Неможливість повернення до стабільності

Західноєвропейський банківський бізнес

В усіх воюючих країнах потреби у фінансуванні війни призвели до безпрецедентних і масивних трансферів цілої низки банківських послуг у межах кредитування уряду й фінансування місцевої влади. Якщо інфляція зменшувала національну заборгованість, то грошова нестабільність додавала проблем іноземним фондовим біржам, дестабілізувала банківську і фінансову інфраструктуру та припинила реформування економіки в Європі. Суперечки між союзникамипереможцями з приводу організації миру тільки загострювали економічну та фінансову кризу.

На розвиток банківської системи та роль банків на національному і міжнародному рівнях вирішальний вплив мали два чинники. Насамперед домінуючі позиції в світових фінансах зайняли Сполучені Штати Америки, які з дебітора перетворилися на кредитора Європи. Відмова США відстрочити борги союзників збільшила тиск Англії і, особливо, Франції на Німеччину щодо сплати значної частини репарацій. Знадобилося десять років, щоб умовити США погодитись прив'язати сплату боргів союзників до сплати репарацій, а інтервали, через які сплачувалися репарації, значно погіршували міжнародні відносини. Криза в цій сфері спалахнула в 1923 p., коли уряд Пуанкаре отримав згоду Бельгії на окупацію Руру для безпосередньої сплати репарацій за Версальським мирним договором. Уряд Німеччини відповів на це "пасивним протистоянням", спровокувавши, таким чином, свою поразку в процесі. Девальвація марки відбувалася надзвичайними темпами, і до 15 листопада 1923 р. золотий паритет марки становив не більше однієї трильйонної показника 1914 p., індекс цін при цьому зріс у 750 млрд разів щодо аналогічного показника 1914 р.

Під тиском Сполучених Штатів Америки передати проблему репарацій на розгляд комісії експертів було досягнуто компромісу між союзниками та Німеччиною через План Дауеса, який заклав передумови монетарного та фінансового реформування Європи і наділив банки винятковим впливом у міжнародних відносинах на багато років. Метою Плану Дауеса було відновити сплату репарацій через п'ять років, а для цього надати великий міжнародний кредит та впровадити монетарну стабілізацію в Німеччині. Успіх Плану сприяв припливу в Німеччину іноземного капіталу, насамперед американського, та поступовому відновленню економіки.

Другим важливим чинником розвитку повоєнних фінансів була схильність європейських лідерів повернутися до довоєнної рівноваги. Доповідь Канліффа, зроблена в 1919 р. у Британії, висловила традиційну у всій Європі мудрість, що повернення до фінансової стабільності потребує повернення золотого стандарту на довоєнному паритеті долара та стерлінга. Це переконання ґрунтувалось на ілюзії, що інфляція е тимчасовим явищем, яке при поверненні до ринкової економіки зникне. Повернення до довоєнного монетарного устрою з меншими рівнями емісії банкнот та меншим державним боргом у поєднанні з жорсткою дисконтною політикою зменшило б інфляцію та повернуло б економіку до стану внутрішньої та зовнішньої рівноваги.

Цей сценарій не враховував трансформацій, що відбулися на світовому ринку, та проблеми конкурентоспроможності цін європейських експортерів. Сподіваючись зберегти ключову роль Лондона у світових фінансах, уряд Британії впроваджував політику систематичної дефляції, яку жорстко критикував економіст Дж.М. Кейнс.

За ініціативою британського прем'єра Ллойда Джорджа, представники різних країн Європи зустрілися в Каннах, а потім у Генуї в квітні та травні 1922 p., де визначили засади функціонування золотодевізного стандарту. Відтепер не тільки золото, а й валюти, конвертовані в золото, могли складати резерви для забезпечення національних валют. Зовнішня конвертованість мала підтримуватися так, як і раніше. Кожна країна сама визначала курс своєї валюти або на основі паритетів, що існували до 1914 p., або через встановлення нового золотого паритету та валютних девальвацій.

До старого золотого паритету повернулася тільки Велика Британія — у квітні 1925 р. Грошова стабілізація на континенті була каменем спотикання інтересів, що значно заважало розвитку міжнародних валютних ринків та міжнародної торгівлі. Суперечки здебільшого точилися навколо паритетів, які треба встановити. Однак у будь-якому разі повернення до золотого паритету відбувалося завжди зі зниженням.

Після фактичного банкрутства Німеччина стала першою країною, що повернулася до золотого стандарту. В жовтні 1923 р. після падіння марки уряд Німеччини створив нову валюту, рентмарку, що гарантувалася заставою німецького сільського господарства та промисловості. Цей захід був впроваджений на деякий час для повернення впевненості та одужання економіки. Емісія рентмарок жорстко контролювалася. Уряд також провадив жорстку бюджетну й кредитну політику.

Міжнародна позика у 800 млн золотих марок, що було частиною Плану Дауеса, сприяла поверненню до золотого стандарту та створенню рейхсмарки, яка замінила рентмарку ЗО серпня 1924 р. та гарантувала Рейхсбанку монополію емісії банкнот. Новий Рейхсбанк коштував 1 трлн паперових марок, звільнивши німецький уряд від боргів та розчарувавши власників цінних паперів національного боргу Німеччини.

Повернення до конвертованості валюти Австрії за допомогою Ліги Націй сприяло стабілізації валют Бал панських країн.

У Бельгії та Франції спроби досягти стабілізації відбувалися паралельно, проте врешті-решт конвертованість була досягнута в різні періоди: в 1926 р. — в Бельгії та в 1928 р. — у Франції. При цьому не обійшлося без конфліктів між банківською сферою та урядом. В той час як Італія в 1927 р. стабілізувала ліру на рівні 1/3 показника 1913 p., цей показ* ник у Бельгії становив 1/7, у Франції — 1/5 довоєнного паритету.

Надзвичайне бажання повернутися до минулого, тобто до фінансового лібералізму, призвело до значних розбіжностей між теорією та практикою реформування Європи, яке часто відбувалося далеко не ліберальними шляхами. Це поставило під сумнів факт існування двох провідних фінансових центрів — Нью-Йорка та Лондона, де рішення приймалися, виходячи з національних політичних інтересів, без урахування міжнародної кон'юнктури. Багато сучасників не розуміють наскільки процвітання Європи залежало від американського капіталу. В 20-х роках XX ст. мало хто схвалював нестійке реформування, "епоха золота" минула назавжди.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Західноєвропейський банківський бізнес» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Неможливість повернення до стабільності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина I. БАНКІВСЬКА СПРАВА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

  • Розділ 2. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ГРЕЦЬКОМУ СВІТІ

  • Організація банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Державна банківська справа

  • Державні банки

  • Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ

  • Банківські операції

  • Організація діяльності банків

  • Банкіри та банкрутства

  • Частина II. БАНКІВСЬКА СПРАВА В ЄВРОПІ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ ТА РАННЬОМУ СУЧАСНОМУ ПЕРІОДІ (476-1789)

  • Відродження банківської справи в Західній Європі

  • Виникнення приватної банківської справи

  • Відродження приватної банківської справи у сфері депозитів та жиротрансферів

  • Поява публічного депозиту та жирооперацій

  • Міжнародна банківська справа за часів домінування Італії

  • Вразливі альянси банків та монархів

  • Розділ 5. РОЛЬ ТРАДИЦІЙ У РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ЄВРОПІ У XVI I XVII ст.

  • Поширення приватних та державних депозитних і жирооперацій

  • Виникнення та фінансове значення ярмарків у Женеві в XV ст.

  • Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст.

  • Домінування італійців на ярмарках Ліона у XVI ст.

  • Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст.

  • Роль банкірів у зовнішній політиці Франції та Габсбургів

  • Великі державні банкрутства XVI і XVII ст.

  • Розділ 6. НОВІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ЄВРОПІ.

  • Обмінний банк Амстердама в XVII ст.

  • Приватна банківська справа в Амстердамі в XVII ст.

  • Виникнення в Стокгольмі першої банкноти

  • Розлад державних фінансів Франції у XVIII ст.

  • Крах фінансової системи Джона Ло

  • Недорозвиненість банківської системи Англії у XVII і XVIII ст.

  • Банк Англії й виникнення центрального емісійного банку

  • Формування довгострокового державного кредиту в сучасному розумінні

  • Частина ІІІ. БАНКИ ЄВРОПИ В XIX і XX ст.

  • Концентрація емісійної діяльності та надання банкнотам офіційного статусу

  • Поширення банківських грошей

  • Розділ 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.

  • Вдосконалення британської моделі

  • Роль банків у будівництві залізниць

  • Поява змішаних банків у Бельгії

  • Розділ 9. ЗРОСТАННЯ, КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 1850-1914 pp.

  • Перехід від змішаних банків до розподілу банківських функцій між депозитними і комерційними банками у Франції

  • Континентальна, або "німецька", банківська модель

  • Роль банків у міжнародному русі капіталів

  • Інші типи кредитних установ

  • Розділ 10. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Інфляція

  • Неможливість повернення до стабільності
  • Розділ 11. ТРАНСФОРМАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД МІЖ ВІЙНАМИ

  • Зростання могутності держави

  • Відносини між банками та промисловістю

  • Банківська криза в Європі

  • Криза в Австрії і Німеччині

  • Падіння фунта стерлінгів і його вплив на країни Європи

  • Реформи 30-х років XX ст.

  • Розділ 12. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

  • Грошові проблеми повоєнного періоду

  • Розділ 13. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ПІСЛЯ 1945 р.

  • Концентрація в банківській системі

  • Інтернаціоналізація і створення ринку євродоларів

  • Зміни в банківській системі, які відбулися наприкінці XX ст.

  • Загострення банківської конкуренції наприкінці XX ст.

  • Глобалізація банківської системи

  • Завдання наприкінці століття

  • Розділ 14. СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

  • Маастрихтський договір

  • Тернистий шлях до Амстердама

  • Сценарій переходу до ЄВС

  • Юридичні засади використання євро

  • Банкноти і монети євро

  • Інструменти політики Європейського центрального банку

  • Типи операцій ЄЦБ на відкритому ринку

  • Євро та економічні оператори

  • Платіжні системи

  • Державні органи

  • Підприємства

  • РЕКОМЕНДОВАНА І ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА