РОЗДІЛ 3. Основи геоекологічного моніторингу

Функції моніторингу різних масштабних рівнів мають суттєві відміни. Якщо на глобальному рівні узагальнюється інформація, отримана з регіонів, і виявляються тенденції щодо змін біосфери в цілому та її континентальних і океанічних частин, то на регіональному рівні таку інформацію збирають, обробляють і передають через національний центр моніторингу до Світового координаційного центру. Крім цього, тут визначають оцінку стану природних комплексів, моделюють прогноз екологічної ситуації та виявляють тенденції зміни компонентів природи в межах регіонів.

Функції моніторингу локального рівня надзвичайно різноманітні Вони можуть бути зведені до таких чотирьох блоків:

- інвентаризаційно-спостережно-контрольного;

- аналітико-прогнозно-рекомендаційного;

- накопичувально-ощадного (банку даних);

- комерційного.

Згідно з Положенням "Про державну систему моніторингу навколишнього природного середовища", затвердженого Кабінетом Міністрів України в 1998 р., державна система моніторингу довкілля є системою спостережень, збирання, оброблення, передачі, зберігання та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень про запобігання негативним змінам довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Вона створюється з дотриманням міжнародних вимог і є сумісною з аналогічними міжнародними системами.

Структура та рівні системи державного моніторингу навколишнього природного середовища (СДМНПС) передбачають розбудову загального (стандартного), оперативного (кризового) та фонового (наукового) моніторингів навколишнього природного середовища (НПС). Загальний (стандартний) моніторинг НПС - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження в пунктах, об'єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг НПС - це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами та джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їхньої ліквідації, створення безпечних умов життєдіяльності.

Основні функції фонового (наукового) моніторингу НПС - це спеціальні високоточні спостереження за всіма компонентами природного довкілля, а також за характером, складом, кругообігом і міграцією забруднювальних речовин, за реакціями організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, геосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках і на інших територіях, що особливо охороняються.

3.1.2. Організація спостережень у системі державного моніторингу навколишнього природного середовища в Україні

В Україні існує достатньо розвинута нормативно-правова база для проведення моніторингу. Державна служба моніторингу довкілля

(ДСМД) - це система установ, які збирають, аналізують, зберігають і поширюють інформацію про стан довкілля, прогнозують його зміни та надають науково обґрунтовані рекомендації для прийняття відповідних рішень. ДСМД - це складова частина національної інформаційної інфраструктури, яка є відкритою інформаційною системою. Пріоритетами її функціонування є захист життєдіяльності громадян і суспільства загалом, збереження природних екосистем, відвернення кризових змін у довкіллі, запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуацій антропогенно-техногенного походження.

Система державного моніторингу НПС контролює об'єкти трьох масштабних рівнів:

- локального - територію окремих об'єктів (підприємств, міст, ландшафти та їхніх складових частин);

- регіонального - територію економічних і природних регіонів та адміністративно-територіальних одиниць;

- національного - територію країни в цілому.

Створення і функціонування ДСМД має на меті інтеграцію екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, і ґрунтується на принципах узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових частин (рис. 22).

Організацію спостережень у системі ДМНПС у межах своїх повноважень здійснюють міністерства та відомства (суб'єкти моніторингу). Так, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) зобов'язано вести спостереження за джерелами промислових викидів в атмосферу, за джерелами стічних вод, за станом поверхневих вод суші, ґрунтів, за вивозом промислових і побутових відходів, за станом морських і наземних екосистем тощо. Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут спостерігає за станом атмосферного повітря, атмосферними опадами, аерологічними параметрами, станом озонового піару у верхній частині атмосфери, радіаційною обстановкою та ін.

Інші установи та відомства ведуть спостереження за визначеними для них компонентами та їхніми параметрами. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану НПС, зобов'язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів. Мінприроди разом з іншими органами державної влади забезпечує вдосконалення мереж спостереження за станом НПС, раціоналізацію та оптимізацію роботи служб спостереження, уніфікацію методик спостереження, лабораторних аналізів, удосконалення бази приладів і систем контролю, створення міжвідомчого банку даних про стан НПС, створення локальних, регіональних і національних центрів моніторингу, а також координує роботу, що проводиться в Україні за міжнародними природоохоронними програмами, у яких використовуються результати моніторингу.