(розраховано авторами за даними АУБ за 2010-2012 рр.)
Зв'язок між розподілом банків за рівнем ризику та рейтингами НБУ можна представити у вигляді графіків-полігонів частот. Виші частоти рейтингових позицій по кожній кластерній групі дозволять визначити "типового представника", а також умовні межі груп, по відношенню до яких доцільно посилити, або ж не посилювати нагляд з боку НБУ. Дослідження виявили, що полігон частот рейтингових позицій за сукупними активами, власним капіталом, депозитами фізичних чи юридичних осіб, кредитно-інвестиційним портфелем наближаються до нормального розподілу. Це означає, що банки, рейтинги яких перебувають між позиціями 40 та 140 з однаковою імовірністю можуть потрапити як до категорій із дуже високим ризиком, так і до інших.
Банки-лідери, що обіймали перших 20 сходинок у зазначених рейтингах, потрапляли до підгрупи з високим ризиком у 5,5—7% всіх спостережень (відповідно зо—40 випадків на 542), а в підгрупу з дуже високим ризиком - 2,8-7,4% всіх спостережень (відповідно 15-зо випадків на 406). Дещо інша, більш полярна ситуація спостерігається щодо зв'язку між рейтингами прибутковості та розподілу банків за підгрупами (рис. 2.9). У кожній підгрупі можна виявити "домінуючі частоти)) із відмінними рейтинговими позиціями.
Відповідно до рис. 2.9, банки що посідають перші 40 сходинок рейтингу за чистим прибутком складають 31% (= (500 + 500) / 3229) підгрупи із середнім рівнем ризиковості, причому їх частка у підгрупі із високим ризиком 8,6% (= (16 + 19) / 406), а в підгрупі із дуже високим рівнем ризику 14,2% (= (37 + 40) / 542). Таким чином, імовірність активізації тіньової діяльності у банках, найкрупніших за обсягами чистого прибутку, може бути оціненою на рівні 12% (= (14,2% ' 542 + 8,6% • 409) / (542 + 406)), що може складати підстави для посилення нагляду з боку Нацбанку за їх діяльністю. Рівень імовірності було обчислено як середньозважену частоту потрапляння таких банків до підгруп із високим та дуже високим ризиком.
Як свідчать діаграми на рис. 2.9 б) та 2.9 в), левова частка у ризиковій та високоризиковій підгрупах припадає на дрібні за рівнем чистого прибутку банки, що займають 120-ту та нижчі позиції. Таких банків майже у високоризиковій підгрупі 37,8% (= (145 + 55) / 542), а у ризиковій більше половини - 54,2% (= (125 + 95) / 406). Тобто ризик активізації тіньової діяльності у банках, що згідно публічної інформації виявляються збитковими та схильними до постійного нарощення збитків, складає 45% (= (64,2% • 406 + 37,8% • 542) / (406 + 642)).
Частота потрапляння найбільш збиткових банків до підгрупи із середнім рівнем ризику лише 15,2% (= (290 + 200) / 3229). Стосовно решти банків, які займають проміжне (між 40 та 120 сходинками) положення в рейтингах чистого прибутку, втсановлені такі частки потраплянні до підгруп: майже 54% (53,86%) ссредньоризикової, 37,2% ризикової та 48% високоризикової підгруп. Тобто "середні" за рівнем чистого прибутку банки виявляють імовірність активації тіньових фінансових потоків на рівні 43% (= (37,2% • 406 + 48% • 542) / (406 + 542)), що неістотно відрізняється від збиткових банків.
Рис. 2.9. б. Полігон частот потрапляння банків до ризикових підгруп в залежності від позицій в рейтингу за чистим прибутком б) підгрупа з високим рівнем ризику (розраховано авторами)
Як зазначалося раніше, на страховому ринку України діє значна кількість страхових компаній (СК), що робить ринок "дрібнозернистим", ускладнює нагляд за страховиками та здійсненням державного регулювання [63]. Кількість СК значно перевищує кількість банків: так, на 31.12.2011 р. становила 442, з яких 64 СК "life" та 378 СК, що здійснювали інші види страхування, ніж страхування життя. Протягом 2011 р. зберігалась тенденція виходу страховиків з ринку, адже кількість страхових компаній зменшилась на 14, або на 3%. Однак слід зазначити, що в 2010 р. ринок залишило майже вдвічі більше СК — 6%, або 27 компаній. Припинення діяльності СК можна пояснити і як результат економічно обґрунтованого рішення про недоцільність продовження збиткової діяльності, і як спосіб уникнення відповідальності за причетність до протизаконних фінансових операцій. В свою чергу, збитки СК можуть бути спричиненими шахрайськими діями страхувальників, що призводять до зростання виплачених сум швидшими темпами, аніж надходження страхових премій. Страховикам та правоохоронцям доводиться мати справу як з аматорами-шахраями, так і з професійно підготовленими аферистами [223; с. 71-72].
Як свідчить досвід багатьох страхових менеджерів, на обличчі у шахрая не написано нічого підозрілого, а за наданою ним інформацією майже неможливо встановити, що людина бере участь у протизаконній операції. Зазначені міркування свідчать про доцільність використання в основному непрямих методів для оцінювання участі страховиків у нелегальному фінансовому обороті. Оскільки фінансовий моніторинг усіх СК технічно здійснити набагато складніше, аніж усіх банків (кількість СК 442, що у 2,5 рази більша, ніж кількість банків, яких 175), дослідницьку діяльність варто спрямувати не стільки на окремі суб'єкти, скільки на певні узагальнені типологічні групи, сформовані за територіальним принципом.
Авторська розробка напрямків удосконалення механізму державного регулювання легалізацією фінансових потоків страховиків здійснювалась за такими етапами:
• 1. Обґрунтування набору індикаторів, які прямо або опосередковано відображають рівень непрозорості фінансових операцій СК.
• 2. Обґрунтування критеріальних значень індикаторів, що визначають рівень загрози тінізації фінансових потоків.
• 3. Обчислення значень індикаторних показників за ряд періодів, які агрегована по областях України відображають схильність страховиків до приховування фінансових операцій.
• 4. Групування отриманих результатів за рівнем небезпеки активізації нелегальних фінансових потоків.
• 5. Аналіз взаємозв'язків між складовими індикаторів активізації тіньового обороту страховиків.
• 6. Розробка прикладного інструментарію щодо ідентифікації причетності СК до тіньових оборотів.
Звичайно, запобігти усім нелегальним фінансовим оборотами, що здійснюються у фінансовому секторі неможливо, однак першочергового втручання вимагають ті суб'єкти та фінансові операції, які використовуються для податкового арбітражу. Особливо це стосується страхового сектору, адже цей вид економічної діяльності перебуває під меншим податковим тиском. Тому широкого розповсюдження набули фінансові операції, пов'язані із трансфером доходів із секторів із вищим податковим тиском у сектор страхування, суб'єктів якого поки що не переведено на загальну систему оподаткування [63].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Механізм впливу банків і страхових організацій на зниження тіньових грошових потоків» автора Єрмошенко М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дослідження банків і страховиків щодо причетності до тіньових фінансових потоків“ на сторінці 3. Приємного читання.
