Розділ «ТЕМА 4. АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК І ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ»

- викривлення, що здійснені ненавмисно.

Згідно з п. Д1 МСА 450 [13] викривлення можуть виникати внаслідок:

а) неточності в зборі чи обробці даних, на основі яких готується фінансова звітність;

б) пропуску суми або розкриття інформації;

в) правильної облікової оцінки через ігнорування або явного неправильного трактування фактів;

г) судження управлінського персоналу щодо облікових оцінок, які аудитор вважає неприйнятними, або вибір і застосування облікової політики, яку аудитор вважає неприйнятною.

Крім того, аудитор повинен визначити допустиме викривлення та допустиму норму відхилення для кожної аудиторської перевірки та для кожного клієнта.

Визначається шість типів суттєвих викривлень в обліку та фінансовій звітності підприємства :

1) помилка;

2) шахрайство;

3) маніпуляція;

4) фальсифікація;

5) невідповідне відображення;

6) незвичайні операції.

Узагальнюючи викладене вище, можливо констатувати, що позиції з 3-ї по 6-ту є різновидами шахрайства.

Отже, викривлення у фінансових звітах можуть виникати внаслідок або шахрайства, або помилки, про що і говорить МСА 450. Незважаючи на те що шахрайство є широким юридичним поняттям, для цілей МСА аудитор розглядає шахрайство, яке спричиняє суттєве викривлення фінансової звітності.

Різниця між шахрайством і помилкою полягає в тому, що аудиторові необхідно впевнитися, навмисно чи ненавмисно виконана дія, що призводить до викривлення.

У поданій вище класифікації головне місце посідає шахрайство, його наслідкам присвячено окремий МСА 240 "Відповідальність аудитора що стосується шахрайства при аудиті фінансової звітності" [13].

Згідно з цим МСА для аудитора важливо визначити чинники ризику шахрайства та з'ясувати, який тип із двох типів навмисних викривлень (тобто — шахрайства ) відбувся:

- викривлення, що є наслідком неправдивої фінансової звітності;