Об'ємний вибух – це детонаційний або дефлаграційний вибух газоповітряних, пилоповітряних і пилогазових хмар досить великих об'ємів.
Об'ємні хімічні вибухи поділяються на два основних види: вибухи парогазоповітряних сумішей і вибухи пилоповітряних сумішей.
Газо- та пароподібні суміші горючих речовин являють собою гомогенні суміші з газоподібними окислювачами – повітрям, киснем та іншими газами, або нестабільні газоподібні сполуки, такі як ацетилен, етилен, схильні до термічного розкладання за відсутністю окислювачів. Джерелом енергії вибухів газових сумішей часто є екзотермічні реакції окислення горючої речовини або реакції розкладання нестабільних з'єднань.
Виробничі процеси, в яких застосовуються вибухонебезпечні гази, горючі і легкозаймисті рідини, широко використовуються в різних галузях промисловості. При нормальній роботі обладнання в більшості випадків вибухонебезпечні газо- або пароповітряні суміші, що утворюються, не досягають концентраційних меж займання. Це є найбільш надійним напрямом забезпечення безпеки обладнання і процесів.Однак у виробничих умовах при різних неполадках обладнання, помилкових діях персоналу та аварійних ситуаціях виникають умови для утворення великих мас горючих парогазоповітряних сумішей, як у замкнутих об'ємах, так і в неорганізованих парових хмарах. При цьому можуть утворитися суміші з високим рівнем неоднорідності складу у всьому діапазоні концентраційних меж займання, що викликає суттєві зміни швидкостей горіння, а також інших параметрів руйнівної здатності вибухового горіння і ударних хвиль.
Вибухи пилу являють одну з основних небезпек в технологічних процесах і виробництвах. Вони відбуваються в обмежених просторах (в приміщеннях будівель, всередині різного устаткування, у штольнях шахт, транспортних каналах та ін.). Можливі вибухи пилу у виробництві борошна, на зернових елеваторах, у фармацевтичній промисловості, при виробництві барвників, сірки, цукру, різних порошкоподібних речовин, на установках подрібнення палива (вугільного пилу), у текстильному, будівельному виробництві тощо.
В окрему групу горючих дисперсних матеріалів, здатних вибухати, виділяють частинки твердої або рідкої речовини, що знаходяться в повітряному середовищі. Ці суміші називають аерозолями. Вони використовуються або є побічними продуктами в різних технологічних процесах. До них можна віднести алюмінієву пудру, пил різних органічних речовин і багато інших, які знаходяться у завислому стані в повітрі.
Аерозолі зазвичай є пожежонебезпечними до тих пір, поки ця речовина не буде розпорошена в повітрі, після чого вони стають вибухонебезпечними.
Вибухонебезпечні аеродисперсні системи можуть виникати спонтанно, наприклад, при струшуванні відкладень пилу на обладнанні. Швидкість розповсюдження полум'я по аерозолю може досягати великих швидкостей – до 10 м/с і більше. Це пояснюється тим, що випромінювання від палаючих частинок нагріває зважені в повітрі інші частинки навіть на великих відстанях від фронту горіння.
Вибухонебезпечність аерозолів залежить від розмірів пилових частинок і вмісту кисню в системі. Мілкодисперсний пил в аерозолі характеризується розвиненою поверхнею і великою хімічною активністю. Велика питома поверхня пилових частинок обумовлює також високу ступінь адсорбції кисню на їх поверхні, при цьому зростає вибухонебезпечність системи.
Двофазні вибухонебезпечні аерозолі складаються з дрібнодисперсних горючих рідин у вигляді туману або твердих речовин у вигляді пилу в окислювальному середовищі, в основному в повітрі, наприклад борошняний або деревний пил у повітрі. Джерелом енергії при таких вибухах є теплота згоряння цих речовин. Пилоповітряна система містить зазвичай достатньо кисню для згоряння частинок пилу, тобто для організації горіння не вимагається підведення кисню з навколишньої атмосфери. Цей кисень адсорбується на поверхні частинок. Все це призводить до того, що аерозолі є вибухонебезпечними подібно газоповітряній суміші.
При оцінюванні вибухових явищ тверді й рідкі горючі речовини відносять у більшості випадків до класу конденсованих вибухових речовин (ВР), до складу яких входять відновники та окислювачі або інші хімічно нестабільні з'єднання. При ініціюванні вибуху в цих речовинах з величезною швидкістю протікають екзотермічні окислювально-відновлювальні реакції або реакції термічного розкладання з виділенням великої кількості теплової енергії.
Особливу роль при виникненні хімічних вибухів відіграє джерело запалювання. Такими джерелами найчастіше служать тепловиділення при теплових, хімічних і мікробіологічних процесах. Це можуть бути відкрите полум'я, іскри, електрична дуга або нагріта поверхня тощо.
Джерелом енергії фізичних вибухів є потенційна енергія стиснутих газів (пари) або перегрітих рідин у замкнутих об'ємах. Кількість такої потенційної енергії для різних енергоносіїв визначається відповідними фізико-хімічними закономірностями енерговивільнення. При фізичних вибухах систем ця енергія при адіабатичному розширенні газу, пари або рідини вивільняється в навколишній простір. Відбувається руйнування посудини від перевищення тиску і до 60% енергії розширення парогазових середовищ переходить у кінетичну енергію уламків, які при промислових аваріях розлітаються на значні відстані. При цьому на формування ударної хвилі витрачається до 40% загальної потенційної енергії фізичного вибуху стисненого газу.
NON MULTА, SED MULTUM
Адіабатичний процес – це така зміна станів газу, при якому він не відцає і не поглинає ззовні теплоти. Отже, адіабатичний процес характеризується відсутністю теплообміну газу з навколишнім середовищем. Адіабатичними можна вважати усі процеси, що швидко протікають. В такому випадку газ може здійснювати роботу лише за рахунок зміни своєї внутрішньої енергії. Адіабатне розширення газу (при виході з посудини) супроводжується позитивної зовнішньої роботою, але при цьому внутрішня енергія зменшується і газ охолоджується. Навпаки, адіабатне стиснення газу призводить до здійснення негативної роботи, а значить, супроводжується його нагріванням.
При вибухах виділяється величезна кількість енергії. Відомо, що спочатку вся енергія зосереджена в джерелі у формі потенційної енергії. У момент вибуху вона переходить як у теплову та кінетичну енергію різних областей і фрагментів системи, так і в енергію випромінювання. Все це призводить до різних руйнувань будівель, обладнання, травм обслуговуючого персоналу і навіть їх загибелі, як показано в табл. 3.1.
Для оцінювання вибухових явищ газопароповітряних і пилоповітряних середовищ у замкнутому і відкритому просторах, а також для оцінювання фізичних вибухів різних середовищ і вибухів конденсованих вибухових речовин, слід використовувати спеціальні методики, про які буде сказано нижче.
Таблиця 3.1
Гранично допустимий надлишковий тиск АР при вибухах газо- паро- чи пилоповітряних сумішей у приміщеннях або на відкритому просторі, кПа
| Ступінь ураження | Надлишковий тиск D | |
| Повне руйнування будівель | 100 | |
| 50%руйнування будівель | 53 | |
| Середнє пошкодження будівель | 28 | |
| Помірне пошкодження будівель (пошкодження внутрішніх перегородок, рам, дверей тощо) | 12 | |
| Нижній поріг пошкодження людини хвилею тиску | 5 | |
| Малі пошкодження (розбита частина скління) | 3 | |
Докладніше з процесами вибухів різних горючих речовин і самими вибухами можна познайомитися в навчальній літературі [36,39].
Основні параметри промислових вибухів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека в галузі та надзвичайних ситуаціях» автора Дикань С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аварії на вибухонебезпечних об'єктах: прогнозування основних параметрів вибуху“ на сторінці 2. Приємного читання.
