РОЗДІЛ 4. Геоекологічні принципи проектування природно-технічних геосистем

Контролю підлягають як позитивні, так і негативні зміни та наслідки, що виникають у процесі створення певної ПТГС. При здійсненні контролю за впливом природно-технічних геосистем на природу важливо враховувати не тільки види впливів, але й їхню частоту, інтенсивність, тривалість і поширеність у просторі. Слід контролювати впливи як на окремі компоненти геосистеми (повітря, вода, біота, ґрунти), так і на геосистему в цілому.

Розглянемо шляхи реалізації принципу управління і контролю та підтримки функціонування на прикладі геотехсистем природоохоронного призначення. З цього приводу існує багато думок - від неприпустимості будь-якого втручання в природне функціонування охоронних ландшафтів і до ставлення до них, як до звичайних природно-технічних геосистем. Можна говорити про три типи участі людини у функціонуванні геосистем природоохоронного призначення:

- невтручання;

- надання допомоги;

- активне керування.

Невтручання (або мінімальне втручання у хід природних процесів) можливе лише в тих випадках, якщо ландшафти, що охороняються, практично не займані господарською діяльністю і розташовані в слабо освоєних районах, тобто зовнішні антропогенно-техногенні діяння зведені до мінімуму.

Надання допомоги ландшафтам, що охороняються, у збереженні їхньої структури та режиму функціонування застосовується в умовах інтенсивного ведення господарства на територіях, які оточують геосистеми природоохоронного призначення, а також у тих випадках, коли основним завданням є збереження певних біологічних видів. Воно включає, крім прямої охорони геосистеми від проникнення в неї людини, також створення буферних зон, у яких режим користування перешкоджає поширенню негативних впливів. Це, наприклад, створення лісозахисних смут, виключення застосування добрив і хімікатів, екстенсивне ведення сільського або лісового господарства тощо. Передбачається також система підтримувальних заходів (напр., виловлювання або відстріл окремих видів тварин, підгодівля їх у суворі зими, очищення лісів тощо).

Активне керування організацією геотехсистем використовується в тих випадках, коли метою створення природоохоронних ГТС є збереження антропогенних модифікацій природних ландшафтів, а також при збереженні за геосистемами певних виробничих функцій (національні природні парки, біосферні резервати, пам'ятки природи). При цьому планується система підтримувальних регулярних заходів - обмежений випас, рубки догляду тощо. У національних природних парках система заходів має насамперед забезпечувати охорону ландшафтів, їхнє рекреаційне використання, вирішення наукових завдань і лише по можливості - іншу господарську діяльність.

У системі контролю та управління якістю навколишнього середовища головну роль відіграють екологічні нормативи чистоти повітря, ґрунтів, біоти, які служать засобом обмеження негативної дії на природу.

Розрізняють два види керування (управління) геотехсистемами:

- управління, що випереджає, - це керування геотехсистемами, sud проектуються, на основі прогнозів;

- оперативне керування (регулювання) геотехсистемами, що вже існують, за допомогою безперервного контролю за виконанням функцій.

Керування, що випереджає, являє собою аналіз відповідності геосистеми соціально-економічним потребам суспільства, можливості переведення її в інший стан і прогноз найближчих і віддалених у часі і просторі наслідків цього переведення. Воно також включає вибір методів впливу, аналіз стану геосистем і допустимих наслідків. У проекті обов'язково має бути передбачена також можливість негативних наслідків запланованих заходів. Наприклад, у випадку зрошення негативними змінами можуть бути: підйоми рівня ґрунтових вод, засолення ґрунтів, змив родючого шару. Можливі негативні явища і при осушенні: висушування та розпилення торфу, виникнення вітрової ерозії тощо.

У процесі оперативного управління основна увага приділяється не просто особливостям поведінки технічної частини геосистеми, а тим змінам і наслідкам, які можуть виникнути в природі, господарстві та населенні у відповідь на впливи в ході будівництва та функціонування ПТГС. Має постійно здійснюватися контроль за відповідністю стану ГТС, що реально спостерігається, нормативним характеристикам та існуючим умовам середовища, регулювання та підтримка заданого режиму за допомогою пристроїв і технологічних процесів.

Контролювати необхідно, з одного боку, особливості функціонування ПТГС та її впливи на природу, з іншого - вплив змінених природних і соціально-економічних умов на ГТС. Контроль має здійснюватися і на етапі будівництва, і на етапі функціонування ПТГС. Під час будівництва контроль включає:

- спостереження за впливами на властивості геосистем у процесі спорудження ПТГС, а також спостереження за здійсненням самого проекту (авторський нагляд у тому числі);

- стеження за станом елементів зовнішнього середовища, зокрема станом та зміною важливих для людини та біоти властивостей компонентів (повітря, води, сонячної радіації та ін.);

- співвідношення отриманих даних з нормативними стандартними характеристиками;

- виявлення джерел, факторів негативного впливу, а також видачу інформації для органів управління.

Контроль за станом і поведінкою ПТГС розглядається як складова однієї з основних частин моніторингу - системи спостереження, контролю за станом навколишнього середовища з метою його охорони. Контроль має бути встановлений і за природними, і за антропогенно-техногенними впливами. У процесі функціонування ПТГС можливі періодичні зміни природних умов (напр., чергування посушливих і вологих років). Відсутність системи контролю, наприклад, у зрошувальних ГТС може призвести до перезволожений ґрунтів. Можливі також екстремальні явища - посухи, пилові бурі, ураганні вітри, у деяких районах - землетруси тощо, у результаті чого може відбутися часткова втрата деяких функцій ПТГС, а в окремих випадках - вихід із ладу всієї природно-технічної геосистеми.