Період індукції (період запізнення самозаймання) речовин, які здатні самозайматися, у газів і рідин, що окислюються в газоподібному середовищі, дуже короткий. Майже такий же період і у твердих речовин, які знаходяться у стані аерозолів.
Період індукції твердих речовин у вигляді грудок різного розміру може бути тривалим, оскільки поверхня окислення у даному випадку мала. Невелика також і швидкість дифузії повітря у поверхню окислення.
Самозапаленням називається самозаймання, що супроводжується появою полум'я. Горіння може супроводжуватися пожежею та вибухом.
За горючістю речовини і матеріали поділяються натри групи: - неспалимими є матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури не займаються, не тліють і не обвуглюються (наприклад, окислювачі або речовини, які виділяють горючі продукти під час взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним);
- важкоспалимими є матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури займаються, тліють або обвуглюються і продовжують горіти і обвуглюватися при наявності джерела запалювання, а після його видалення ці процеси припиняються.
До них належать штучні матеріали, які, крім негорючих мінеральних речовин, мають більше 80 % по масі органічних заповнювачів; конструкції, виготовлені із важкоспалимих матеріалів, а також із спалимих, захищених від вогню і високих температур неспалимими матеріалами (дерево, покрите азбестом і покрівельним залізом);
— спалимими вважають такі матеріали і конструкції, які під дією вогню або високої температури горять, тліють або обвуглюються і горять після видалення джерела запалювача. До них відносять всі органічні матеріали, не захищені від вогню або високих температур.
Більшість спалимих речовин незалежно від їхнього початкового агрегатного стану (тверді, рідкі, газоподібні) під час нагрівання переходять у газоподібні продукти і утворюють з повітрям спалимі суміші. Підготовленість до займання визначається складом (концентрацією) в них пари, пилу або газоподібних продуктів. Існують мінімальні й максимальні концентрації спалимих речовин у повітрі, нижче і вище яких займання неможливе.
Ці концентрації відповідно називають нижньою і верхньою концентраційними границями займистості.
Спалимі гази і тверді подрібнені речовини (пил) можуть утворювати спалимі суміші за будь-якої температури. Тверді речовини, а також рідини утворюють спалимі суміші тільки за певних температур. Якщо спалима суміш підготовлена з додержанням вищевказаних умов, то можна вважати, що вона підготовлена до займання, яке може виникнути в разі появи джерела запалювання.
Температурними границями поширення полум'я (займання) називають такі температури речовини, за яких її насичена пара створює в окислювальному середовищі концентрації, що дорівнюють відповідно нижній (нижня температурна границя) І верхній (верхня температурна границя) концентраційним границям поширення полум'я.
Значення температурних границь поширення полум'я застосовують: під час розробки заходів із забезпечення пожежо- і вибухонебезпеки об'єкта; для розрахунку пожежо- і вибухонебезпечних температурних режимів роботи технологічного обладнання; оцінки аварійних ситуацій, пов'язаних з розливом спалимих рідин; розрахунку концентраційних границь поширення полум'я. Значення температурних границь необхідно включати у стандарти або в технічні умови на спалимі речовини. Можливість виникнення горіння в основному характеризується температурами спалаху, запалювання, самозапалювання і самозаймання.
Вибухи газових, парових і пилоповітряних сумішей
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Горіння, температура спалаху, самозаймання, самозапалення“ на сторінці 3. Приємного читання.
