Зловживання у фінансовому секторі мають загальний негативний вплив на макроекономічну стабільність держави. Так вони наражають на ризик стабільність банків і страхових компаній у зв'язку із виникненням значних податкових зобов'язань, скорочують придатність фінансового сектору до залучення іноземних інвестицій і збільшують ступінь волатильності міжнародних потоків капіталу та коливання обмінного курсу.
Економічні втрати можуть бути непрямим наслідком фінансових зловживань в результаті заяв уповноважених представників інших країн або міжнародних організацій, що звинувачують або підозрюють окрему державу у сприянні злочинам у фінансовому секторі. Зазначені звинувачення підривають не тільки репутацію самих фінансових інститутів, але й країни в цілому, знижуючи її привабливість для інвесторів.
Активне використання таких фінансових інститутів як банки і страхові компанії, у різноманітних схемах відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, у поєднанні із відсутністю дієвих механізмів протидії легалізації тіньових грошових потоків, призвели до того, що у вересні 2001 р. Україну було включено до "чорного списку" Групи з розробки заходів боротьби із відмиванням грошей (FATF). У зв'язку з цим у 2002-2003 рр. велась активна робота з впровадження правового поля, спрямованого на створення системи фінансового моніторингу, що відповідатиме міжнародним стандартам протидії тіньовій економічні діяльності.
зокрема, в цей період прийнято Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [і 23]. Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами [і09], Положення про здійснення банками фінансового моніторингу [108], а також внесено зміни до інших нормативно-правових актів. Проте, не зважаючи на активну нормотворчу діяльність, положення щодо спрямування діяльності банків і страхових компаній на скорочення неформальних грошових потоків у чинному правовому полі носять розрізнений характер і потребують уточнення і доповнення.
Основою формування відповідної національної нормативно-правової бази виступають Директива ЄС "Попередження застосування фінансової системи з метою відмивання грошей і фінансування тероризму", настанови Базельського комітету банківського нагляду "Попередження злочинного використання банків з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом", стандарти Базельського комітету банківського нагляду "Належне ставлення банків до клієнтів" [214], у яких сформульовано ключові принципи вдосконалення політики фінансових установ "знай свого клієнта". Згідно до положень зазначених документів політика "знай свого клієнта" полягає в ідентифікації та обліку клієнтів фінансових установ, направлених на виявлення підозрілих операцій, складовими елементами яких виступають відповідні процедури прийняття нових клієнтів, визначення клієнта, постійний моніторинг рахунків із високим ступенем ризику і управління ризиками.
В рамках реалізації політики "знай свого клієнта" її основними елементами повинні бути: (а) політика прийняття нових клієнтів; (б) визначення клієнта; (в) постійний моніторинг високоризикових рахунків та (г) управління ризиками. Банкам слід не тільки встановлювати особу своїх клієнтів, але також контролювати операції на рахунках з тим, щоб визначати такі операції, що не відповідають нормальним або очікуваним операціям для даного клієнта або типу рахунка [214].
Положеннями ст.64. Закону України "Про банки і банківську діяльність" [116] регламентується обов'язок банків щодо ідентифікації наступних категорій клієнтів:
• клієнтів, що відкривають рахунки в банку;
• клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, яка дорівнює або перевищує 150 000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті;
• осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів. Крім того, банківським установам забороняється:
• відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;
• встановлювати кореспондентські відносини з банками та іншими фінансовими установами-нерезидентами, що не мають постійного місцезнаходження та не провадять діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягають відповідному нагляду в державі за місцем свого розташування;
• вступати в договірні відносини з клієнтами юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені [і 16].
Що ж стосується страхового законодавства, то на сьогодні подібні вимоги до ідентифікації клієнтів страховими компаніями, страховими посередниками та іншими учасниками страхового ринку не регламентовано. Однак, на виконання положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" страховики зобов'язані виявляти фінансові операції у випадку [125]:
• якщо сума, на яку вони проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 грн. та має одну або більше ознак, зокрема, що підлягають фінансовому моніторингу;
• одержання (сплати, переказу) страхового (перестрахового) платежу (страхового внеску, страхової премії) не пізніше наступного робочого дня з дати його отримання;
• проведення страхової виплати або страхового відшкодування не пізніше наступного робочого дня з дати її проведення.
Проте, враховуючи вимоги страхового законодавства щодо укладення договору страхування, слід зазначити, що останній набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено умовами договору. Таким чином, страховик і страхувальник мають право передбачити інший строк, у відповідності до якого договір страхування буде набирати чинності, а саме визначити моментом внесення страхового платежу зовсім іншу дату, а також зобов'язання по даному договору щодо виплати страхового відшкодування. Отже, одержання страхової премії або виплата страхового відшкодування у практичній діяльності страховиків не завжди слугують належній ідентифікації підозрілих фінансових операцій.
Згідно до чинної нормативно-правової бази основним інструментом спрямування діяльності страхових компаній і банківських установ на зменшення обсягів тіньових грошових потоків виступає фінансовий моніторинг. Систему фінансового моніторингу у банківському і страховому секторах представлено на рис. 3.1.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засади щодо впливу держави на зменшення обсягів тіньової економіки в Україні через банківську і страхову діяльність“ на сторінці 1. Приємного читання.
