Розділ «ТЕМА 4. АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК І ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ»

Таким чином, Наказом про облікову політику на підприємстві доцільно визначати поріг суттєвості для кожної статті окремо.

Суперечність в даних, отриманих аудитором, є суттєвою, коли певна інформація суперечить тій інформації, що міститься у перевірених фінансових звітах. Суттєва суперечність може породжувати сумнів користувачів щодо висновків, зроблених аудитором згідно з аудиторськими доказами, одержаними раніше, а також щодо підстави формування думки аудитора про фінансову звітність. Суттєвість викривлення факту є тоді, коли інша інформація не пов'язана з питанням у перевірених фінансових звітах, та яка неправильно викладається чи подається.

Суттєвими є недоліки, які виявлені при внутрішньому контролі та які мають суттєвий влив на фінансову звітність.

Практика аудиту в Україні показує, що на поточний момент чітка методика про питання визначення величини двох понять — суттєвості та аудиторського ризику, відсутня. При проведенні аудиту та визначенні величини суттєвості й аудиторського ризику доцільно підійти з урахуванням всіх внутрішніх і зовнішніх чинників. Необхідно пам'ятати, що оцінка суттєвості є професійним судженням аудитора.

Між суттєвістю і аудиторським ризиком існує зворотній зв'язок, тобто, чим вище застосовуваний рівень суттєвості, тим нижче аудиторський ризик (інакше — обрана інформація є настільки суттєвою, що повинна бути перевірена більш ретельно і повністю, що зменшує ризик надання аудитором необ'єктивного висновку), і навпаки — якщо аудитор знижує рівень суттєвості, то аудиторський ризик зростає.

2. Планування суттєвості в аудиті. Аудиторська вибірка

Аудитор враховує зворотній взаємозв'язок між суттєвістю й аудиторським ризиком при визначенні характеру, розрахунку часу та обсягу аудиторських процедур. Наприклад, якщо після планування конкретних аудиторських процедур аудитор визначає, що прийнятний рівень суттєвості нижчий, то аудиторський ризик підвищується.

На всіх стадіях проведення аудиту аудитор повинен приймати певні рішення: від визначення загальної стратегії та певної мети до застосування конкретних аудиторських процедур. На кожній стадії основою є оцінка чи уточнення величини аудиторського ризику пов'язаного з підтвердженням достовірності, об'єктивності та відповідності інформації, яка відображається у фінансовій звітності. При визначені величини аудиторського ризику виникає поняття суттєвості відхилень.

Розробляючи план аудиту, аудитор установлює прийнятний рівень суттєвості як у цілому по підприємству, так і оцінює поріг суттєвості для кожної статті фінансової звітності. Аудитор повинен оцінювати суттєвість, визначаючи характер, розрахунок часу та обсяг аудиторських процедур та оцінюючи наслідки викривлень.

Планування суттєвості аудитором проводиться з метою:

- визначення граничної суми помилки, яку можна допустити, щоб вона суттєво не вплинула на фінансову звітність (якщо фінансова звітність складається в тисячах гривень, то гранична сума суттєвості може бути визначена наприклад: 1000 — 2000 грн);

- визначити обсяг аудиторської перевірки з врахуванням розміру аудиторської вибірки.

Аудитор зобов'язаний приймати до уваги рівень суттєвості на різних стадіях проведення аудиту:

- при плануванні з урахуванням завдань, терміну проведення аудиту, обсягу аудиторських процедур (аудитор розраховує попередній рівень суттєвості допустимих помилок, враховуючи попереднє ознайомлення із суб'єктом господарювання і рівня недовіри до системи внутрішнього контролю);

- у процесі застосування аудиторських процедур (аудитор уточнює рівень суттєвості у процесі застосування процедур по суті за кожною господарською операцією, за кожним рахунком);

- на завершальній стадії при оцінці порушень як за окремими рахунками, так і у фінансовій звітності підприємства в цілому та за окремими сегментами (проводиться в цілому визначення рівня суттєвості для надання відповідної аудиторської думки за сумою виявлених порушень і відхилень у фінансової звітності).

Аудитор повинен також враховувати, що окремі викривлення можуть не мати суттєвого впливу на звітність, але разом вся сума може мати суттєвий вплив на звітність цілому. Оцінка суттєвості аудитором залежить від рівня його кваліфікації, досвіду роботи, терміну проведення аудиту та обсягу аудиторських процедур. Перед початком кожної аудиторської перевірки аудитор повинен визначити робочий рівень суттєвості, який коригується безпосередньо під час перевірки.

Але, як правило, за умови завдання чи за інших обставин, аудитор не може перевірити 100% господарських операцій по підприємству, тому окремі з них перевіряються вибірково. При розробці методики розрахунку суттєвості в аудиті необхідно враховувати аудиторську вибірку, яку аудитор здійснює із всієї множини даних і за якою він має намір висловити свою думку. Інакше кажучи, для вибіркової перевірки аудитор повинен врахувати інформацію всієї генеральної сукупності, яку обрано для дослідження. Часто для підвищення об'єктивності перевірки генеральну сукупність розбивають на підсукупності, що має назву стратифікації.

Правильно організована вибіркова перевірка не тільки дасть можливість зробити обґрунтовані висновки, але й забезпечує більш повний контроль за господарськими операціями клієнта.

У аудиторській практиці існує два підходи до вибіркового дослідження: формальний і неформальний. Так, аудитор може підійти формально, тобто — використовуючи свій попередній досвід. При неформальному підході необхідно використовувати статистичні методики, основані на вірогідності можливих помилок.