Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.

Західноєвропейський банківський бізнес


Розділ 7. МОНЕТАРНА СИСТЕМА В XIX ст.


У контексті еволюції монетарної системи до Першої світової війни слід подати невеличкий історичний огляд розвитку банківської справи в XIX ст. В цей період довгострокового економічного зростання Європа змогла досягти значної монетарної стабільності, збільшилися та диверсифікувалися засоби платежу. Еволюція ознаменувалася тріумфом золотого стандарту, легалізацією банкнот та централізацією їх емісії, зростанням обсягів використання банківських грошей та появою центральних банків. Вирішальну роль у цьому відігравала Англія — піонер у промисловій революції і світовий лідер у торгівлі.

Тріумф золотого стандарту

На початку XIX ст. спільною рисою для країн Європи була наявність монетарних систем, що базувалися на металевих валютах. Такі системи характеризуються правовою прив'язкою грошей до металевого стандарту та вільним карбуванням металевих грошей. Металеві гроші були законним засобом обігу, вільно конвертувалися в усі інші форми готівки та монет, вільно перебували в обігу. Отже, залежно від країни паралельно функціонували монометалевий, що базувався на золоті чи сріблі, та біметалевий стандарти.

З початку XVIII ст. Франція й Англія офіційно визначили свої гроші, однак непорозуміння, викликані Великою французькою революцією та Наполеонівськими війнами, потребували перегляду деяких елементів.

Парламентським актом від 1816 р. Англія впровадила систему золотого стандарту, визначивши головною грошовою одиницею фунт стерлінгів, що становив 7 грамів 888, 11/12 цінного металу (тобто пенсів, 3 грами 2740/10 000 тройської маси золота). Срібні зливки все ще перебували в обігу, але не карбувалися вільно, а срібний шилінг не був законним засобом обігу. Франція за законом Жерміналя Ен (23 березня 1803 р.) обрала біметалевий стандарт. Головною грошовою одиницею був франк, який містив 5 г срібла — 900/1000, а офіційний обмінний курс між золотом і сріблом було встановлено на рівні 15:5. В іншому разі офіційний еквівалент становив 15 кг срібла за 1 кг золота. Таке співвідношення, як правило, відповідало ринковим котируванням золота й срібла. Цей курс було модифіковано у другій половині XIX ст.

Монометалевий срібний стандарт був найбільш поширеною монетарною системою на континенті. Його можна зустріти також у німецьких країнах. Австрійській та Російській імперіях, у Скандинавії.

У цих країнах, включаючи Німецький союз, було не менше як дев'ять монетарних систем, а надлишковий обіг іноземних монет значно ускладнював обмін. Відбулася перша спроба уніфікувати монетарні системи. Дрезденська монетарна угода 1838 р. визначила дві валютні зони: прусського талера в Північній Німеччині та флорина в Південній Німеччині, а також встановила фіксований паритет між двома монетами. Цей захід сприяв усуненню монетарних перешкод у Німеччині. При цьому з обігу не було вилучено інші традиційні монети. У 1857 р. між Німецьким митним союзом та Австрією було підписано монетарну угоду, за якою встановлювався паритет між австрійським флорином та двома німецькими монетами. Отже, фунт срібла дорівнював 30 прусським талерам, 52,5 південнонімецьким флоринам, або 45 австрійським флоринам.

Законне впровадження в більшості європейських країн металевого стандарту означало стабільність монетарних паритетів, а відтак, стабільність міжнародних обмінних курсів, оскільки паритети встановлювалися на основі вмісту в цінних монетах цінного металу. Завдяки вільному карбуванню та обігу металевих грошей обмінні курси могли коливатися тільки в чітко визначених офіційними паритетами межах, відомих як "золоті точки" чи "срібні точки". Будь-хто, кому були потрібні гроші, міг або придбати іноземну валюту безпосередньо, або, якщо обмінний курс був занадто високим, придбати на відкритому ринку цінний метал і карбувати монети. Результатом цього була прив'язка обмінного курсу до офіційного паритету. "Вхідні" та "вихідні" точки (готівкові точки) становили собою комерційну вартість металевих монет плюс витрати на карбування.

Проте ця стабільність залежала від відносної стабільності ринкової вартості золота й срібла, яку в другій половині XIX ст. похитнуло відкриття нових покладів дорогоцінних металів. Першими цей вплив відчули країни з біметалевим стандартом.

Відкриття покладів золота в Каліфорнії й Австралії призвело до значного припливу золота до Європи в середині XIX ст. За деякими даними, кількість карбованого золота в період з 1850 по 1870 р. дорівнювала кількості золота, карбованого з 1500 по 1850 р. Незважаючи на спільні намагання Банку Англії та Банку Франції зменшити наслідки припливу золота та срібла, ринкове співвідношення між цими металами погіршилося: у 1859 р. воно впало до 15:0,3, тоді як офіційний курс підтримувався на рівні 15:5. У країнах з біметалевим стандартом срібло було переоцінено, що призвело до зникнення срібних монет з обігу. Це ще раз підтвердило закон Грешема, що "погані гроші витісняють якісні". Така девальвація золота ставила перед країнами з біметалевим стандартом питання про ефективність їх монетарних систем. У 1865 р. Франція, Бельгія, Швейцарія та Італія заснували Латинське товариство, до якого через два роки приєдналися Греція і Румунія. Сусіди Франції хотіли відмовитися від біметалевого стандарту на користь золотого, а Франція наполягала на підтриманні діючої системи, пропонуючи позбавити переоцінені монети статусу срібних. Основною пропозицією було зменшення вмісту срібла у монетах, менших за 5 франків, з 900 до 835/1000.

З 70-х років XIX ст., коли здійснювалася розробка золотих родовищ у США, зрушення в співвідношенні між золотом і сріблом було оберненим, що призвело до ще більшого знецінення срібла відносно золота. Для того щоб запобігти відпливу золота за кордон, члени Латинського товариства уклали в 1878 р. угоду про заборону вільного карбування срібла, а частку срібла як законного засобу обігу було встановлено на рівні тільки 5 %.

Франко-прусська війна мала величезний вплив на монетарну систему, який був набагато більшим, ніж політична уніфікація та створення Німецької імперії. В контексті економічного розвитку Німеччини треба мати на увазі, що домінування Англії в світовій торгівлі та промисловий розвиток таких "біметалевих" країн, як Франція й Бельгія, зробили золото провідним металевим стандартом у міжнародному обміні. Отже, у 1871 р. було впроваджено золоту марку з офіційним срібним паритетом, як і в країнах Латинського товариства — 15:5; срібний талер коштував 3 золотих марки, а південнонімецький флорин — 1,71. Приплив золота, спричинений сплатою Францією 5 млрд франків військової контрибуції, накладених на неї за Франкфуртським договором, привів до надзвичайного поширення золотих монет у Німецькій імперії. Завдання підтримувати золотий стандарт було покладено на Рейхсбанк Німеччини, створений у 1875 р. Він придбавав велику кількість срібних монет, які перепродавав на ринку срібла в Лондоні. Срібний талер було вилучено з обігу в 1907 р.

На відміну від Сполучених Штатів Америки, де впровадження золотого стандарту призвело до соціальної та політичної напруженості, в більшості європейських країн перехід відбувся без особливих труднощів. В той час як у країнах Скандинавії перехід до золотого стандарту відбувався з 1873 по 1875 р., в Австро-Угорській та Російській імперіях його було впроваджено в останньому десятилітті XIX ст. Саме експансія міжнародної торгівлі показала переваги золотого стандарту в регулюванні та здійсненні міжнародних платежів, а в 1914 р. золотий монометалевий стандарт досяг свого тріумфу в усіх великих країнах Європи та США.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Західноєвропейський банківський бізнес» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина I. БАНКІВСЬКА СПРАВА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

  • Розділ 2. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ГРЕЦЬКОМУ СВІТІ

  • Організація банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Державна банківська справа

  • Державні банки

  • Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ

  • Банківські операції

  • Організація діяльності банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Частина II. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ЄВРОПІ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ТА РАННЬОМУ СУЧАСНОМУ ПЕРІОДІ (476-1789)

  • Відродження банківської справи в Західній Європі

  • Виникнення приватної банківської справи

  • Відродження приватної банківської справи у сфері депозитів та жиротрансферів

  • Поява публічного депозиту та жирооперацій

  • Міжнародна банківська справа за часів домінування Італії

  • Вразливі альянси банків та монархів

  • Розділ 5. РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПІ У XVI I XVII ст.

  • Поширення приватних та державних депозитних і жирооперацій

  • Виникнення та фінансове значення ярмарків у Женеві в XV ст.

  • Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

  • Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.

  • Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.

  • Роль банкірів у зовнішній політиці Франції та Габсбургів

  • Великі державні банкрутства XVI і XVII ст.

  • Розділ 6. НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ.

  • Обмінний банк Амстердама в XVII ст.

  • Приватна банківська справа в Амстердамі в XVII ст.

  • Виникнення в Стокгольмі першої банкноти

  • Розлад державних фінансів Франції у XVIII ст.

  • Крах фінансової системи Джона Ло

  • Недорозвиненість банківської системи Англії у XVII і XVIII ст.

  • Банк Англії й виникнення центрального емісійного банку

  • Формування довгострокового державного кредиту в сучасному розумінні

  • Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.
  • Концентрація емісійної діяльності та надання банкнотам офіційного статусу

  • Поширення банківських грошей

  • Розділ 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

  • Вдосконалення британської моделі

  • Роль банків у будівництві залізниць

  • Поява змішаних банків у Бельгії

  • Розділ 9. ЗРОСТАННЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 1850-1914 pp.

  • Перехід від змішаних банків до розподілу банківських функцій між депозитними і комерційними банками у Франції

  • Континентальна, або "німецька", банківська модель

  • Роль банків у міжнародному русі капіталів

  • Інші типи кредитних установ

  • Розділ 10. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Інфляція

  • Неможливість повернення до стабільності

  • Розділ 11. ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД МІЖ ВІЙНАМИ

  • Зростання могутності держави

  • Відносини між банками та промисловістю

  • Банківська криза в Європі

  • Криза в Австрії і Німеччині

  • Падіння фунта стерлінгів і його вплив на країни Європи

  • Реформи 30-х років XX ст.

  • Розділ 12. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Грошові проблеми повоєнного періоду

  • Розділ 13. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІСЛЯ 1945 р.

  • Концентрація в банківській системі

  • Інтернаціоналізація і створення ринку євродоларів

  • Зміни в банківській системі, які відбулися наприкінці XX ст.

  • Загострення банківської конкуренції наприкінці XX ст.

  • Глобалізація банківської системи

  • Завдання наприкінці століття

  • Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

  • Маастрихтський договір

  • Тернистий шлях до Амстердама

  • Сценарій переходу до ЄВС

  • Юридичні засади використання євро

  • Банкноти і монети євро

  • Інструменти політики Європейського центрального банку

  • Типи операцій ЄЦБ на відкритому ринку

  • Євро та економічні оператори

  • Платіжні системи

  • Державні органи

  • Підприємства

  • РЕКОМЕНДОВАНА І ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА