РОЗДІЛ 3. Основи геоекологічного моніторингу

Тестові моніторингові райони мають охоплювати зонально-регіональні особливості ландшафтних умов території, забезпечуючи репрезентативність спостережень за змінами природних і перетворених ПТК. Виходячи з різного ступеня антропогенізації ПТК, можна запропонувати організацію таких тестових моніторингових районів в Україні:

- Мішано-лісовий на базі Поліського природного заповідника та Сарненської науково-дослідної станції з освоєння боліт. Тут можливе поєднання моніторингу освоєних і меліоративно-освоєних ландшафтів, а також торф'яників, боліт, заплав з реконструкцією басейнів приток Прип'яті та охороною лісових і болотних ландшафтів,

- Лісостеповий Середньодніпровський на базі Канівського природного заповідника, Ржищівської, Канівської та Степанцівської лісомеліоративних станцій, Богуславської гідрологічної станції, Канівської озерної станції та інших служб. Тут можливий моніторинг грабової діброви, яка збереглася в Канівському заповіднику, протиерозійної меліорації, стану водосховищ та їхнього впливу на розвиток ерозійних і болотних процесів.

- Степовий промислово-рекультиваційний зі значним перетворенням ландшафтів. Він базується на Луганському природному заповіднику, Донецькому ботанічному саду. Тут можливий моніторинг промислового впливу водогосподарського будівництва на степові перетворені та заповідні ландшафти.

- Південностеповий Причорноморський, який охоплює Каховську та Червонознаменську зрошувальні системи, Чорноморський біосферний заповідник, заповідник "Асканія-Нова" з ботанічним садом і зоологічним парком. Визначальним ланцюгом геосистемного моніторингу тут має бути контроль за змінами заповідних та агроландшафтів, прибережних акваторій під впливом водогосподарського" гідротехнічного та меліоративного будівництва.

- Лісогосподарсько-рекреаційний гірський Карпатський на базі Карпатського природного парку та біосферного заповіднику. Тут можливий моніторинг протиерозійної та водоохоронної меліорації, впливу на ландшафти літньої та зимової рекреації, сучасних стихійних процесів і явищ, впливу на їхні прояви лісогосподарської діяльності.

- Рекреаційно-природоохоронний гірський Кримський з прилеглими акваторіями. Тут базою моніторингу можуть бути Ялтинський гірничо-лісовий та Карадазький природні заповідники, Нікітський ботанічний сад, Кримська гірничо-лісова дослідна станція та ін. Найважливішим є моніторинг рекреаційних гірських і прибережних ландшафте, протиерозійної та протизсувної меліорації, зрошувального землеробства на схилах та ін.

3.1.4. Екологічне районування України та його основні принципи

Для ренатуралізації (відновлення) навколишнього природного середовища та збереження біорізноманіття найважливішим і найактуальнішим вважається розширення бази заповідних територій, що потребує розробки науково обґрунтованої програми. Це особливо актуально сьогодні для України.

Україна є лідером у світі з використання сільськогосподарських земель. Розораність сільськогосподарських угідь досягає майже 80 %, що виснажує природну родючість землі. Для порівняння: орні землі в США без Аляски займають 28,4 % загальної площі сільськогосподарських угідь, в Англії - 47,4 %; у Німеччині - 58 %; в Японії - 56,8 %.

Сьогодні в Україні накопичено близько 25 млрд т твердих відходів. Кількість підприємств, що виробляють відходи, перевищує 2,5 тис. Щорічно в Україні утворюється близько 730 тис. т токсичних відходів. Найбільша кількість відходів утворюється на підприємствах гірничодобувної та гірничо-збагачувальної галузей виробництва. В Україні близько 300 нагромаджувачів відходів, у яких вміст токсичних речовин у 50 разів і більше перевищує гранично допустимі концентрації.

Територія України надзвичайно різноманітна в ландшафтному відношенні. Але корінні рослинні угруповання, які генетично визначають ландшафт на більшій частині території давно зведеш, строкатість ґрунтового покриву спрощена. У результаті природне ландшафтне різноманіття України суттєво зменшено під антропогенним впливом. Україна володіє різноманітними природними ресурсами та значним курортно-ресурсним потенціалом. Техногенне навантаження на середовище в Україні перевищує аналогічні показники в сусідніх країнах у 5-15 разів.

Але повернемося до моніторингу. Для здійснення практичного впровадження контролю за негативним антропогенним впливом на природне середовище та стеження за змінами, що відбуваються у геосистемах з наступним прогнозуванням їхнього подальшого розвитку, актуальним стає виконання екологічного районування України, під яким слід розуміти розчленування території за екологічними ознаками відповідно до якісних характеристик навколишнього середовища, а також ступеня впливу на ПТК регіону. Районування передбачає поділ території на такі умовно однорідні таксони, природні екосистеми яких подібним чином реагують на певний рівень фонового забруднення. Основні принципи екологічного районування такі:

- принцип комплексності, який полягає в необхідному комплексному розгляді всіх основних факторів екологічного районування в їхньому взаємозв'язку;

- системний принцип, згідно з яким таксономічні одиниці районування нижчого рангу розглядаються як підсистеми єдиного цілого вищого рангу;

- цільовий принцип, який передбачає визначення основних цілей, на досягнення яких спрямований процес екологізації на кожному із рівнів районування;

- принцип територіальної спільності: площа, яка відповідає таксономічній одиниці районування, обов'язково включає декілька територій, які межують між собою і належать до ієрархічних одиниць нижчого порядку;

- принцип пріоритетності: першочергова роль екологічних проблем у системі взаємодії природи та суспільства;

- принцип перспективної спрямованості: необхідне досягнення довготривалих господарських інтересів.

Таким чином, карта-схема екологічного районування України, побудована з максимальною прив'язкою до конкретних умов середовища, стане об'єктивною базою для наукового обґрунтування мережі розташування станцій геосистем ного моніторингу, а також господарських заходів щодо поліпшення геоекологічної ситуації в кожному конкретному регіоні.