Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків

Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків

Як вже вказувалося, тіньова економічна діяльність є атрибутом сучасних економічних систем більшості країн світу. Боротьба із неформальною економікою займає значну частину зусиль держави через вагомість її негативних наслідків для довгострокового зростання. Так, операції в тіньовій економіці не підпадають під оподаткування, що значно зменшує фіскальну складову державного бюджету. У відповідь держава може переглянути податкову політику і підвищити рівень оподаткування, що ще більше стимулюватиме приховану економічну діяльність. Крім того, заходи економічної політики, що будуються на ненадійних статистичних даних, через присутність значної частки тіньових грошових потоків в більшості випадків виявляються неефективними.

З іншого боку, підвищення ускладненості операцій і послуг фінансових установ, інновації в сфері інформаційно-технологічного оснащення і програмного забезпечення продовжують розширювати спектр ризиків, пов'язаних із шахрайством. Обсяги зазначених нововведень підвищують ймовірність і значно прискорюють реалізацію різноманітних загроз фінансових установ у даній сфері.

Слід зазначити, що тіньова економічна діяльність будується на неформальних фінансових відносинах і, відповідно, прихованих грошових потоках, які роблять можливим їхнє функціонування. Такі фінансові установи, як страхові компанії і банківські організації, в багатьох випадках є учасниками зазначених фінансових відносин, виконуючи в основному посередницьку функцію у різноманітних фінансових зловживаннях. Саме тому визначення напрямків впливу цих фінансових інститутів на зменшення тіньових грошових потоків є актуальним і першочерговим завданням для забезпечення відновлення довіри населення і інвесторів до вітчизняного фінансового сектору, підвищення рівня фінансової безпеки держави і стимулювання ефективного довгострокового розвитку її суб'єктів.

Тіньова економіка, включає в себе не тільки фінансові результати незаконної діяльності, але й доходи від законного виробництва товарів і послуг, що не декларуються, і отримуються шляхом проведення грошових і бартерних операцій.

Різноспрямованість напрямків руху грошових потоків між реальним та фінансовим секторами економіки, складність механізмів вилучення та інтеграції нелегально отриманих доходів у грошову масу країни, безпосередня участь фінансових посередників у цих процесах, що набуває різноманітних форм, призводять до необхідності побудови та функціонування цілісної системи державної протидії тіньовим фінансовим потокам. Системність передбачає вивчення теоретичних, економічних і правових засад зменшення обсягів нелегальної економічної діяльності на розвиток національного господарства, впорядкування категоріального апарату й визначення важелів впливу органів державного регулювання на повноту висвітлення грошових потоків, здійснюваних учасниками фінансового ринку, що обслуговують інших економічних суб'єктів.

Виходячи з положень даного підходу в розрізі грошових потоків, такі фінансові установи як страховики і банки залучаються до неформальної економічної діяльності в основному через шахрайські дії, фінансові зловживання тощо. Саме тому політика держави, спрямована на зменшення обсягів тіньової економіки, має в обов'язковому порядку включати систему виявлення, протидії і нейтралізації кримінальних дій як з боку фінансових установ, так і з боку третіх осіб, що використовують банки і страхові компанії у шахрайських схемах.

З метою впорядкування категоріального апарату в сфері спрямування діяльності страховиків і банків на зменшення обсягів тіньових грошових потоків, розглянемо співвідношення таких понять як: фінансовий злочин, фінансове зловживання, легалізація (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом, злочин у фінансовому секторі (табл. 1.2). На сьогодні не існує єдиного визначення фінансового злочину. Зазначене поняття в більшій мірі відображає сукупність різноманітних концепцій щодо зловживань у фінансові галузі.

Таблиця 1.2

Основні підходи до визначення складових категоріального апарату в сфері спрямування банків і страховиків на зменшення обсягів тіньових фінансових потоків

