Глава 17. ЗАСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ

Охорона праці в авіації


Характеристика вогнегасних речовин


Із будь-якою пожежею порівняно легко боротися на її початковій стадії, застосувавши усі заходи щодо локалізації вогнища, не допускаючи поширення зони горіння на великі площі і маси горючих речовин. Ефективність гасіння пожежі на цій стадії залежить від правильності вибору вогнегасних речовин і засобів, умілого застосування їх усіма працівниками, а також від оперативності засобів зв'язку, сигналізації та приведення в дію вогнегасних установок і систем.

Існує чотири способи припинення горіння: охолодження зони горіння або самих речовин, які горять; ізоляція реагуючих речовин від зони реакції; розбавлення реагуючих речовин в зоні реакції негорючими речовинами; хімічне гальмування реакції горіння.

Першим способом припинити горіння можливо дією на поверхню матеріалів, які горять, вогнегасними речовинами, а також охолодженням таких матеріалів методом їхнього змішування. Другий спосіб полягає у створенні ізолювального шару між зоною горіння і матеріалами, що горять, або в прорізах приміщень, де виникла пожежа. Для розбавлення повітря в нього вводяться негорюча пара і гази (третій спосіб). Із цією метою використовується вуглекислий газ, водяна пара, азот та інші компоненти.

Четвертий спосіб реалізується подачею інгібіторів (речовин, які сповільнюють проходження хімічних реакцій або припиняють їх) на поверхню матеріалів, які горять, або введенням їх у повітря, яке надходить у зону реакції.

На практиці, проте, для гасіння пожеж використовують одночасно декілька способів. Наприклад, вода охолоджує предмети, які горять, а пара, що виникає, знижує відсотковий вміст кисню в повітрі.

Пожежі гасять різними вогнегасними сумішами і речовинами. Вони можуть бути рідкими, твердими, газоподібними і мають відповідати основним вимогам: мати велику ефективність гасіння — при порівняно невеликій витраті швидко припиняти горіння; не чинити шкідливої дії на організм людини під час використання, транспортування, зберіганні; не псувати речей і речовин, які зазнають їхньої дії; бути дешевими, доступними; не вимагати особливих умов зберігання і виготовлення.

В авіації застосовують такі вогнегасні речовини: воду, повітряно-механічну і хімічну піни, інертні гази, галоїдовуглеводневі суміші, вогнегасні порошки, комбіновані суміші (поєднання порошкових і пінних сумішей, водяно-галоїдовуглеводневі емульсії тощо).

Вода має найвищу теплоємність порівняно з іншими вогнегасними речовинами і застосовується для гасіння горючих речовин у різних агрегатних станах. Речовина, яка горить, охолоджується до температури, за якої її горіння неможливе.

Водяна пара, що утворюється при випаровуванні, розбавляє горюче середовище до вмісту в ньому 14-15 % кисню, в результаті чого горіння припиняється. Пара перешкоджає потраплянню кисню на поверхню, яка горить, за рахунок змочування речовини, що горить, водою, в результаті чого горіння припиняється.

Розбавлювальна дія води полягає в тому, що об'єм пари в 1700 разів більший від об'єму випаровуваної води. Для води характерні окремі властивості, які обмежують область її застосування. Наприклад, у зв'язку з тим, що густина води більша від густини нафтопродуктів, останні при гасінні пожеж спливають на її поверхню і продовжують горіти; вода - електропровідна, тому не можна гасити електроустановки, які знаходяться під струмом.

Піна - вогнегасна суміш, яка складається з бульбашок газу, замкнутих в тонкі оболонки (плівки) з рідини. Вогнегасні властивості піни визначаються її кратністю, стійкістю, дисперсністю і в'язкістю. Кратність піни — відношення об'єму піни до об'єму її розчину, з якого вона утворена. Чим більша кратність, тим менша стійкість піни. Стійкість піни - опірність руйнуванню. Дисперсність піни обернено пропорційна розміру бульбашок.

Стійкість піни тим більша, чим вища дисперсність, а підвищення кратності зменшує дисперсність. В'язкість збільшує стійкість піни, але погіршує розчинність у рідині, яка горить.

Піни застосовують для гасіння горючих рідин і речовин. В авіації їх застосовують в основному при гасінні ПММ і при пожежах на ПС.

Гасіння піною засноване на тому, що вона розпливається на поверхні рідини, яка горить, частково охолоджує її, утворює теплову ізоляцію поверхні речовини від притоку тепла із зони полум'я, перешкоджає доступу кисню повітря в зону горіння. Найчастіше застосовують повітряно-механічну і хімічну вогнегасні піші.

Хімічна піна утворюється при взаємодії карбонату або бікарбонату натрію з кислотою за наявності піноутворюючої речовини, яка являє собою емульсію двоокису вуглецю у водному розчині мінеральних солей, добувають піну в ежекторних переносних приладах — піногенераторах при розчині у воді піногенераторних порошків. З техніко-економічних міркувань хімічну піну найбільш раціонально застосовувати при гасінні пожеж ЛЗР з температурою спалаху не меншою за 61°С.

Повітряно-механічна піна складається із суміші повітря (90 %), води (9,6 %), піноутворювача (0,4 %). її одержують у спеціальних повітряно-пінних стволах або дозуючих пристроях з головками для одержання піни. За допомогою піноутворювачів одержують піну, яка не руйнується під дією полум'я протягом 30 хв. її застосовують: при гасінні пожежі ЛЗР і ГР в резервуарах будь-якої місткості; гасінні багатьох твердих горючих речовин і матеріалів; для захисту від запалювання сусідніх об'єктів і матеріалів від вогнища (під дією теплового випромінювання); для гасіння ЛЗР (за винятком авіабензину), розлитих по твердій поверхні або воді.

Повітряно-механічна піна має такі переваги: безпечна для людини, виробляється порівняно просто і швидко, досить економна.

Інертні гази застосовують для гасіння пожежі. До них відносяться: двоокис вуглецю, азот, аргон, а також димові або відпрацьовані гази. Інертні гази розбавляють повітря, знижують у ньому вміст кисню до концентрації, при якій припиняється горіння більшості горючих речовин. Крім того, маючи певну теплоємкість, вони сприяють зниженню температури в зоні горіння і цим самим уповільнюють горіння.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 17. ЗАСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Міжнародне право про охорону праці

  • Глава 2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

  • Трудовий процес

  • Здоров'я та гігієна праці

  • Виробничий травматизм

  • Функції управління охороною праці

  • Реєстрація й облік інформації

  • Стимулювання охорони праці

  • Пропаганда і виховання безпечної поведінки

  • Узгодження і видача дозволів

  • Задачі управління охороною праці

  • Професійний добір

  • Експертиза

  • Убезпечення устаткування, технологічних процесів, будинків, споруд і територій

  • Економічна ефективність заходів, спрямованих на створення безпеки праці

  • Управлінська діяльність і помилки управління

  • Глава 3. ПСИХОЛОГІЯ І БЕЗПЕКА ПРАЦІ

  • Праця та її безпека. Нещасний випадок

  • Якості особистості та безпека

  • Ризик у трудовій діяльності

  • Терморегуляція

  • Профілактика надмірних дій тепла і холоду на організм людини

  • Чинника, що впливають на організм людини в польоті

  • Санітарні вимоги

  • Глава 5. ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ

  • Особливості впливу токсичних речовин на організм людини

  • Засоби індивідуального захисту

  • Глава 6. ВЕНТИЛЯЦІЯ РОБОЧИХ ЗОН

  • Санітарно-гігієнічні вимоги

  • Загальні рекомендації

  • Вентилятори

  • Кондиціювання повітря

  • Глава 7. ШУМ, ІНФРАЗВУК І УЛЬТРАЗВУК

  • Вплив джерел шуму на організм людини

  • Вимірювання та нормування шуму

  • Профілактика шуму

  • Ультразвукові та інфразвукові коливання і захист від них

  • Засоби індивідуального захисту

  • Глава 8. ВІБРАЦІЯ

  • Нормування і вимірювання вібрації

  • Зниження вібрацій та раціональні режими праці робітників вібронебезпечних професій

  • Глава 9. ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ

  • Освітлення виробничих приміщень, перону і кабін повітряних суден

  • Глава 10. ІОНІЗУЮЧІ ВИПРОМІНЮВАННЯ

  • Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини

  • Захист від іонізуючих випромінювань

  • Глава 11. ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ПОЛЯ РАДІОЧАСТОТ

  • Засоби захисту від впливу електромагнітних полів

  • Захист від випромінювання оптичного діапазону

  • Безпека праці під час розбірно-складальних робіт і механічної обробки

  • Безпека праці під час фарбувальних робіт

  • Безпека праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт і робіт на висоті

  • Безпека праці під час експлуатації посудин, які працюють під тиском

  • Безпека праці під час експлуатації електроустановок та роботи в умовах впливу статичної і атмосферної електрики

  • Безпека праці під час проведення газозварювальних і електрозварювальних робіт

  • Організація безпечного руху повітряних суден, спецавтотранспорту і засобів механізації на аеродромах

  • Безпека праці під час ремонту гідравлічної системи і випробування фюзеляжів

  • Особливості безпеки праці під час будівельних робіт

  • Безпека запуску і випробування двигунів

  • Безпека праці під час роботи з обчислювальною та керуючою технікою

  • Глава 13. СТВОРЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПІДЧАС ЛЬОТНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН

  • Глава 14. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ АВІАЦІЙНО-ХІМІЧНИХ РОБІТ

  • ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

  • Горіння, температура спалаху, самозаймання, самозапалення

  • Вибухи газових, парових і пилоповітряних сумішей

  • Класифікація причин можливого виникнення пожежі та вибуху

  • Глава 16. ПРОТИПОЖЕЖНИЙ ЗАХИСТ

  • Вогнестійкість будівель і споруд. Класифікація виробництв за вибухо- і пожежонебезпекою

  • Протипожежні перепони в будівлях і спорудах, шляхи евакуації, вимоги до генерального плану

  • Вимоги пожежної та вибухової безпеки при виконанні основних технологічних процесів

  • Пожежна і вибухова безпека під час улаштування і експлуатації електрообладнання та електроосвітлення

  • Глава 17. ЗАСОБИ ГАСІННЯ ПОЖЕЖ
  • Вогнегасні установки і системи

  • Система пожежогасіння повітряних суден. Пожежний зв'язок і сигналізація

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