Платіжні системи

Західноєвропейський банківський бізнес

Величезний обсяг роботи має бути виконаний у галузі реформування платіжних і розрахункових систем. Сьогодні ці системи є національними, причому в кожній країні існує по кілька різних мереж (усього на території Європейського Союзу їх близько 60)1. Крім того, в основному ці системи є технічно несумісними. Тому при трансграничних платежах нерідко доводиться користуватись дорогою й повільною системою банківських кореспондентських рахунків. Таке становище заходить у різку суперечність з потребами економічного і валютного союзу.

Реформу платіжних систем передбачено проводити поетапно. Першим кроком на цьому шляху стало створення системи ТАРГЕТ — ключового механізму економічного і валютного союзу, без якого створення єдиного фінансового ринку в зоні евро було б неможливим.

Спочатку основними користувачами системи стали Європейський центральний банк і національні центральні банки, що входять до ЄСЦБ. Національні центробанки мають здійснити значну підготовчу роботу і створити власні системи розрахунків у реальному часі, що є необхідною передумовою для підключення до системи ТАРГЕТ. У принципі до неї можуть підключитися також центральні банки країн, що не входять до економічного і валютного союзу, для проведення операцій з євро як з іноземною валютою, однак умови такого підключення поки що не визначено.

Система буде відкрита і для приватних користувачів, що перейшли на розрахунки в євро й зацікавлені у здійсненні великих трансграничних платежів у реальному часі. Однак ціна послуг ТАРГЕТ, особливо в початковий період, буде дуже високою, оскільки система діє за принципом самоокупності, а обсяг операцій спочатку дуже обмежений. За підрахунками деяких експертів, економічно виправдано використовувати цю систему тільки у разі переказу сум, що перевищують 10 млн евро1. Щоправда, відповідно до інших прикидань розцінки будуть більш помірними — 1,5—3 євро за одну операцію2.

У будь-якому разі у системи ТАРГЕТ напевно будуть конкуренти. У західноєвропейських фінансових колах вважають дуже ймовірним, що комерційні банки й приватні корпорації будуть широко використовувати клірингову систему ЕКЮ, створену Банківською асоціацією ЕКЮ, послуги якої в кілька разів дешевші. Не виключено, що в майбутньому на ринку євро з'являться також інші спеціалізовані системи, що обробляють платежі в новій валюті, в тому числі створені організаціями з країн, що не входять до зони євро.

Дрібні платежі, як і раніше, здійснюватимуться через національні платіжні системи. Оскільки їх переналагодження на одночасне використання євро і національних валют — надзвичайно дорога справа, вони, цілком ймовірно, залишаться зорієнтованими на використання національних валют аж до початку фази "В". Потім за короткий період після 1 січня 2002 р. потрібно буде негайно здійснити їх перехід на євро.

Важливим аспектом удосконалення механізму трансгра-нич'них платежів є поступова, але послідовна гармонізація законодавства, адміністративних правил і стандартів, що існують в окремих країнах — учасницях ЄС.

Фінансові ринки

Банківські і платіжні системи є достатньо керованими, тому їх перехід на євро може бути спрогнозовано та здійснено з високим ступенем надійності, переважно за допомогою адміністративних директив. Поведінку фінансових ринків і, отже, перебудову діючих на них установ передбачити неможливо. Зрозуміло, що в остаточному підсумку фінансові ринки приймуть євро і пристосуються до нього. Однак сам перехід до євро багато в чому залежить від того, наскільки відповідально діятимуть оператори і наскільки стабільним буде становище на ринках. Тому мова має йти не тільки про вплив економічного і валютного союзу на фінансові ринки, а й про зворотний вплив фінансових ринків на процес створення ЄВС. З цієї причини теперішній сценарій переходу фінансових ринків до єдиної валюти складено Європейською Комісією у формі прогнозів і припущень.

До моменту закінчення фази "Б" фінансові ринки зобов'язані перейти на євро при здійсненні котирувань, розрахунків та інших операцій. Для здійснення необхідної технічної підготовки вони матимуть час. Питання про те, як саме відбудеться перехід на євро, залишається поки що відкритим. У цілому зрозуміло, що було б доцільно зробити це відразу одночасно для всіх організацій, які працюють з цінними паперами: емітентів, посередників, фондових бірж, бірж вторинних цінних паперів, міжнародних центральних депозитаріїв цінних паперів — ЄВРОКЛІАР і СІДЕЛ, національних центральних депозитаріїв цінних паперів, трастових банків, укладачів біржових курсів.

Теоретично перехід учасників фондових ринків на євро має бути більш легким і дешевим, ніж перебудова банківської системи, по-перше, тому що вони не мають справи з фізичними особами, а по-друге, тому що завдяки специфіці своєї діяльності вони накопичили величезний досвід швидкої перебудови своїх інформаційних та обчислювальних систем. Очікується, що технічну перебудову буде легше здійснювати на вторинних ринках — ф'ючерсів та опціонів. Більш важким цей процес буде на ринках облігацій, оскільки значна частина їх існує в матеріальній формі.

Припустимо, що технічні проблеми переходу на євро успішно вирішені. До яких економічних наслідків це приведе?

Поява євро не є революцією, що переверне всю західноєвропейську фінансову систему. Євро лише підсилить ті елементи фінансової інтеграції, що були покликані до життя директивами Європейської комісії ("другої банківської") про достатні норми статутного капіталу, інвестиційних послуг тощо. Євро створює оптимальну економічну основу для рево-

люції, що розгортається сьогодні в галузі інформаційних технологій, що й без єдиної валюти робить неминучою вже найближчим часом повну інтеграцію ринків цінних паперів і деривативів, оскільки фізичне місцезнаходження центрів торгівлі та взаєморозрахунків стає несуттєвим.

Із введенням євро Західна Європа отримує потенційну можливість перетворитися в найбільший внутрішній фінансовий ринок у світі (табл. 13). Наприкінці 1995 р. ринкова вартість облігацій, акцій та банківських активів у країнах — членах ЄЄ перевищила 27 трлн дол. (94 % світового ВВП). У Північній Америці (США, Канада й Мексика), що мають приблизно таку саму чисельність населення і ВВП, цей показник становить 25 трлн дол. (у тому числі 23 трлн дол. у Сполучених Штатах Америки)1.

Євро — це могутній прискорювач фінансової інтеграції* Однак можливості цієї одиниці не можуть бути реалізовані автоматично за рахунок введення єдиної валюти і переходу до єдиної кредитно-грошової політики. Шлях до реалізації цієї можливості пролягає через радикальну модернізацію всієї системи кредитно-грошового обігу в окремих країнах Західної Європи.

Зокрема, характерною рисою європейського ринку капіталу є архаїчний тип фінансування торгово-промислових фірм, які замість того, щоб безпосередньо виходити на кредитні ринки, покладаються переважно на банківських посередників. За розмірами випуску корпоративних облігацій континентальні країни Західної Європи безнадійно відстають від Великої Британії, США та Японії. У 1995 р. німецькі фірми випустили на внутрішній ринок облігацій на суму 0,142 млрд дол., французькі — 6,4 млрд, англійські — 20,7 млрд, японські — 77,2 млрд, американські — 154,3 млрд дол.2 Наприкінці 1995 p. банківські позики в країнах — учасницях ЄВС становили 57 % усіх фінансових активів, у США — всього 22 %3. Становище погіршується тим, що західноєвропейські фірми тяжіють до внутрішніх, національних, а не міжнародних джерел фінансування.

Європейський Союз,Японія і Північна Америка: окремі показники розміру ринківкапіталу

І причиною, і наслідком цього феномену є відносна нерозвиненість фондового ринку — одного з найбільших і динамічних секторів фінансової системи. Наближення до американських стандартів саме по собі означало б різке підвищення ефективності європейської фінансової системи. Так, за підрахунками співробітників МВФ, якби країнам Європейського Союзу вдалося лише на 25 % зменшити фінансування нефінансових фірм через банки і збільшити їх капіталізацію на фондових ринках, то тільки цей захід дав би змогу вивільнити і спрямувати на міжнародні ринки потоки капіталу в розмірі приблизно 2 трлн дол., що становить приблизно половину всієї нинішньої суми капіталізації1. Зрозуміло, що питання про те, чи вдасться Західній Європі швидко "американізуватись" у фінансовій сфері, залишається поки що відкритим.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Західноєвропейський банківський бізнес» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Платіжні системи“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина I. БАНКІВСЬКА СПРАВА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

  • Розділ 2. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ГРЕЦЬКОМУ СВІТІ

  • Організація банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Державна банківська справа

  • Державні банки

  • Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ

  • Банківські операції

  • Організація діяльності банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Частина II. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ЄВРОПІ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ТА РАННЬОМУ СУЧАСНОМУ ПЕРІОДІ (476-1789)

  • Відродження банківської справи в Західній Європі

  • Виникнення приватної банківської справи

  • Відродження приватної банківської справи у сфері депозитів та жиротрансферів

  • Поява публічного депозиту та жирооперацій

  • Міжнародна банківська справа за часів домінування Італії

  • Вразливі альянси банків та монархів

  • Розділ 5. РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПІ У XVI I XVII ст.

  • Поширення приватних та державних депозитних і жирооперацій

  • Виникнення та фінансове значення ярмарків у Женеві в XV ст.

  • Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

  • Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.

  • Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.

  • Роль банкірів у зовнішній політиці Франції та Габсбургів

  • Великі державні банкрутства XVI і XVII ст.

  • Розділ 6. НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ.

  • Обмінний банк Амстердама в XVII ст.

  • Приватна банківська справа в Амстердамі в XVII ст.

  • Виникнення в Стокгольмі першої банкноти

  • Розлад державних фінансів Франції у XVIII ст.

  • Крах фінансової системи Джона Ло

  • Недорозвиненість банківської системи Англії у XVII і XVIII ст.

  • Банк Англії й виникнення центрального емісійного банку

  • Формування довгострокового державного кредиту в сучасному розумінні

  • Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.

  • Концентрація емісійної діяльності та надання банкнотам офіційного статусу

  • Поширення банківських грошей

  • Розділ 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

  • Вдосконалення британської моделі

  • Роль банків у будівництві залізниць

  • Поява змішаних банків у Бельгії

  • Розділ 9. ЗРОСТАННЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 1850-1914 pp.

  • Перехід від змішаних банків до розподілу банківських функцій між депозитними і комерційними банками у Франції

  • Континентальна, або "німецька", банківська модель

  • Роль банків у міжнародному русі капіталів

  • Інші типи кредитних установ

  • Розділ 10. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Інфляція

  • Неможливість повернення до стабільності

  • Розділ 11. ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД МІЖ ВІЙНАМИ

  • Зростання могутності держави

  • Відносини між банками та промисловістю

  • Банківська криза в Європі

  • Криза в Австрії і Німеччині

  • Падіння фунта стерлінгів і його вплив на країни Європи

  • Реформи 30-х років XX ст.

  • Розділ 12. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Грошові проблеми повоєнного періоду

  • Розділ 13. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІСЛЯ 1945 р.

  • Концентрація в банківській системі

  • Інтернаціоналізація і створення ринку євродоларів

  • Зміни в банківській системі, які відбулися наприкінці XX ст.

  • Загострення банківської конкуренції наприкінці XX ст.

  • Глобалізація банківської системи

  • Завдання наприкінці століття

  • Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

  • Маастрихтський договір

  • Тернистий шлях до Амстердама

  • Сценарій переходу до ЄВС

  • Юридичні засади використання євро

  • Банкноти і монети євро

  • Інструменти політики Європейського центрального банку

  • Типи операцій ЄЦБ на відкритому ринку

  • Євро та економічні оператори

  • Платіжні системи
  • Державні органи

  • Підприємства

  • РЕКОМЕНДОВАНА І ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА