Отже, суміш, нагріта до температури Т2 за рахунок реакції , окислення, буде поступово остигати до температури Т1 (як тільки концентрація реагуючих речовин в суміші почне зменшуватися). Із цього виходить, що процес окислення горючої суміші, нагрітої до температури Т, не може перейти в горіння через малу швидкість реакції.
Збільшимо швидкість окислення суміші, нагріваючи її до температури Т3. Швидкість тепловідводу при цьому залишиться постійною, тому що поверхня посудини не змінилася. Це може призвести до того, що при температурі горючої суміші Ту швидкість виділення тепла постійно буде перевищувати швидкість тепловідводу і суміш дістане можливість самонагріватися до високої температури. Коли температура суміші досягне температури горіння, з'явиться полум'я і виникне горіння. Отже, обов'язковою умовою протікання процесу самозаймання є перевищення швидкості виділення тепла в суміші над швидкістю тепловідводу.
Отже, тепловим самозайманням називають процес виникнення горіння, який відбувається внаслідок самонагрівання речовин, нагрітих до стану, в процесі якого швидкість виділення тепла за рахунок реакції окислення перевищує швидкість тепловідводу. За температуру самозаймання зазвичай беруть температуру стінок посудини, за якої в даних умовах відбувається самозаймання.
Процес теплового самозаймання можна розглядати залежно від часу (рис. 15.2).
Помістимо горючу речовину в повітря, нагріте нижче температури окислення. Температура речовини в цьому випадку буде повільно підвищуватися (крива 1) і через певний час буде дорівнювати температурі повітря Т0. Тому що Т0 нижча від температури окислення, горюча речовина буде поводитися так, як негорюча. Якщо повітря нагріти до температури Т1, яка буде вищою від температури окислення цієї речовини, відбудеться розігрів горючої речовини (крива 2) до температури, більшої за Т1 але потім температура почне знижуватися.
Рис. 15.2. Графік зміни температури спалимих речовин при нагріванні
Розігріємо повітря до температури Тs > Т1. Природно, що швидкість реакції окислення в цьому випадку буде набагато вищою, ніж в попередньому, і температура речовини підніметься вище температури повітря Ts, досягаючи значення Tв, після чого відбудеться швидке зростання температури речовини до температури горіння. Розглянутий процес самозаймання на прикладі газової суміші характерний не тільки для горючих парів та газів. Він поширюється також на тверді речовини.
Температура самозаймання не є постійною величиною для однієї й тієї ж горючої речовини. Вона залежить від швидкостей тепловиділення і тепловідводу, які в свою чергу залежать від об'єму і форми горючої речовини, складу її в одиниці об'єму, тиску та інших факторів. Границі температури самозаймання (у градусах Цельсія) деяких легкозаймистих і горючих речовин такі:
Крім теплового (із зовнішнім нагрівом), самозаймання ще буває мікробіологічним і хімічним.
Мікробіологічне самозаймання виникає внаслідок самонагрівання у масі речовини під дією мікроорганізмів. Це явище спостерігається під час зберігання зерна, сіна, торфу, вугілля тощо.
Хімічне самозаймання відбувається внаслідок хімічної взаємодії речовин при дії на них повітря і води (рослинна олія і тваринні жири, мастила) при наявності великої поверхні окислення і малої тепловіддачі у навколишнє середовище.
Температура самозаймання у деяких горючих речовин може перевищувати 500°С, а у інших - бути нижчою від 16°С. Усі горючі речовини за температурою самозаймання умовно можна розподілити на дві групи: речовини, які мають температуру самозаймання вищу від звичайної (16-25°С) і нижчу. Речовини першої групи здатні самозайматися тільки при нагріванні їх до тієї чи іншої температури, речовини другої групи - самозаймаються без додаткового нагрівання, оскільки навколишнє середовище вже нагріло їх до температури запалення. Горючі речовини являють собою підвищену пожежну небезпеку, оскільки не виключена можливість їхнього запалювання за певних умов. Наприклад, алюміній у вигляді пудри в результаті окислення здатний на самонагрівання до виникнення горіння. Самонагрівання може початися за звичайної температури навколишнього середовища і навіть нижчої, а завершитися горінням. Якщо тонку тканину, просочену оліфою, скласти щільно, то тепло, яке утвориться при окисленні, не встигне розсіятися в повітрі й запалить тканину. Однак, якщо ту ж тканину розкласти, не згортаючи, то самозаймання не відбудеться, оскільки тепло, яке виділяється під час швидко протікаючого процесу окислення, буде розсіюватися у навколишньому середовищі зі швидкістю, яка перевищує швидкість його утворення.
Отже, дуже важливо знати речовини, які належать до другої групи, оскільки це дозволяє поставити до умов їхнього зберігання і транспортування особливі вимоги, які унеможливлюють виникнення пожежі.
Наприклад, як відомо, існують мінеральні, рослинні й тваринні мастила. Мінеральні мастила окислюються на повітрі тільки при високій температурі, а тому не самозаймаються. Відомі випадки самозаймання ганчір'я, змоченого мінеральними авіаційними мастилами, які виникали внаслідок потрапляння в нього домішок рослинних мастил. Жири і мастила, які вміщують органічні сполуки, здатні до самозаймання.
Про здатність до самозаймання можна зробити висновок за Йодним числом - кількістю грамів йоду, яка вступає в сполуку з 100 г мастила. Чим більше в мастилі сполук, тим воно більше приєднує йоду і, отже, має більшу здатність до самозаймання.
Оліфа з добавленими для прискорення висихання сикативами, нанесена на волокнисті матеріали, здатна до самозаймання. Напівнатуральні й штучні оліфи малоспроможні або неспроможні самозайматися. Мастила, жири або оліфи, які знаходяться в будь-якій закритій тарі, самозайматися не можуть, оскільки поверхня дотику їх з повітрям дуже мала. Здатність мастил і жирів до самозаймання значно зростає, коли поверхня окислення значно більша від поверхні тепловіддачі. Такі умови створюються, коли промаслені матеріали складені в купи, штабелі, пакети і прилягають близько один до одного. Самозаймання мастил і жирів залежить також від щільності упаковування промасленого матеріалу. Здатність його до самозаймання збільшується в разі ущільнення до певної межі, після якої починає зменшуватись.
Важливу роль у процесі самозаймання відіграє і температура навколишнього середовища. Чим вища температура повітря, тим менший об'єм промасленого матеріалу здатного до самозаймання, при цьому і мастил потрібно менше. Імовірність виникнення пожежі в цьому випадку зростає в декілька разів.
Найменша температура, за : якої спостерігається самозаймання мастил і жирів, дорівнює 10-15°С. Бавовняні відходи, просочені рослинними оліями (обтиральні кінці тканини), можуть самозайматися залежно від умов у різні строки (від кількох годин до кількох діб).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Горіння, температура спалаху, самозаймання, самозапалення“ на сторінці 2. Приємного читання.
