З метою прискорення легалізації "темно-сірої" економіки і переходу її суб'єктів з легальну, офіційну економіку, у [зо] реалізувати запропоновано низку заходів:
$економіко-правову інвентаризацію існуючих проявів так званих "тіньових" правопорушень з подальшою декриміналізацією більшості з них залежно від ступеня їхньої соціально-економічної небезпеки;
• пом'якшити і диференціювати штрафні санкції і покарання за несуттєві правопорушення;
• підвищити ефективність захисту прав власності та інтересів підприємців з боку державної влади, усунути існуючі дискримінаційні елементи, що на цей час мають місце в чинному законодавстві;
• суттєво спростити процедури реєстрації, звітності, врегулювання податкових і митних питань, скоротити мережу від повідних інстанцій, а також кількість обов'язкових відвідувань підприємців різноманітними комісіями та інспекціями;
• створити правове поле цивілізованих стосунків держслужбовців і підприємців, налагодити правову та організаційно-кадрову роботу з метою підвищення рівня професіоналізму та посилення відповідальності працівників державного апарату. Правові засоби боротьби з тіньовою економікою повинні включати також законодавчі акти щодо попередження зловживань і злочинності на ринку цінних паперів, про джерела походження первинного (стартового) капіталу тощо.
"Кримінально-чорна" та "криваво-чорна" складові тіньової економіки являють собою її найнебезпечніші, неприховано злочинні форми, існування яких завдає суспільству величезної економічної і моральної шкоди. З тіньовою економікою тісно пов'язана проблема корупції. На нашу думку, для подолання цих критично загрозливих явищ потрібне, передусім, ліквідувати зони правового вакууму, що провокують поширення "тінізації" і криміналізації вітчизняної економіки, не дають можливості притягувати до відповідальності за злочини, скоєні у сфері ринкових відносин.
Інструментальні засоби державного механізму детінізації економіки через фінансові установи можна поділити на дві категорії:
• орієнтовані на удосконалення внутрішнього контролю прозорості операцій з грошовими коштами, тобто на внутрішнє середовище компаній;
• спрямовані на легалізацію фінансових потоків між суб'єктами національної економіки, тобто на зовнішнє середовище компаній.
Тільки комплексне, взаємоузгоджене застосування заходів внутрішнього та зовнішнього контролю легальності фінансових потоків може стати дієвим засобом зниження обсягів тіньових грошових потоків у загальноекономічному масштабі. Тому з метою поліпшення державної політики детінізації фінансових потоків слід розглянути обидва типи механізмів детінізації банків та страховиків.
Вже зазначалося, що відмивання грошей — термін, який використовується для характеристики способів, методів і процесів, пов'язаних із переведенням отриманих нелегальним або кримінальним шляхом коштів в інші активи у такий спосіб, аби приховати їхнє справжнє походження, приналежність, або інші фактори, що можуть впливати на правопорушення [190, с. 237—248]. Основною метою відмивання грошей є узаконювання доходу, отриманого таким шляхом.
Як показує світова практика у шахрайських схемах зазвичай використовується механізм здійснення основних банківських операцій — кредитних, депозитних, розрахунково-платіжних, підриваючи тим самим основи функціонування фінансової установи [190, с. 9—13]. Злочини при здійсненні розрахунково-платіжних операцій мають найвищу питому вагу у структурі банківської злочинності та характеризуються високим рівнем матеріального збитку, який завдається банкам. За статистикою, майже 70% злочинів у банківській сфері здійснюється або винятково співробітниками банку, або за їхньої активної участі. Світова фінансова криза додала підстав для активізації банківського шахрайства та появи нових кримінальних ризиків. У банківській сфері злочини частіше відбуваються у збанкрутілих банках або у тих, що проходять процедуру санації.
У табл. 1.4. наведено типові способи, інструменти та категорії осіб, які здійснюють злочини при виконанні найрозповсюдженіших банківських операцій. Як вважають експерти, самим популярним видом злочину за участю банкірів є навмисне банкрутство. Найбільш поширена схема навмисного банкрутства передбачає укладання заздалегідь невигідних угод, внаслідок яких кредитна організація виявляється неспроможною розраховуватися із вкладниками і опиняється на межі банкрутства. зокрема, широко розповсюджена схема - це придбання збиткових цінних паперів (а саме: "сміттєвих акцій", векселів та боргових зобов'язань фірм-"одноденок"), які на ринку нічого не коштують, а за номінальною вартістю у сукупності складають велику суму. Ще одна поширена схема виведення активів із збанкрутілого банку — це видача кредитів на підставні компанії.
Саме з такого роду схемами пов'язані найгучніші "банківські" кримінальні справи і найбільші суми викрадених коштів.
Таблиця 1.4.
Типові способи, інструменти та категорії осіб, які здійснюють злочинну банківській сфері
| Розрахункові операції | підробка документів; внесення шахрайських змін у документи; розкрадання документів; неправомірне проникнення в комп'ютерну систему банку та в електронні системи банківських рахунків | розрахунково-платіжні банківські документи (чеки, векселі, тратти);; пластикові картки; комп'ютерні віруси; помилкові комп'ютерні команди | співробітники банку; особи, які не є співробітниками банку |
| Депозитні операції | неправомірне проникнення в комп'ютерну систему банку; підробка документів | депозитні сертифікати; комп'ютерні віруси; помилкові комп'ютерні програми | • в основному співробітники банку |
| Кредитні операції | незаконне одержання кредиту; невиплата відсотків за кредитом; навмисне неповернення кредиту | надання позичальником підроблених документів про кредитоспроможність або документів, що містять недостовірні дані; фальсифікація надання застави під кредит; навмисне банкрутство | особи які не е співробітниками банку;; співробітники банку у змові з третіми особами. |
Типовою шахрайською схемою є також зняття готівки, відмивання коштів та їх незаконне виведення за кордон. У таких схемах співробітники банків не грабують фінансові установи, а навпаки - намагаються заробити для них, надаючи клієнтам не зовсім законні послуги. Нарешті, ще одна велика категорія банківських злочинів - пряме розкрадання коштів, до якого можуть вдаватись співробітники інших банків, привласнюючи кошти прямо з рахунків клієнтів, насамперед тих, по яких давно не відбувалося операцій.
Причини поширення шахрайства у вітчизняній банківській сфері істотно не відрізняються від західних. Насамперед недостатньо уваги приділяється перевірці персоналу перед прийняттям на роботу. Інформацію про новачків, які претендують на посаду, працівники служб безпеки банків, як правило, дізнаються один в одного через знайомих. Уже після прийняття на роботу службові функції співробітників банку звужуються недостатньо. В ідеалі будь-яке бажання стороннього втрутитися, наприклад, у процес розгляду кредитної заявки, має розцінюватися як загроза шахрайства. Такі справи повинні попадати у спеціальний режим посиленої перевірки дій усіх учасників процесу, які так чи інакше намагалися вплинути на рішення кредитного комітету. Персонал, який має безпосередньо справи із грошима, повинен бути жорстко відокремлений від фронт-офісу, що працює з клієнтами. Контроль телефонних переговорів, електронної пошти, торговельних операцій руху документів також повинен бути постійним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій“ на сторінці 1. Приємного читання.
