Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

Західноєвропейський банківський бізнес


План комітету Делора


Успіхи європейської валютної системи органічно вписувалися в тканину безпрецедентного підйому західноєвропейської інтеграції в другій половині XX ст. Разом з тим у міру здійснення "проекту-1992" ставало зрозумілим, що співробітництво держав — членів ЄС у валютній сфері починає відставати від економічної інтеграції. Переваги спільного ринку не могли бути цілком реалізовані, доки зберігалися значні витрати на конвертування й обмін валют та ризики, пов'язані з коливаннями обмінних курсів. Усунення цієї аномалії полегшувалося тим, що в той час не спостерігалося ніякого антагонізму в розвитку економічної та валютної інтеграції. Стабільність європейської валютної системи давала всі підстави вважати, що вона може плавно перерости в економічний і валютний союз (ЕВС).

Ця ідея буквально витала в повітрі. Творці європейської валютної системи — колишній канцлер ФРН Гельмут Шмідт і колишній президент Франції Валері Жіскар Д'Естен — нагадали про себе, заснувавши наприкінці 1986 р. Комітет за валютний союз у Європі, в який ввійшли переважно відставні політики й колишні керівники центральних банків. У квітні 1988 р. Комітет опублікував докладні пропозиції щодо механізму союзу та Європейського центрального банку. З ініціативи Комітету була створена Асоціація за валютний союз у Європі, що об'єднала представників багатьох великих корпорацій.

В офіційних колах ЄС рух на користь створення ЕВС розпочався трохи парадоксально. У січні 1988 р. Едуард Балла-дюр, на той час міністр фінансів Франції, надіслав меморандум своїм колегам по Екофіну, у якому містилася різка критика з приводу несправедливості в розподілі витрат валютних інтервенцій. У кінцевому підсумку, писав Балладюр, платити доводиться центральному банку тієї країни, валюта якої знаходиться на нижчій межі коливань, хоча таке положення дуже часто складається не з її вини, а у зв'язку з бездіяльністю тих країн, що мають хронічні надлишки на своїх платіжних балансах. До того ж ці надлишки ставлять західноєвропейські валюти в невигідне положення стосовно американського долара (саме в цей час відбувалося чергове велике падіння курсу американської валюти, що погіршувало конкурентні позиції західноєвропейських товарів).

З аналогічними претензіями виступив також італійський міністр казначейства Джуліано Амато. Він звернув увагу на те, що структурний надлишок платіжного балансу ФРН позбавляє інші нації потенціалу зростання, і виступив за вживання заходів спрямованих на усунення цього надлишку, якщо буде потрібно, за допомогою нової ревальвації марки.

Здавалося б, що конфлікт між ФРН і її найбільшими партнерами по ЄС неминучий. Однак цього не відбулося. Західнонімецькі керівники винахідливо відреагували на критику. Міністр закордонних справ ФРН Ганс-Дітрих Геншер розіслав своїм колегам меморандум за назвою "Європейський валютний простір і Європейський центральний банк". Цей документ ознаменував крутий поворот у політиці ФРН у питаннях валютної інтеграції. Якщо раніше офіційні особи в Бонні і Франкфурті-на-Майні незмінно підкреслювали, що передумовою успішної валютної інтеграції є зближення економік і економічної політики країн-учасниць, то в документі Геншера вперше було висловлено думку про те, що, навпаки, саме монетарні чинники — єдина валюта і Європейський центральний банк (ЄЦБ) — стануть каталізатором економічної конвергенції, про що вже давно йшлося в Парижі. Геншер пішов назустріч Франції також у двох інших важливих питаннях валютної інтеграції: він висловився за подальше рішуче скорочення залежності Західної Європи від американського долара і поступове перетворення ЕКЮ в єдину валюту економічного і валютного союзу. Остання пропозиція була покликана заспокоїти тих, хто побоювався, що валютний союз буде просто ширмою для встановлення панування західнонімецької марки на всьому просторі Європейських Співтовариств.

Передбачаючи неминучу критику на свою адресу з боку політичних та фінансових кіл ФРН з приводу "здачі позицій", Геншер поспішив роз'яснити, що у відповідь на ці поступки партнери ФРН по ЄС повинні будуть прийняти строго німецьку модель Європейського центрального банку. Цей стовп економічного і валютного союзу має бути цілком незалежним як від національних урядів, так і від керівних органів Європейських Співтовариств. Емісія буде жорстко відокремлена від фінансування як національних, так і коммунітар-них бюджетних дефіцитів. Вищим пріоритетом його політики стане стабільність цін. Іншими словами, Європейський центральний банк — це... Бундесбанк, що діє в загальноєвропейському масштабі. Керівні принципи його діяльності будуть узаконені "Європейською великою хартією стабільності", прийнятою всіма державами — членами ЄС.

Геншер запропонував невідкладно обговорити на черговому засіданні Європейської Ради в Ганновері ідею створення невеликої групи з 5—7 незалежних експертів для проробки всього комплексу питань, пов'язаних із розвитком європейського валютного простору. Ця організаційна пропозиція була прийнята главами держав і урядів, але в істотно видозміненій формі. Справа в тому, що найбільші заперечення ідея створення економічного й валютного союзу зустріла з боку керівників центральних банків. Для того щоб нейтралізувати їхній опір і перетворити із супротивників у союзників і навіть однодумців, тодішній канцлер ФРН Гельмут Коль і голова Комісії Європейських Співтовариств Жак Делор висунули дуже оригінальну пропозицію: доручити розробку ідеї економічного і валютного союзу... керівникам центральних банків країн — членів ЄС, тобто тим, хто мав у майбутньому приймати ключові практичні рішення, що стосуються створення БВС. При цьому малося на увазі, що центральні банкіри будуть працювати особисто, не залучаючи помічників експертів і несучи персональну відповідальність за розроблені ними рекомендації.

Політичні лідери "дванадцяти" підтримали цю пропозицію. Було вирішено поставити на чолі "Комітету для вивчення питання про економічний і валютний союз" Жака Делора і ввести до складу комісії, крім керівників центральних банків трьох незалежних експертів і ще одного представника Комісії ЄС.

Склад комітету дав змогу виробити незалежні, висококваліфіковані й прагматичні рекомендації, не обтяжені ані надмірною політизованістю, ані зайвим академізмом. На роботу комітету, безсумнівно, мала великий вплив особистість його голови.

У квітні 1989 р. комітет Делора подав свою доповідь Раді Екофіну. На тлі відомих (і значних) розбіжностей між урядами країн — членів ЄС з цього питання винятково важливе значення мало те, що доповідь була прийнята одноголосно. Отже, усі наступні дебати мали відбуватися під знаком уже досягнутої згоди між керівниками центральних банків з принципових питань, пов'язаних зі створенням БВС. Це великою мірою визначило наступний успіх прихильників союзу.

Природно, що комітет Делора розпочав свою роботу з критичного огляду попередніх спроб створення економічного і валютного союзу. У результаті в його рекомендаціях були наявні як елементи наступності з пропозиціями попередників, так і дуже важливі новації. Вони увібрали в себе і накопичений практичний досвід, і великі зміни в теорії валютної інтеграції.

Щодо кінцевої мети валютного союзу, то зовні тут простежується майже повна ідентичність з доповіддю Вернера. Комітет Делора також висловився за:

• повну лібералізацію руху капіталів;

• повну інтеграцію фінансових ринків;

• повну і необоротну конвертованість усіх валют, засновану на фіксації валютних паритетів, що не підлягають перегляду. Остання мала бути досягнута шляхом скасування лімітів коливань усередині європейської валютної системи і в кінцевому підсумку заміни національних валют єдиною валютою.

Критики доповіді справедливо звернули увагу на архаїчність і безкрилість цього визначення. Повна конвертованість валют давно вже стала фактом і без валютного союзу, причому в її необоротності не було ніяких сумнівів. Рішення про повну лібералізацію руху капіталів уже здійснювалося в рамках програми єдиного ринку. Щодо фіксації обмінних курсів, то вона уявлялася як проста жорсткість правил їхніх коливань у рамках європейської валютної системи.

Отже, наступність щодо доповіді Вернера явно не пішла на користь доповіді Делора. її більш сильною стороною виявилися принципово нові положення, що торкались співвідношення між валютним і економічним союзом.

Хоча наведене в доповіді Делора визначення валютного союзу витримано в дусі "монетаризму", комітет Делора віддав належне і "економізму". У доповіді підкреслювалося, що валютний союз нерозривно пов'язаний з економічним союзом, що заснований на чотирьох основних елементах:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Західноєвропейський банківський бізнес» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина I. БАНКІВСЬКА СПРАВА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

  • Розділ 2. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ГРЕЦЬКОМУ СВІТІ

  • Організація банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Державна банківська справа

  • Державні банки

  • Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ

  • Банківські операції

  • Організація діяльності банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Частина II. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ЄВРОПІ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ТА РАННЬОМУ СУЧАСНОМУ ПЕРІОДІ (476-1789)

  • Відродження банківської справи в Західній Європі

  • Виникнення приватної банківської справи

  • Відродження приватної банківської справи у сфері депозитів та жиротрансферів

  • Поява публічного депозиту та жирооперацій

  • Міжнародна банківська справа за часів домінування Італії

  • Вразливі альянси банків та монархів

  • Розділ 5. РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПІ У XVI I XVII ст.

  • Поширення приватних та державних депозитних і жирооперацій

  • Виникнення та фінансове значення ярмарків у Женеві в XV ст.

  • Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

  • Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.

  • Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.

  • Роль банкірів у зовнішній політиці Франції та Габсбургів

  • Великі державні банкрутства XVI і XVII ст.

  • Розділ 6. НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ.

  • Обмінний банк Амстердама в XVII ст.

  • Приватна банківська справа в Амстердамі в XVII ст.

  • Виникнення в Стокгольмі першої банкноти

  • Розлад державних фінансів Франції у XVIII ст.

  • Крах фінансової системи Джона Ло

  • Недорозвиненість банківської системи Англії у XVII і XVIII ст.

  • Банк Англії й виникнення центрального емісійного банку

  • Формування довгострокового державного кредиту в сучасному розумінні

  • Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.

  • Концентрація емісійної діяльності та надання банкнотам офіційного статусу

  • Поширення банківських грошей

  • Розділ 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

  • Вдосконалення британської моделі

  • Роль банків у будівництві залізниць

  • Поява змішаних банків у Бельгії

  • Розділ 9. ЗРОСТАННЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 1850-1914 pp.

  • Перехід від змішаних банків до розподілу банківських функцій між депозитними і комерційними банками у Франції

  • Континентальна, або "німецька", банківська модель

  • Роль банків у міжнародному русі капіталів

  • Інші типи кредитних установ

  • Розділ 10. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Інфляція

  • Неможливість повернення до стабільності

  • Розділ 11. ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД МІЖ ВІЙНАМИ

  • Зростання могутності держави

  • Відносини між банками та промисловістю

  • Банківська криза в Європі

  • Криза в Австрії і Німеччині

  • Падіння фунта стерлінгів і його вплив на країни Європи

  • Реформи 30-х років XX ст.

  • Розділ 12. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Грошові проблеми повоєнного періоду

  • Розділ 13. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІСЛЯ 1945 р.

  • Концентрація в банківській системі

  • Інтернаціоналізація і створення ринку євродоларів

  • Зміни в банківській системі, які відбулися наприкінці XX ст.

  • Загострення банківської конкуренції наприкінці XX ст.

  • Глобалізація банківської системи

  • Завдання наприкінці століття

  • Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ
  • Маастрихтський договір

  • Тернистий шлях до Амстердама

  • Сценарій переходу до ЄВС

  • Юридичні засади використання євро

  • Банкноти і монети євро

  • Інструменти політики Європейського центрального банку

  • Типи операцій ЄЦБ на відкритому ринку

  • Євро та економічні оператори

  • Платіжні системи

  • Державні органи

  • Підприємства

  • РЕКОМЕНДОВАНА І ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА