Організація діяльності банків

Західноєвропейський банківський бізнес

Як і в грецькому світі, банки можна знайти в більшості випадків у містах та портах, зокрема на форумі, ринках та галереях. Місця, де працювали банкіри, до кінця III ст. мали назву таберна аргентарія чи нуммуларія. Але в IV ст. н. е. слово "таберна", яке означало будь-який магазин, стало застосовуватися для позначення продавців напоїв. Саме звідси пішов термін "таверна".

Основними меблями були стіл або прилавок (mеnsa), про які до нас дійшли чотири свідчення на камінні, що належать до II та III ст. н. е. і походять з Риму та Равенни. Цей меблевий предмет, за описами, був низьким столом; зовнішня сторона складалася з кількох панелей, деякі були прикрашені круглими медальйонами. Монети та мішки з грошима можна було збирати на столі, водночас джерела свідчать, що цей процес здійснювався на полиці з деревини справа від клієнта. Вона була завжди розташована нижче від самого столу, що, очевидно, свідчить про унеможливлення доступу до певних об'єктів, таких як гроші чи документи, нечесних очей. Щодо банкіра, то він завжди працював стоячи за своїм столом. Відповідно до грецьких текстів класичного періоду і писань IV ст. н. е., банкіри також стояли за своїми прилавками. Банкіри Риму, часто двоє, були, напевно, нуммуларіями. Слово "стіл" означало не тільки сам стіл (чи просто прилавок), а й банківську діяльність. Це відповідало грецькому слову трапеза, а сьогодні для цього використовують термін банк.

Похоронні пам'ятники нуммуларіїв показують баланс чи шкалу. Рельєфи також містять свідоцтва про мішки з грошима, фіски (flsciy корзини для грошей) і монетний прилавок. Цей інструмент, який не був відомий грецьким банкірам, складався з плоскої дошки, що стояла на круглих дошках, діаметр яких дорівнював розміру монети. Його використовували для швидкого перерахунку великих сум грошей. Він був досить великий для того, щоб банкір міг розкласти на ньому всі монети; коли всі зберігальні були заповнені, він міг вмістити на столі від 36 до 72 монет. Римські магістрати використовували такий інструмент для поширення грошей серед населення, про що свідчать сцени на арці Константина та на самих монетах. Загалом всі інструменти банкіра становили інструментум аргентарія (instrumentum argentarii). Банкіри латинського світу не використовували випробувальне каміння чи абак, однак, як і в Греції, Дім банкіра відігравав значну роль у здійсненні його операцій. Там він зберігав свої запаси готівки, запечатані депозити, головні книги (все це зберігалося у сундуках). Якщо дім не відповідав усім вимогам безпеки, банкір міг зняти для цього кімнату чи шафу у зберігальні.

Аргентарії та коактор аргентарії вели два реєстри. У першому вони фіксували письмово деталі аукціону, який організовували, надавали рахунки, які могли бути використані для стягнення податків. Другий, що використовувався як аргентаріями, так і нуммуларіями, мав вигляд рахункової книги для депозитів (раціон (ration) чи кодекс раціон (codex rationum)). Як і книги, що вели трапезити, реєстри мали вигляд журналу. Як і кодекс, вони складалися з кількох воскових дощечок, які разом формували єдине. Відомо, що з II ст. н. е. кодекс раціон міг також вестися на пергаменті. Такі книги могли використовувати у суді як докази. Коли клієнт банкіра був втягнений у судову справу, кредитор міг попросити аргентарія зробити виписку його рахунків, щоб показати суду, які операції цей клієнт справді проводив. Для того щоб виконати запит, банкір міг діяти трьома шляхами: зачитати свою книгу; надати копію; дозволити перевірку оригіналу (едере раціон, edere rationes). Якщо банкір цього не робив, справа могла повернутися проти нього. Щодо клієнта, то він мав поклястися, що не мав намірів продемонструвати головну книгу банкіра з метою завдати шкоди його репутації чи справі будь-яким шляхом. Аргентарій, який припинив свою діяльність, був зобов'язаний у разі потреби показати свої книги у місті, де він працював. Ця вимога стосувалася також і його найманців. Безумовно, римські банкіри вели готівкову книгу і для власних цілей, яка була відома як кодекс надходжень та видатків (codex accept et expensi). Так само робили і знамениті родини Риму. Книга не входила до раціону, і банкір не був зобов'язаний надавати її суду. Невідомо, чи вели римські банкіри велику рахункову книгу на кшталт банкірів середньовіччя.

У римських банкірів працював невеликий штат — від двох до п'яти осіб. Вони були рабами чи звільненими, але ніколи народженими вільними. У деяких випадках власник банку для управління від свого імені наймав агента — інститора (institor). Іноді акторами (actores) (агентами) ставали раби. Це означало, що вони отримали від свого власника повноваження, здійснювати виплати чи отримувати готівку. Інститор, як і актор, мав сплачувати рахунки власника банку чи його найманців. Аргентарії і нуммуларії несли за законом відповідальність за здійснювані їх персоналом операції за їх рахунками і могли бути об'єктом правових дій.

Наступний розділ:

Банкіри та банкрутства


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Західноєвропейський банківський бізнес» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація діяльності банків“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина I. БАНКІВСЬКА СПРАВА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

  • Розділ 2. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ГРЕЦЬКОМУ СВІТІ

  • Організація банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Державна банківська справа

  • Державні банки

  • Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ

  • Банківські операції

  • Організація діяльності банків
  • Банкіри та банкрутства

  • Частина II. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ЄВРОПІ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ТА РАННЬОМУ СУЧАСНОМУ ПЕРІОДІ (476-1789)

  • Відродження банківської справи в Західній Європі

  • Виникнення приватної банківської справи

  • Відродження приватної банківської справи у сфері депозитів та жиротрансферів

  • Поява публічного депозиту та жирооперацій

  • Міжнародна банківська справа за часів домінування Італії

  • Вразливі альянси банків та монархів

  • Розділ 5. РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПІ У XVI I XVII ст.

  • Поширення приватних та державних депозитних і жирооперацій

  • Виникнення та фінансове значення ярмарків у Женеві в XV ст.

  • Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

  • Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.

  • Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.

  • Роль банкірів у зовнішній політиці Франції та Габсбургів

  • Великі державні банкрутства XVI і XVII ст.

  • Розділ 6. НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ.

  • Обмінний банк Амстердама в XVII ст.

  • Приватна банківська справа в Амстердамі в XVII ст.

  • Виникнення в Стокгольмі першої банкноти

  • Розлад державних фінансів Франції у XVIII ст.

  • Крах фінансової системи Джона Ло

  • Недорозвиненість банківської системи Англії у XVII і XVIII ст.

  • Банк Англії й виникнення центрального емісійного банку

  • Формування довгострокового державного кредиту в сучасному розумінні

  • Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.

  • Концентрація емісійної діяльності та надання банкнотам офіційного статусу

  • Поширення банківських грошей

  • Розділ 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

  • Вдосконалення британської моделі

  • Роль банків у будівництві залізниць

  • Поява змішаних банків у Бельгії

  • Розділ 9. ЗРОСТАННЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 1850-1914 pp.

  • Перехід від змішаних банків до розподілу банківських функцій між депозитними і комерційними банками у Франції

  • Континентальна, або "німецька", банківська модель

  • Роль банків у міжнародному русі капіталів

  • Інші типи кредитних установ

  • Розділ 10. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Інфляція

  • Неможливість повернення до стабільності

  • Розділ 11. ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД МІЖ ВІЙНАМИ

  • Зростання могутності держави

  • Відносини між банками та промисловістю

  • Банківська криза в Європі

  • Криза в Австрії і Німеччині

  • Падіння фунта стерлінгів і його вплив на країни Європи

  • Реформи 30-х років XX ст.

  • Розділ 12. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Грошові проблеми повоєнного періоду

  • Розділ 13. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІСЛЯ 1945 р.

  • Концентрація в банківській системі

  • Інтернаціоналізація і створення ринку євродоларів

  • Зміни в банківській системі, які відбулися наприкінці XX ст.

  • Загострення банківської конкуренції наприкінці XX ст.

  • Глобалізація банківської системи

  • Завдання наприкінці століття

  • Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

  • Маастрихтський договір

  • Тернистий шлях до Амстердама

  • Сценарій переходу до ЄВС

  • Юридичні засади використання євро

  • Банкноти і монети євро

  • Інструменти політики Європейського центрального банку

  • Типи операцій ЄЦБ на відкритому ринку

  • Євро та економічні оператори

  • Платіжні системи

  • Державні органи

  • Підприємства

  • РЕКОМЕНДОВАНА І ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА