Горінням називають екзотермічну реакцію, яка відбувається в умовах її прогресивного самоприскорення. Горіння може відбуватися як в результаті хімічної реакції сполучення, так і розпаду речовин не тільки при сполученні з киснем повітря, але і з речовинами, які вміщують його в собі (наприклад, вапно). Горіння багатьох речовин може відбуватися в середовищі хлору, парів брому, сірки.
Горіння поділяють на кілька видів: спалахування, займання, запалення, самозаймання, самозапалення.
Температура спалаху - це найменша температура концентрованої речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань над її поверхнею утворюється пара, що здатна спалахувати в повітрі від джерела запалювання; стійке горіння при цьому не виникає.
Спалахування - це швидке згоряння горючої речовини, яке не супроводжується утворенням стисненого газу.
Нижче температури спалахування рідина не становить пожежної небезпеки в разі короткочасної дії полум'я, іскри або розжареного тіла. Якщо рідина нагріта до температури спалахування і вище, то навіть короткочасна дія на ЇЇ пару полум'я або іскри неминуче викличе її займання, і за певних умов може виникнути пожежа. Беручи це до уваги, температуру спалаху взято за основу класифікації рідин за ступенем пожежної безпеки. Рідини, що здатні горіти, поділяються на легкозаймисті (ЛЗР) і горючі (ГР)*.
Вогненебезпечні речовини, які найчастіше зустрічаються в авіації, мають такі температури спалаху (в градусах Цельсія):
*До легкозаймистих рідин належать горючі рідини з температурою спалаху, яка не перевищує 61°С під час визначення в закритому тиглі, або 66°С - при визначенні у відкритому тиглі. Рідини з температурою спалаху вище вказаної відносяться до горючих.
Залежно від температури спалаху необхідно вибирати безпечні методи транспортування, збереження і застосування рідини для різних цілей. При температурі спалаху стійке горіння не виникає, а згорає тільки утворена над рідиною суміш парів з повітрям. Якщо температура рідини трохи вища за температуру спалаху, швидкість випаровування її з відкритої поверхні підвищується, і в момент спалаху суміші рідина здатна виділяти безперервно пару в достатній кількості для стійкого горіння. Таку температуру називають температурою запалення. Це - найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань речовина виділяє горючу пару і гази з такою швидкістю, що при дії на них джерела енергії відбувається їхнє запалювання.
Запалення - це займання, яке супроводжується появою полум'я.
У легкозаймистих рідин температура запалення вища температури спалаху на 1-5°С, до того ж, чим нижча температура спалаху рідини, тим менша ця різниця. Так, у бензолу, ацетону, які мають температуру спалаху нижчу від нуля, ця різниця дорівнює 1°С, у горючих рідин - ця різниця доходить до 30°С і вище.
Самозаймання — це різке збільшення швидкості екзотермічних об'ємних реакцій, яке призводить до різкого підвищення температури і до виникнення горіння речовин при відсутності джерела запалювання.
Теплова теорія самозаймання була вперше розроблена С.Н. Семеновим і в подальшому детальніше розвинута Д. А. Франк-Каменецьким і О. М. Тодесом.
Основні положення цієї теорії можна розглянути на прикладі самозаймання суміші горючих парів або газів з повітрям. При низькій температурі Т0 (наприклад, плюс 20°С) реакція між гасом і киснем повітря в суміші практично не протікає, тому що відсутні активні молекули кисню. Для того щоб вони з'явилися і почалась реакція окислення, суміш треба нагріти до більш високої температури Т1. Для цього вміщують посуд із сумішшю в середовище, яке має температуру Т1 (рис 15,1, а). Через деякий час посуд і суміш в ньому нагріються до температури Т1 і в суміші виникне процес окислення з виділенням тепла. Виділене тепло q1 передається горючій суміші, яка нагріється до температури Т1. Однак, як тільки температура суміші перевищить температуру стінок посуду і зовнішнього середовища, почнеться тепловідвідвід суміші до стінок посуду і далі - до зовнішнього середовища. Кількість відведеного тепла позначимо через q2.
Рис. 15.1. Схема, що пояснює процес самозаймання спалимої суміші:
а- нагрів суміші за рахунок підведеної до неї теплової енергії; б - теплова рівновага; в - самонагрівання суміші та вивід від неї тепла в навколишнє середовище
Подальше нагрівання суміші буде залежати від співвідношення швидкостей тепловиділення та тепловідводу. Якщо q1 > q2 то суміш, окислюючись, буде нагріватись, а якщо q1 = q2, то суміш буде окислюватись за будь-якої постійної температури, при якій виникло це співвідношення. Припустимо, що швидкість виділення тепла за рахунок окислення суміші перевищує швидкість тепловідводу. Однак цього ще недостатньо, щоб суміш продовжувала нагріватися і подалі, тому що з підвищенням температури горючої суміші швидкість виділення тепла і тепловідводу збільшується не однаково. І якщо зі збільшенням температури суміші швидкість тепловідводу буде зростати швидше, ніж тепловиділення, то при деякій температурі суміші вони стануть рівними (91=92) і надалі нагрів призупиниться. Це зазвичай відбувається при малій швидкості окислення горючої речовини або при великому тепловідводі.
Наприклад, сталеві стружки та ошурки також окислюються, тому відбувається виділення тепла, але у зв'язку з малою швидкістю окислення це не завжди призводить до горіння. У плівці масляної фарби на пофарбованій поверхні відбувається процес окислення, але через дуже велику поверхню посилення тепловідводу нагрівання її не спостерігається.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Горіння, температура спалаху, самозаймання, самозапалення“ на сторінці 1. Приємного читання.
