Під час польоту повітряних суден (ПС) екіпаж і пасажири потрапляють у специфічні умови, які необхідно враховувати як під час проектування, так і під час експлуатації літаків. Основними з них є:
• зниження тиску в навколишньому повітряному середовищі;
• зниження парціального тиску кисню у повітрі, яке вдихається;
• низька температура навколишньої атмосфери;
• прискорення, які виникають під час виконання окремих фігур складного пілотажу; сюди ж можна віднести і шумовий чинник, оскільки шуми в кабінах сучасних ПС ще значні і їхній вплив на організм людини досить істотний.
Зниження тиску в навколишньому повітряному середовищі відбувається під час підйому ПС на висоту. Наприклад, атмосферний тиск на висоті 5000 м дорівнює тільки половині тиску на рівні моря; на висоті 10000 м - лише одній чверті, а на висоті 15000 м - приблизно одній восьмий. Відповідно до закону Бойля-Маріотта об'єм певної кількості повітря, наприклад 1 кг, на цих висотах (якщо не враховувати впливу температури) збільшується відповідно у два, потім у чотири і у вісім разів. Це по-різному впливає на ті частини організму людини, які вміщують гази. Особливо їх багато в шлунково-кишковому тракті.
Під час підйому на висоту ці гази будуть розширюватися і, оскільки вони не будуть знаходити виходу, почнуть тиснути на органи грудної і черевної порожнин, в результаті чого з'явиться біль у череві, затрудняться кровообіг і дихання. Тому не рекомендується перед польотами вживати їжу, яка сприяє підвищеному утворенню газів у кишечнику.
Різкі зміни атмосферного тиску (перепади тиску) викликають у людини відчуття закладання вух, а іноді й болю. Це відбувається за швидкого зниження або набирання висоти ПС, а також за незадовільної роботи на ньому кондиційної системи.
Порожнина середнього вуха людини пов'язана з носоглоткою, так званою євстахієвою трубою. Якщо підйом або зниження ПС здійснюється повільно, то тиск повітря В середньому вусі встигає вирівнятися із зовнішнім тиском. При швидких еволюціях підйому ПС на висоту або його зниження, а також при захворюванні у людини носоглотки тиск повітря в середньому вусі не встигає вирівнятися з тиском атмосфери, внаслідок чого барабанна перетинка випинається або втягується всередину, що викликає відчуття болю і закладання у вухах. У цьому випадку треба робити ковтальні рухи для збільшення прохідності повітря через євстахієві труби і поліпшення "вентиляції" середнього вуха.
За норму швидкості зміни тиску в пасажирській кабіні, беручи до уваги умови комфорту і відсутності будь-яких болісних відчуттів у пасажирів із здоровим організмом, прийнята швидкість 24 Па/с.
З урахуванням цього показника необхідна вертикальна швидкість зміни тиску під час набирання висоти має складати: на висоті 0 м - 2 м/с; 500 м - 3,3 м/с; 10000 м -5,9 м/с.
Зниження парціального тиску кисню у повітрі, яке вдихається з підйомом на висоту, відбувається пропорційно зменшенню атмосферного тиску. Цю обставину необхідно враховувати при розгляді питань забезпечення життєдіяльності екіпажу і пасажирів, які виконують політ на будь-якому із сучасних висотних ПС.
Відомо, що вміст кисню в повітрі з підйомом на висоту залишається незмінним. Чому ж його не вистачає для дихання, наприклад, на висоті 7000 м? Виявляється, що для підтримки нормальної функції дихання людини важливий не відсотковий вміст кисню в повітрі, а його парціальний тиск, тобто той тиск, який мав би кисень, якби він займав весь об'єм, який він зараз займає в суміші з іншими газами.
З підійманням на висоту падає парціальний тиск кисню в атмосферному повітрі, отже, він буде падати і в альвеолярному повітрі (в повітрі, що знаходиться в альвеолах легень). Це призведе до того, що перехід кисню повітря з альвеол у кров буде утрудненим, отже, кров буде бідніша на кисень і менше кисню одержать тканини організму.
Наприклад, зниження парціального тиску кисню в крові з 13332 до 9332 Па під час підйому на висоту біля 3000 м викликає падіння насичення крові киснем всього на 13 %. Організм людини на такі зміни тиску реагує майже безболісно. Однак на висоті приблизно 7000 м він уже не може справлятися із зростаючим падінням парціального тиску, брак кисню в крові викликає в організмі людини зміни, характерні для так званої висотної хвороби.
Симптомами висотної хвороби є: збільшення частоти пульсу (на висоті 7000 м - біля 130 ударів за хв); переривчасте дихання, поява млявості, сонливості, затруднення в розподілі та переключенні уваги. Іноді, навпаки, замість сонливості спостерігається підвищений настрій, їло пов'язано із зниженням критичного відношення до самопочуття і до навколишнього оточення, зниженням світлової чутливості очей і кольоро-відчуттів, слуху, особливо чутливості до високих тонів тощо.
Розвиток і ступінь проявлення висотної хвороби залежать від ступеня браку кисню, часу перебування на даній висоті та індивідуальних особливостей організму. Спеціальними тренуваннями можна збільшити опір організму висотній хворобі. Такі тренування проводить льотний склад підприємств цивільної авіації.
Висоту 8000 м умовно називають порогом смерті. На цій висоті й вище, якщо людина не захищена спеціальними пристроями або знаходиться поза герметичною кабіною, настає стан, коли розлади в організмі настільки великі, що навіть швидке зниження і подача кисню не зможуть відновити життєві процеси.
Час, що пройшов з моменту потраплення людського організму в умови браку кисню до появи в організмі різких розладів, які викликають непритомність, називають резервом часу. Стосовно його значення існують різні думки. Наприклад, на висотах 10000-12 000 м деякі дослідники цієї проблеми вважають, що він дорівнює 20-30 с, інші — не більше 10 с.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинника, що впливають на організм людини в польоті“ на сторінці 1. Приємного читання.
