Хоча банки та страхові компанії належать до фінансового сектору, характер діяльності і механізми державного регулювання їх роботою істотно різняться. Насамперед, кількість страховиків істотно перевищує кількість банків, СК діють більш роззосереджено, порівняно із комерційними банками, істотно відрізняється і порядок формування показників фінансової звітності досліджуваних суб'єктів. У зв'язку з цим реалізація завдань дослідження значно ускладнюється, й щоб забезпечити якнайширше висвітлення прозорості фінансових потоків банків та СК потрібно вдатись до прийомів агрегування, принаймні, по відношенню до страховиків. Одним із способів агрегації чималого обсягу інформації про діяльність СК є територіальний аспект. В результаті здійснення такого напрямку досліджень стане можливим виявити регіони розташування СК, найбільш небезпечні щодо активізації тіньової діяльності. Це дозволить диференціювати цілі та інструменти регулюючого впливу як на рівні первинного фінансового моніторингу, так і на загальнодержавному рівні. Пріоритетність територіального принципу під час обґрунтування напрямків покращення державного регулювання легалізацією фінансових потоків випливає із результатів досліджень обсягів тіньового обороту в розрізі регіонів України та потенційної схильності населення щодо участі у нелегальних фінансових операціях.
В Законі України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 6-6, ст. зо; 2003 р., № 1, ст. 2, № 14, ст. 104; 2006 р., № 26, ст. 358; 2006 р., № 12, ст. 100, №35, ст. 296) зазначається, що "Національний банк України при здійсненні нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Однак критерії перевірки комерційних банків на предмет здійснення тіньових фінансових потоків в достатній мірі не визначено жодним регуляторним актом. Певною мірою це пояснюється складністю відстеження руху тіньових потоків, внаслідок чого доводиться вдаватись лише до оцінювання нелегального фінансового обороту виключно непрямим методами. Однак і цей напрямок удосконалення регуляторної політики опрацьовано ще не в достатній мірі. зокрема, причетність фінансових установ до нелегальних операцій з відмивання доходів, може свідчити стабільно тривала неефективна робота фінансової установи. Крім того, переважна більшість заплутаних шахрайських схем, спрямованих на виведення грошових коштів з легального обороту, передбачає багаторазовий перерахунок коштів між фінансовими установами — банками й страховиками, що врешті решт завершується банкрутством одного чи кількох учасників ланцюга. Тому система індикативного регулювання грошових потоків фінансового сектору має ґрунтуватись на нормативах фінансової стійкості банків та страховиків, обґрунтування яких надається у даному дослідженні.
Пропонуємо в ролі опосередкованого індикатору безрезультативної роботи використовувати акселератор банківського капіталу - тобто його приросткову рентабельність Ak. Обчислити цей показник можна за наступною формулою:
(2.10)
де ∆П та ∆K — відповідно зміни чистого прибутку та власного капіталу банку;
Пt, Пt-1 - чистий прибуток комерційного банку у звітному та попередньому періодах, які у відповідності із цілями дослідження співпадають із місяцями року;
Кt, Кt-1 — власний капітал комерційного банку у звітному та попередньому місяцях.
Обраний показник характеризує динамічні зміни ефективності роботи банку, таким чином відображаючи ефективність системи менеджменту, а саме результативність реакцій на зміни умов зовнішнього середовища. Крім того, акселератор може розглядатись як безрозмірна величина, або ж як кількість гривень (чи копійок) додаткового прибутку, отримуваного з кожної додаткової гривні власного капталу банку (грн./грн. або коп./грн. - у такому випадку до формули потрібно додатково ввести співмножник 100). Цим нівелюється вплив інфляційного чинника на вартість грошей, а тому забезпечується зіставність значень акселератору, розрахованих за різні проміжки часу. Оскільки приросткова рентабельність банківського капіталу є відносною величиною. її можна застосовувати для порівняння між собою різних фінансових установ, незалежно від розміру активів, кредитного портфеля, обсягів залучених депозитів і отриманого прибутку, позиції в рейтингах НБУ. Проте нехтувати перерахованими показниками банків не слід навпаки, слід встановити залежності між офіційними показниками вітчизняної банківської системи та динамічним індикатором ефективності використання ресурсів. На підставі встановлених оцінок можливо опосередковано встановити рівень прозорості здійснюваних фінансових операцій та розробити певні фінансові нормативи, порушення яких вимагатиме посилення державного фінансового моніторингу за вітчизняною банківською системою.
Різноспрямованість фінансових потоків комерційних банків на тлі різного рівня ефективності внутрішнього менеджменту виявляється в тому, що акселератор набуватиме як додатних, так і від'ємних значень (табл. 2.11). Отже чинники зміни приросткової рентабельності капіталу можуть опосередковано свідчити про збільшення чи зменшення руху нелегальних фінансових потоків через рахунки певного банку. Загалом відстежити та зупинити всі нелегальні фінансові операції неможливо, однак насамперед прискіпливої уваги вимагають ті банки, діяльність яких є усталено збитковою при одночасній втраті фінансової стійкості.
В масштабах національної економіки збитковість комерційних банків і недотримання нормативів ризиковості капіталу загрожує активізацією рецесійних тенденцій: неспроможності економічного розвитку через брак фінансових ресурсів, згортання кредитування реального сектору, збільшення витрат держбюджету на порятунок фінансової системи. Одночасно збитковість банків, як і будь-яких ділових підприємств виявляється у послабленні їх податкової спроможності — тобто доходи держбюджету будуть скорочуватись через зниження податкових надходжень. З цих міркувань до категорії ризикових банків слід віднести ту їх частину, яка матиме тенденцію до скорочення прибутку. В групі ризикових банків варто виокремити підгрупу фінансових установ із підвищеним ризиком активізації тіньової діяльності, що виявлятиметься в одночасному скороченні і чистого прибутку, і власного капіталу.
Таблиця 2.11
Інтерпретація значень приросткової рентабельності банківського капіталу
| 1 | зростання | зниження | від'ємні | Висока ефективність зумовлена підвищенням ризику втрати фінансової стабільності |
| 2 | зростання | зростання | додатні | Адекватність реакції на зміни умов довколишнього оточення, рівень адаптації додатково уточнюється в залежності від величини акселератору якщо Ак < 1. рівень низький, зростання банку здійснюється екстенсивним шляхом, якщо Ак > 1, рівень високий, зростання банку здійснюється інтенсивним шляхом |
| 3 | зниження | зростання | від'ємні | Неефективність використання капіталу, що викликає сумнів щодо ефективності системи менеджменту, або не непрозорості фінансових операцій |
| 4 | зниження | зниження | додатні | Вкрай низька результативність фінансового управління, причому скорочення значень обсягів капіталу та фінансових результатів може пояснюватись збільшенням тіньових оборотів |
Оскільки при виконанні аналізу передумов зміни приросткової рентабельності банківського капіталу використано показники приросту капіталу та фінансового результату, то рівень ризику причетності банку до тіньових фінансових потоків можна виявити як для випадків збиткової діяльності, так і для прибуткової.
Таким чином, на підставі складових акселератору банківського капіталу можна визначити категорії ризиковості банків щодо посилення тіньових фінансових потоків:
• 1. Дуже високий — щомісяця у банку скорочується і обсяг власного капіталу, і показник фінансового результату.
• 2. Високий - власний капітал банку зростає, а чистий прибуток знижується.
• 3. Середній - і власний капітал, і фінансовий результат банку зростають, хоча у різній мірі.
Обґрунтування національних нормативів ризиків участі банків у тіньових потоках слід здійснювати, по-перше, з урахуванням їх фінансових результатів та ресурсної бази, по-друге, на підставі пропорцій між використаними ресурсами і досягнутими результатами, тобто фінансових коефіцієнтів, по-третє, враховуючи позиції банків у рейтингах НБУ. Цим насамперед буде забезпечено об'єктивність оцінювання надійності вітчизняної фінансової системи. Необхідність врахування позиції банка у системі рейтингів НБУ пояснюється такими обставинами:
• 1. Найкрупніші банки, що посідають верхні сходинки рейтингів із більшою мірою впевненості можуть бути віднесені до категорії менш ризикованих. Однак така думка може виявитись хибною - імідж "надійного банку" може стати вдалим прикриттям для проведення нелегальних операцій у великих масштабах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків“ на сторінці 1. Приємного читання.
