Під час дії струму 90-100 мА протягом більше 3 с виникає параліч серця. Струм більший 5 А найчастіше викликає зупинку серцевої діяльності, минаючи стан фібриляції.
Сила струму, що проходить крізь тіло людини, залежить від прикладеної до нього напруги і опору. Чим менша напруга, тим менший струм, який проходить крізь тіло людини. Мала напруга -це номінальна напруга (не більше 42 В), яка застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом.
Електричний опір тіла людини складається з опору шкіри, м'язової тканини, крові, рідини кров'яних та лімфатичних судин і оболонок нервових стволів та інших органів. Різні тканини чинять певний опір електричному струмові. Кров має менший питомий опір, ніж м'язова тканина, а тканини нервового волокна мають питомий опір у декілька разів менший, ніж кров. Найвищий опір має роговий шар шкіри, який і визначає опір шкіри. При інженерних розрахунках опір тіла людини установлюють часто активним, що дорівнює 1000 Ом.
Опір тіла людини в разі чистої сухої шкіри коливається від 1000 до 100000 Ом. При зволоженні й забрудненні шкіри опір зменшується до 1000-500 Ом і, отже, збільшується небезпека ураження електричним струмом.
Постійний і змінний струм одного і того ж значення по-різному діє на організм людини. Установлено, що змінний струм частотою 50 Гц при напрузі до 300 В небезпечніший за рівний йому постійний струм. При напрузі вищій 300 В небезпека постійного струму зростає. Із збільшенням частоти струму вище 1000 Гц небезпека електричного удару знижується, а при 10 кГц і вище — зовсім зникає, але залишається небезпека опіків.
Тривалість дії електричного струму істотно впливає на наслідок ураження. Із зростанням часу дії опір людини знижується і, отже, струм зростає, а також підвищується ймовірність того, що він буде проходити крізь область серця в період найбільш вразливої фази серцевого циклу, в результаті чого виникає фібриляція серця.
Шлях струму крізь м'яз серця, органи дихання, головний мозок викликає небезпечні ураження. Проходження його через найбільш чутливі і уразливі точки тіла при доторканні ними до струмопро-відних частин призводить, як правило, до небезпечних наслідків.
Фізичний і психічний стан людини значно впливає на наслідок електротравми. У разі захворювання серцево-судинної системи, легеневих і нервових захворювань небезпека ураження збільшується. Людина у зосередженому стані зазнає меншої небезпеки, оскільки спрацьовує захисна функція організму при проходженні електричного струму.
Умови зовнішнього середовища також позначаються на провідності струму. Наприклад, провідність його крізь тіло людини в результаті зменшення опору збільшується при зволоженні шкіри, збільшенні вмісту солей у ґрунті, на якому вона стоїть, наявності струмопровідного пилу, струмопровідних підлог, високої температури повітря і т. ін.
Умови ураження електричним струмом. Отупінь ураження електричним струмом залежить від характеру доторкання людини до струмопровідного кола, оскільки при різних доторканнях крізь її тіло будуть проходити різні струми. Доторкання бувають однофазні або однополюсні (до однієї фази електроустановки змінного струму або одного полюсу електроустановки постійного струму, що знаходиться під напругою), а також двофазні або двополюсні (одночасне доторкання до двох фаз або до двох полюсів електроустановки, що знаходиться під напругою).
Двофазне (двополюсне) доторкання (рис. 12.2, а) най небезпечніше і найчастіше має місце в електроустановках напругою до 1000 В під час роботи під напругою без діелектричних рукавиць. Однією рукою працівник може доторкнутися фазного або полюсного проводу, на якому веде монтажні роботи, а другою рукою або будь-якою іншою частиною тіла (головою, ліктем і т. ін.) - іншого провідника. У цьому випадку струм, який проходить крізь тіло людини, визначається напругою мережі Uм і опором тіла людини Rл
Ізолювальні підставки, захисні гумові чоботи при такому доторканні людину не захистять. Струмопровідні частини електроустановок і мереж мають бути ізольованими від землі. Будь-який провідник відносно землі володіє активним і ємнісним опором, який називають опором витоку. Він складається з опору власної ізоляції самого провідника і послідовно ввімкнених струмопровідних середовищ (вологе атмосферне повітря, заземлені будівельні конструкції, стіни, підлога, рослинний покрив на землі, вода і т. ін.).
Рис. 12.2. Доторкання до двопроводового електричного кола:
а - двофазне (двополюсне); б - однофазне (однополюсне); • в - еквівалентна схема однофазного доторкання
Опір витоку розподілений по всій довжині провідника ВІД генератора до споживачів енергії. На рис. 12.2 ці опори умовно зображені зосередженими (г1 і г2).
Однофазне (однополюсне) доторкання до двопроводової мережі зустрічається найчастіше (рис. 12.2, б, в). У цивільній авіації знаходять застосування двопроводові мережі постійного струму 24 В (в лабораторіях і системах електропостачання стоянок) і 115 В, 400 Гц — змінного (в лабораторіях і на ПС).
Під час доторкання людини до провідника її опір Rл виявляється ввімкненим паралельно опору витоку г1 цього провідника, а струм, проходячи в землі через опір витою г2, замикається на другий провідник, утворюючи ланцюг крізь тіло людини.
Визначимо, наскільки значний цей струм, від чого він залежить і яким чином можливо його знизити. Струм у контурі (рис. 12.2, в)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в авіації» автора Буріченко Л.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Безпека праці під час експлуатації електроустановок та роботи в умовах впливу статичної і атмосферної електрики“ на сторінці 2. Приємного читання.
