Юридичні засади використання євро

Західноєвропейський банківський бізнес

Перехід до економічного і валютного союзу та введення євро обумовлюють серйозний перегляд юридичних норм, що регулюють кредитно-грошові відносини в країнах Європейського Союзу. Хоча положення Маастрихтського договору і є нормою прямої дії, вони занадто загальні для того, щоб забезпечити задовільне вирішення різноманітних юридичних проблем, що можуть виникнути в конкретній господарській ситуації в період переходу до ЕВС. До того ж основний договір Європейського Союзу — це акт публічного права. Для того щоб він почав працювати, необхідна його міцна і своєчасна прив'язка до норм цивільного права, насамперед у тому, що стосується використання євро. Європейська Комісія спробувала знайти підходи до вирішення цього завдання на основі норм звичайного права, що в західній юриспруденції має назву "грошовий кодекс" (lex monetae).

Додаткові юридичні норми, необхідні для нормального функціонування ЄВС, можна розподілити на дві групи: ті, що могли бути прийняті ще до створення ЄВС, у рамках Європейського Союзу в цілому, та ті, що мали специфічний характер і могли бути затверджені тільки після того, як буде відомий склад економічного і валютного союзу. Тому було вирішено піти шляхом прийняття Радою міністрів двох окремих регламентів. В одному з них зосереджено норми, що схвалені на основі ст. 235 Договору і є зобов'язальними на всій території ЄС; в іншому — норми, прийняті на основі ст. 109 1(4) і надалі закріплені в національному законодавстві країн — учасниць економічного і валютного союзу.

Регламентом, що базується на ст. 235, було вирішено такі питання:

• підтверджено конвертування "офіційного" ЕКЮ в євро в співвідношенні 1:1. Це положення поширювалось також на "приватний" ЕКЮ: якщо відповідними контрактами не передбачене інше, усі ЕКЮ, на які є посилання в приватних контрактах, прирівняно до "офіційного" ЕКЮ;

• підтверджено наступність усіх контрактів та інших юридичних інструментів у всіх аспектах, що випливають із введення євро;

• встановлено, що запровадження євро не може бути підставою для застосування принципу різкого порушення обставин, що виходить за межі загальноприйнятого ризику і потребує перегляду контрактів;

• заздалегідь сформульовані правила округлення і використання ставок конвертування, що офіційно оголошені 1 січня 1999 р. Ці ставки є шестизначними і не підлягають округленню чи скороченню.

Хоча Європейський Союз не має юрисдикції за межами території держав-членів, у керівних колах ЄС сподіваються, що економічні оператори та суди третіх країн будуть користуватись положенням регламенту, зокрема в тому, що стосується наступності контрактів.

У регламенті, що базується на ст. 109 1(4), головну увагу зосереджено на таких питаннях:

• юридичні гарантії рівноцінності євро і національних валют протягом перехідного періоду. Прийняте рішення мало складний характер. Починаючи з 1 січня 1999 р. з юридичного погляду національні валюти перестали бути самостійними і повноправними. Для того щоб забезпечити юридичну базу їх використання до кінця 2001 p., установлено, що протягом цього періоду евро буде існувати в кількох деноміна-ціях — власне євро і його десяткові частки (центи) і недесят-кові деномінації євро у формі національних грошових одиниць. На думку юристів ЄС, це забезпечить необхідні гарантії захисту рівноцінності євро і національних валют у судовому порядку;

• правило "ніякого примусу, ніяких заборон" як керівний принцип перехідного періоду. Регламентом встановлюється, що будь-які грошові одиниці — як євро, так і національні валюти — можуть використовуватися для створення нових юридичних інструментів, наприклад контрактів чи законів. Це, зокрема, означає, що сторони можуть використовувати будь-яку одиницю в контрактах, що укладаються ними. Єдине обмеження полягає в тому, що у всіх документах, які створюються на базі даного контракту (рахунках, балансах і т. д.), сторони зобов'язані використовувати ту грошову одиницю, що була ними обрана для основного контракту (тобто або національну валюту, або євро, але не те й інше одночасно);

• воля громадян використовувати чи не використовувати євро у відносинах з державними установами своєї країни. Національні уряди можуть сприяти громадянам у переході на євро, наприклад, при сплаті податків, але не мають права примушувати їх робити це, крім як на основі права ЄС;

• три винятки з правила "ніякого примусу, ніяких заборон". По-перше, дебітор має право переказати кошти на рахунок кредитора як у євро, так і в національній валюті за своїм вибором. Банк кредитора не має права не приймати платіж — він зобов'язаний це зробити і в разі потреби конвертувати одержану суму в іншу грошову одиницю. Це положення стосується платежів як усередині однієї країни, так і в межах економічного і валютного союзу в цілому. По-друге, уряд країни, що входить до ЄВС, має право реденомінувати свою заборгованість у національній валюті. По-третє, країни — учасниці ЄВС можуть вжити заходи для того, щоб дати змогу своїм організованим ринкам, наприклад фондовим біржам, змінити розрахункову одиницю, яку вони використовують.

У процесі визначення конверсійних співвідношень національних валют і встановлення паритету євро керівні органи

Європейського Союзу зустрілися з низкою складних та частково парадоксальних проблем. Перша з них — обмін ЕКЮ на євро.

Починаючи з моменту своєї появи, ЕКЮ був "кошиком" валют держав — членів Європейських Співтовариств. Кожні п'ять років склад "кошика" і частки окремих валют переглядалися залежно від змін економічних умов. Напередодні економічного і валютного союзу ЕКЮ був заморожений у 1994 р., тому сьогодні до складу "кошика" входять валюти дванадцяти, а не п'ятнадцяти держав — членів ЄС (рис. 1).

Перше ускладнення виникало в зв'язку з тим, що Мадридський саміт вирішив обміняти ЕКЮ на євро в співвідношенні 1:1. Однак з дванадцяти валют, що входять до складу "кошика" ЕКЮ, у зоні євро залишаться лише дев'ять. Зате до них додадуться ще дві валюти, що не враховувалися при визначенні паритету ЕКЮ.

Друге ускладнення пов'язане з положенням Маастрихтського договору про те, що створення єдиної валюти не ш>-винне змінити зовнішню цінність ЕКЮ. Чи означає це, що має залишитися незмінним співвідношення ЕКЮ і долара як головної зовнішньої валюти? Чи це положення варто розуміти буквально, як необхідність вибору такого паритету євро/ЕКЮ, що залишить незмінним його відношення до усіх без винятку валют? Як у цьому випадку бути з валютними курсами окремих національних валют, що мають бути пристосовані до незмінного зовнішнього обмінного співвідношення евро?

(DEM — німецька марка; GRD — грецька драхма; FRF — французький франк; LUF — люксембурзький франк; NLG — нідерландський гульден; ІЕР — ірландський фунт; ITL — італійська ліра; ESP — іспанська пезета; GBP — англійський фунт; PTE — португальський ескудо; ВІР — бельгійський франк; DKK — датська крона).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Західноєвропейський банківський бізнес» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Юридичні засади використання євро“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина I. БАНКІВСЬКА СПРАВА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

  • Розділ 2. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ГРЕЦЬКОМУ СВІТІ

  • Організація банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Державна банківська справа

  • Державні банки

  • Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ

  • Банківські операції

  • Організація діяльності банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Частина II. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ЄВРОПІ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ТА РАННЬОМУ СУЧАСНОМУ ПЕРІОДІ (476-1789)

  • Відродження банківської справи в Західній Європі

  • Виникнення приватної банківської справи

  • Відродження приватної банківської справи у сфері депозитів та жиротрансферів

  • Поява публічного депозиту та жирооперацій

  • Міжнародна банківська справа за часів домінування Італії

  • Вразливі альянси банків та монархів

  • Розділ 5. РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПІ У XVI I XVII ст.

  • Поширення приватних та державних депозитних і жирооперацій

  • Виникнення та фінансове значення ярмарків у Женеві в XV ст.

  • Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

  • Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.

  • Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.

  • Роль банкірів у зовнішній політиці Франції та Габсбургів

  • Великі державні банкрутства XVI і XVII ст.

  • Розділ 6. НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ.

  • Обмінний банк Амстердама в XVII ст.

  • Приватна банківська справа в Амстердамі в XVII ст.

  • Виникнення в Стокгольмі першої банкноти

  • Розлад державних фінансів Франції у XVIII ст.

  • Крах фінансової системи Джона Ло

  • Недорозвиненість банківської системи Англії у XVII і XVIII ст.

  • Банк Англії й виникнення центрального емісійного банку

  • Формування довгострокового державного кредиту в сучасному розумінні

  • Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.

  • Концентрація емісійної діяльності та надання банкнотам офіційного статусу

  • Поширення банківських грошей

  • Розділ 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

  • Вдосконалення британської моделі

  • Роль банків у будівництві залізниць

  • Поява змішаних банків у Бельгії

  • Розділ 9. ЗРОСТАННЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 1850-1914 pp.

  • Перехід від змішаних банків до розподілу банківських функцій між депозитними і комерційними банками у Франції

  • Континентальна, або "німецька", банківська модель

  • Роль банків у міжнародному русі капіталів

  • Інші типи кредитних установ

  • Розділ 10. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Інфляція

  • Неможливість повернення до стабільності

  • Розділ 11. ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД МІЖ ВІЙНАМИ

  • Зростання могутності держави

  • Відносини між банками та промисловістю

  • Банківська криза в Європі

  • Криза в Австрії і Німеччині

  • Падіння фунта стерлінгів і його вплив на країни Європи

  • Реформи 30-х років XX ст.

  • Розділ 12. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Грошові проблеми повоєнного періоду

  • Розділ 13. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІСЛЯ 1945 р.

  • Концентрація в банківській системі

  • Інтернаціоналізація і створення ринку євродоларів

  • Зміни в банківській системі, які відбулися наприкінці XX ст.

  • Загострення банківської конкуренції наприкінці XX ст.

  • Глобалізація банківської системи

  • Завдання наприкінці століття

  • Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

  • Маастрихтський договір

  • Тернистий шлях до Амстердама

  • Сценарій переходу до ЄВС

  • Юридичні засади використання євро
  • Банкноти і монети євро

  • Інструменти політики Європейського центрального банку

  • Типи операцій ЄЦБ на відкритому ринку

  • Євро та економічні оператори

  • Платіжні системи

  • Державні органи

  • Підприємства

  • РЕКОМЕНДОВАНА І ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА