної підсистеми. До таких ПТГС відносять рекреаційні, водо-, лісо- та сільськогосподарські ГТС.

Особливий характер мають геотехсистеми рекреаційного призначення. Головна відмінність їх полягає в тому, що одним із рівноправних складових елементів є населення, людина. І особливість функціонування цих систем пов'язана не лише з природними і технічними, але й із соціальними факторами. Тобто їх можна назвати соціально-природно-технічними; у цьому відношенні вони схожі з міськими ГТС.

Таким чином, коли ми говоримо про вплив людини на природу, маємо на увазі насамперед різні види її забруднення. Основними об'єктами забруднення при цьому виступають компоненти природи - повітря, вода, ґрунти, біота, а в кінцевому результаті - ландшафт у цілому. У зв'язку з цим головне завдання нормування (діяльності з обґрунтування та розробки норм навантажень на компоненти природи) полягає у виявленні меж допустимих навантажень і вимірюванні їх за допомогою нормативних показників. Останні визначаються, з одного боку, соціально-економічними потребами суспільства, з іншого - такими властивостями природних геосистем, як їхня здатність до самоочищення, саморегулювання та сам о відновлення.