Автор і назва дослідженняОсновні положення дослідження
Колдовський М. В. [59]На сьогодні значна роль приділяється моніторингу банківських транзакцій без належної ідентифікації і оцінки ризику клієнтів банку. Враховуючи те, що схеми з легалізації найбільш уразливі на стадії розміщення, проведення належної ідентифікації з оцінкою ризику своїх клієнтів банками може виступати найдієвішим механізмом у попередженні легалізації доходів.
Курман О. В. [68]Ознаки, що відрізняють шахрайство з фінансовими ресурсами від інших видів злочинів: 1) даний злочин вчинюється в кредитно-фінансовій сфері; 2) способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами є різноманітними та поділяються на прості (звичайне перекручення наданої інформації і розтрата грошових коштів на не передбачені кредитним договором цілі) і складні (характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розробкою складних схем переказу грошей); 3) для шахрайства з фінансовими ресурсами характерне використання як засобів злочину сучасної офісної техніки, а також значної кількості різних документів (бухгалтерських, банківських, господарських тощо).
Чуніхіна Л.М. [189]Визначені конкретні умови, які сприяють проведенню операцій з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, та складають для злочинців "привабливу перспективу" їх використання: 1) недосконала система контролю за сумнівними фінансовими операціями, її нецілеспрямованість на виявлення банківських операцій, пов'язаних з легалізацією "брудних" грошей; 2) явно недостатня та несвоєчасна взаємодія банківських служб з правоохоронними органами; 3) надмірна закритість банківської системи, що заважає здійсненню заходів запобігання та протидії легалізації грошей кримінального походження.
Ващенко О.М. [97]Основною причиною виникнення та легалізації незаконних доходів є існування тіньового сектора економіки. Терміна "тіньова економіка", під яким пропонується розуміти сукупність економічних відносин, яка об'єднує злочинні види діяльності, а також такі види економічної діяльності, здійснення яких не заборонене чинним законодавством, але з огляду на ухилення від державного контролю, суб'єкти цієї діяльності порушують податкове законодавство та/або положення про державну реєстрацію з метою мінімізації витрат та одержання високих доходів.
Завгородний М.А. [37]Шахрайство на ринку фінансових послуг має наступну дію: 1) уповільнює розвиток технологічних сегментів бізнесу, 2) призводить до непередбачуваності фінансового результату, 3) призводить до загрози виникнення репутаційних ризиків, 4) тісно корелює з кредитним ризиком і значно збільшує ймовірність збитків призводить до необхідності збільшення обсягу резервів, а також збільшення власного капіталу, 6) призводить до зниження показників економічної ефективності: прибутку, рентабельності, норми прибутку виникнення заборгованостей, 5) зростання на вкладений капітал, 7) викликає зниження капіталізації.
Фрадинський О.А. [81]Умовою існування тіньової економіки с наявність тіньових фінансів - економічних відносин, пов'язаних із процесами формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих/тіньових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу вартості, утвореної поза межа" ми офіційної економіки. · Результатом дії тіньових фінансів є утворення тіньових фінансових ресурсів, характерними ознаками яких буде більша нобільність порівняно із офіційними, вищий рівень дохідності, існування переважно у формі готівкових коштів і необхідність легалізації, коли за мету ставиться їх використання в офіційному сегменті економіки.

У широкому розумінні фінансовий злочин означає будь-який вид незаконної діяльності, результатом якої є фінансові втрати. Сюди можна віднести насильницькі злочини проти особи або майна, такі як озброєне пограбування і вандалізм.

У вузькому значенні зазначений термін використовується для визначення ненасильницького злочину, в результаті якого суб'єкт або майно зазнає фінансових втрат. Виходячи з цієї позиції, до фінансового злочину необхідно також відносити всі злочини, за яких фінансові втрати є ненавмисним наслідком дій порушника або за яких порушник не мав на меті отримання фінансової вигоди для себе або третьої особи (наприклад, коли внаслідок хакерської атаки зловмисник отримує доступ до комп'ютерної бази банку і випадково або навмисно видаляє дані щодо депозитів клієнтів). Крім того, зазначене поняття використовується у випадках, коли зловмисник прагне до отримання вигоди в результаті злочину. Отже, кримінальний злочин, тобто незаконна дія шляхом введення в оману або спотворення інформації з метою отримання певного зиску для особистої вигоди, є найбільш розповсюдженим.

Фінансовий злочин у більш вузькому значенні співвідноситься із ненасильницькими злочинами, результатом яких є втрати грошового характеру за участю фінансової установи. При цьому, остання може виступати у ролі порушника (1), жертви (2), свідомого або несвідомого засобу злочину (3), з яких поширеними є випадки із страховиками і/або банками як жертв шахрайства або із їхнім залученням до схем відмивання грошей.

За першим способом фінансові установи можуть нести значні втрати як жертви різноманітних видів шахрайства, таких як: розкрадання майна, викривлення інформації, страхове шахрайство, махінації з активами, шахрайство із засобами платежу та ін. Що стосується другого способу, то він є найменш поширеним і пов'язаний зі здійсненням злочинних дій самими фінансовими установами, наприклад, реалізація фальсифікованих фінансових продуктів, укладення угод, що мають на меті отримання вигід для певних пов'язаних осіб, незаконне заволодіння коштами клієнтів. За третім способом фінансові установи використовуються як механізми для навмисного або ненавмисного переведення коштів, що являють собою доходи від злочинної діяльності незалежно від джерела походження злочину (фінансового або нефінансового). Найбільш розповсюдженим видом таких дій є відмивання грошей. При цьому, на думку багатьох фахівців, більшість предикативних злочинів здійснюються за допомогою фінансових установ, тобто мають фінансовий характер, однак лідируючі позиції незаперечно займає контрабанда наркотиків. Хоча умови здійснення фінансових злочинів можуть змінюватись залежно від країни, переважна їхня більшість відбувається як у головних фінансових центрах світу (США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Японія тощо), так і за місцем розташування окремих фінансових установ (там, де відбувається відмивання коштів).

