Вантажно-розвантажувальні роботи належить виконувати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів [32]. Як правило, їх виконують механізованим способом за допомогою не тільки кранів, а й навантажувачів, засобів малої механізації тощо. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт є обов'язковим для вантажів масою більше 50 кг, а також при підніманні вантажів на висоту більше 3 м. Переносити вантажі на ношах дозволяється по горизонтальному шляху у виняткових випадках на відстань не більше 50 м; забороняється переносити матеріали на ношах по сходах і стрем'янках.
Вантажі масою більше 2000 кг переміщають спеціальними механічними пристроями (лебідками, блоками, домкратами, вантажопідіймальними машинами і т. ін.). Тому в сучасних технологічних процесах експлуатації та ремонту ПС застосовують різні вантажопідіймальні машини і механізми. Від їхньої правильної експлуатації багато в чому залежить безпека праці.
Вантажопідіймальні машини підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці за винятком, наприклад, кранів усіх типів з ручним приводом, а також таких, де у разі ручного приводу механізмів пересування застосовується пневматичний циліндр; стрілових та баштових кранів вантажопідіймальністю до 1 т включно; електричних талів та лебідок для підіймання вантажів та (чи) людей і т. ін.
Вантажопідіймальні машини необхідно перереєструвати після реконструкції, ремонту, передачі машини іншому власнику і перестановки крана мостового типу на нове місце. Усім вантажопідіймальним машинам, які не підлягають реєстрації в органах технагляду, а також зйомним ватажозахоплювальним пристроям надають індивідуальні номери, під якими їх записують у журнал обліку вантажопідіймальних машин і зйомних вантажозахоплювальних пристроїв даного авіапідприємства або цеху.
Після реєстрації таких машин в органах технагляду або в спеціальному журналі необхідно у першому випадку одержати дозвіл у цих органів на пуск машини в роботу, а в другому — дозвіл в інженерно-технічного працівника з нагляду за вантажопідіймальними машинами на авіапідприємстві або у інженерно-технічного працівника, що виконує його обов'язки.
Заново установлені вантажопідіймальні машини і зйомні вантажозахоплювальні пристрої, а також ті, що знаходяться в роботі, підлягають періодичному і технічному опосвідченням: частковому - не рідше одного разу за 12 місяців, повному — не рідше одного разу за три роки, за винятком механізмів, які рідко використовуються. Нові вантажопідіймальні машини і зйомні вантажозахоплювальні пристрої до пуску в роботу підлягають повному технічному опосвідченню.
У деяких випадках (наприклад, після ремонту металевих конструкцій вантажопідіймальної машини, її реконструкції тощо) проводять позачергове повне технічне опосвідчення.
У процесі часткового технічного опосвідчення необхідно виявити: чи відповідає Правилам [32] вантажопідіймальна машина та її установка, чи знаходиться вона у справному стані, який гарантує її безпечну роботу; чи відповідає обслуговування вантажопідіймальної машини цим Правилам.
Під час повного технічного опосвідчення вантажопідіймальна машина підлягає огляду, статичному і динамічному випробуванням. Статичні випробування вантажопідіймальної машини виконують під навантаженням, яке на 25 % перевищує її вантажопідйомність, для перевірки її міцності та міцності окремих її елементів, а у стрілових кранів додатково проводять перевірку вантажної стійкості. Технологія статичних випробувань вантажопідіймальної машини багато в чому залежить від її конструкції.
Динамічне випробування вантажопідіймальної машини виконують з метою перевірки дії її механізмів та їхніх гальм. Маса Вантажу має на 10 % перевищувати вантажопідйомність машини. У процесі випробування виконують повторне піднімання і опускання вантажу, а також перевірку дії усіх інших механізмів машин. Результати технічного опосвідчення записують або в паспорт Вантажопідіймальної машини, або (якщо паспорт не обов'язковий) в журнал обліку і огляду вантажопідіймальних машин з обов'язковим зазначенням терміну наступного опосвідчення.
Зйомні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, ланцюги, траверси, кліщі і т. ін.) після виготовлення підлягають технічному опосвідченню на заводі-виготовлювачі, а після ремонту — на заводі, де їх ремонтували. Випробування цих пристроїв виконують навантаженням, яке в 1,25 рази перевищує їхню номінальну вантажопідіймальність.
У процесі експлуатації вантажозахоплювальні пристрої періодично оглядають, зокрема: траверси - через кожні шість місяців, кліщі та інші захвати - через один місяць, стропи - через кожні десять днів.
Відповідно до Правил [32] стрілові, баштові та портальні крани мають бути стійкими проти перекидання як під час роботи, так і в неробочому стані. Це викликано тим, що під час розгойдування вантажу, нерівномірної завантаженості, повороту стріли, установлення на нерівній площадці під дією вітру може виникнути втрата стійкості вантажопідіймального крана. Вантажну і власну стійкість крана перевіряють розрахунком. Суть розрахунку полягає в знаходженні коефіцієнта вантажної К і власної К2 стійкості.
Безпечна експлуатація вантажопідіймальних машин здебільшого залежить від надійної роботи гальмівних пристроїв механізму підіймання вантажу та зміни вильоту стріли. Гальмо механізму підіймання вантажу має забезпечувати гальмовий момент з урахуванням коефіцієнта запасу гальмування, який залежно від режиму роботи механізму підіймання вантажу має знаходитися в границях 1,5-2,5. Під коефіцієнтом запасу гальмування розуміють відношення моменту, створюваного гальмом, до статичного моменту, створюваного найбільшим робочим вантажем на гальмовомувані.
Стальні канати, які застосовують як вантажні, стрілові, Бантові, несучі, тягові і як стропи, мають відповідати чинним державним стандартам і мати сертифікат (свідоцтво). Канати, які не забезпечені сертифікатом або свідоцтвом про їхнє випробування відповідно до стандарту, до використання не допускаються. Ця важлива вимога безпеки експлуатації вантажопідіймальних машин постійно контролюється особами, відповідальними за їхню роботу. Стальні канати при проектуванні та установці їх на вантажопідіймальну машину перевіряють розрахунком на міцність. Відбракування стальних канатів (тросів), які знаходяться в роботі, виконують за числом обривів дроту по довжині одного кроку скрутня. Технологія бракування докладно наведена в додатку до Правил [32]. За цією технологію у разі зношення або корозії, які досягають 40 % і більше початкового діаметра дроту, а також у разі виявлення в канаті хоч би однієї обірваної скрученої нитки канат належить забракувати.
Особи, відповідальні за роботи підіймання і переміщення вантажів, чи власники вантажопідіймальних машин зобов'язані забезпечити додержання таких вимог:
• на місці виконання робіт з підіймання і переміщення вантажів ніхто не повинен знаходитися під вантажем, який піднімають або переміщують, а також в зоні можливого падіння стріли крана;
• забороняється знаходитись на поворотній частині вантажопідіймального крана, щоб уникнути затиснення між поворотною і нерухомою його частинами;
• при огляді, ремонті та регулюванні механізмів, електрообладнання крана, огляді й ремонті металоконструкцій вимикач
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Безпека праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт і робіт на висоті“ на сторінці 1. Приємного читання.
