У 2000 році на піротехнічній фабриці компанії Fireworks, розташованій у місті Енсхеді (Нідерланди) сталася серія вибухів, спричинена порушенням правил зберігання і виробництва піротехніки й вибухових речовин.
У 2001 році відбувся вибух на заводі з виробництва мінеральних добрив у місті Тулузі (Франція), який продемонстрував небезпеку зберігання нітрату амонію та добрив на його основі, а також відповідної сировини, забракованої у виробничому процесі.
11 березня 2011 року в результаті найпотужнішого в історії Японії землетрусу і наступного за ним цунамі, сталася крупна радіаційна аварія на АЕС Фукусіма-1. Фінансові збитки, включаючи витрати на ліквідацію наслідків, витрати на дезактивацію і компенсації, оцінюються в 100 млрд. доларів.
Ці техногенні аварії були резонансними як у науковій, технічній, технологічній, управлінській, так і в правовій, соціальній та філософських сферах. Людство назавжди відкинуло концепцію “абсолютної безпеки” або “нульового ризику” стосовно промислових об'єктів. Якщо до цього в промисловості робився наголос на розвиток служб і видів забезпечення “поставарійної ситуації” і домінуючим був принцип цивільної оборони “вчасно реагувати і ліквідовувати”, то тепер основна увага була перенесена на забезпечення превентивності (лат. praeventivus – запобіжний), тобто запобіганню прояву техногенних небезпек.
Була висунута концепція “прийнятного техногенного ризику”, на основі якої в провідних країнах Європи, у СІЛА, Канаді та Японії розпочався інтенсивний розвиток науки про техногенну безпеку. Концептуалізація превентивної політики стосовно техногенної безпеки відкриває шляхи до формування і реалізації нової моделі захисту персоналу, населення і територій від загроз техногенного характеру.
Небезпеки техногенного характеру становлять не тільки потенційну, а й реальну загрозу людству, проявляючи себе у вигляді промислових аварій і катастроф.
NON MULTА, SED MULTUM
Частота глобальних техногенних катастроф, за даними російських дослідників, становить 0,02...0,03 на рік, техногенних катастроф наиіональногомасштабу – 0,05...0,1 на рік, регіонального масштабу – 0,5... 1,0 на рік, місиевого масштабу –
1...20 на рік, обєктових – 10...500 на рік. За їхніми оцінками, сумарні збитки від наслідків техногенних катастроф в Росії щороку становлять близько 8... 12 млрд. доларів.
В Україні статистична звітність оприлюднює щорічні збитки від надзвичайних ситуацій на порядок менше – в межах 15...30 млн. доларів. Проте хронічні техногенні аварії в системах життєзабезпечення е чи не найпершою перешкодою на шляху запровадження в Україні та інших пострадянських країнах європейських стандартів життя.
Подолання руйнівної для суспільства тенденції зростання техногенних загроз можливе лише за рахунок формування ефективної державної превентивної політики у галузі техногенної безпеки. Її основним гаслом має бути – "Працювати на випередження!". Важливим елементом такої політики щодо техногенних загроз є, зокрема, створення законодавчої і нормативно-правової бази, яка б спряла дієвим заходам стосовно попередження проявів техногенних небезпек.
Структура техногенних аварій та їх причини
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Техногенні об'єкти та техногенна безпека“ на сторінці 2. Приємного читання.