Враховуючи подальший розвиток і підвищення складності операцій суб'єктів господарювання у поєднанні із наслідками глобалізації, різноманітність фінансових злочинів матиме тенденцію до ускладнення і розширення масштабності. За таких умов набуває поширення такий вид фінансового зловживання як відмивання грошей. Під цим терміном слід розуміти діяльність, що передбачає оформлення (легалізацію) доходів, отриманих злочинним шляхом, з метою приховування їхнього зв'язку із кримінальною діяльністю.

У загальному визначенні під відмиванням грошей розуміють переведення грошей або інвестицій, отриманих незаконним шляхом, за допомогою третіх осіб для приховування справжнього джерела їхнього походження. Зазначена діяльність перешкоджає органам правопорядку у виявленні і конфіскації доходів, отриманих злочинним шляхом або у застосуванні зазначених доходів у вигляді доказу в кримінальній справі. Крім того, сам процес легалізації доходів може відбуватись і без його усвідомлення з боку фінансової установи або сторін фінансової угоди чи операції.

Останнім часом обсяги і різноманітність операцій, що застосовуються в практиці відмивання грошей, розширюються і ускладнюються, поширюється участь багатьох небанківських фінансових установ (насамперед страховиків, страхових посередників, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок) у таких операціях. Враховуючи той факт, що більшість предикативних злочинів мають фінансовий характер, легалізація доходів здійснюється не лише за допомогою готівки, але й інших фінансових інструментів — цінних паперів, деривативів.

Для цілей даного дослідження, під фінансовим злочином ми будемо вважати будь-яке ненасильницьке зловживання, результатом якого виступають фінансові втрати. Якщо у такому злочині приймає участь фінансова установа (банк або страховик), буде застосовуватись поняття злочину у фінансовому секторі.

З терміном фінансовий злочин тісно пов'язане поняття фінансового зловживання, що представляє собою незаконну діяльність із нанесенням шкоди фінансовій системі країни, а також інші види діяльності, що застосовують чинну податкову і регуляторну базу з метою реалізації власних інтересів або інтересів третіх осіб. Таким чином, фінансове зловживання є більш широким поняттям і включає в себе фінансовий злочин.

Інші фінансові злочини можуть асоціюватись або здійснюватись паралельно із відмиванням грошей, корупцією, шахрайством чи набуттям контролю над фінансовою установою юридичними особами, пов'язаними із організованою злочинністю. Так, із отриманням кримінальних доходів, злочинці здійснюють пошук способів їхньої легалізації через фінансову систему. Це, в свою чергу, може супроводжуватись рядом шахрайських операцій, таких як підкуп працівників банку чи страховика або підробка платіжних документів. Отже, цілий ланцюжок злочинних і незаконних дій можуть акумулювати потік тіньових грошових потоків за участю фінансових установ.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

  • Тіньова економічна діяльність як джерело тіньових грошових потоків

  • Економічна природа і методологічні основи спрямування банківської і страхової діяльності на зменшення тіньових фінансових потоків
  • Механізм зниження тіньової економіки через діяльність банків і страхових організацій

  • ДІАГНОСТИКА ПЕРЕДУМОВ, НАСЛІДКІВ І СПОСОБІВ ЗНИЖЕННЯ ТІНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ КРАЇНИ

  • Неплатоспроможність і банкрутство банків з точки зору впливу на фінансовий сектор

  • Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків

  • Розробка державних стандартів прозорості фінансових потоків банків і страховиків

  • КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМОМ ВПЛИВУ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ НА ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ТІНЬОВИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

  • Аналіз зарубіжного досвіду державного впливу на зниження тіньової економіки через діяльність банків і страховиків

  • Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність

  • Скорочення позабанківського обігу готівки

  • Удосконалення методичного інструментарію державного фінансового моніторингу банків і страховиків

  • Організаційні засади інформаційного забезпечення механізму впливу банків і страховиків на зменшення тіньових грошових потоків

  • ІННОВАЦІЙНІ МОДЕЛІ СИСТЕМНОЇ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВИМ ГРОШОВИМ ПОТОКАМ БАНКІВ І СТРАХОВИКІВ

  • Обґрунтування цільових показників ефективності державного регулювання зниженням тіньової грошової маси засобами теорії нечітких множин

  • Нечіткий багатокритеріальний вибір варіантів як засіб удосконалення державного і первинного фінансового моніторингу

  • ВИСНОВКИ